Постанова

від 03.09.2020 по справі 395/111/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 395/111/20

провадження № 22-ц/4809/940/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Дьомич Л. М.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вентура ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2020 року у складі судді Орендовського В. А. і

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура (далі - ТОВ Вентура ) та просив:

- розірвати додаткову угоду № 2 про зміну і доповнення до договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 та додатка № 2 до цього договору від 14 жовтня 2014 року;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 2 про зміну і доповнення до договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 та додатка № 2 до цього договору від 14 жовтня 2014 року недійсною.

Позовна заява мотивована тим, що між покійною бабусею позивача ОСОБА_2 та ТОВ Вентура було укладено договір оренди землі № 73 від 10 березня 2004 року строком на 5 років.

Вказаний договір набув чинності після його державної реєстрації Новомиргородським відділом ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру 15 лютого 2005 року.

Окрім того, 20 липня 2006 року між ОСОБА_2 та відповідачем було підписано додаткову угоду про зміну і доповнення договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 та додатка № 2 до цього договору, яким було продовжено термін дії договору до 15 лютого 2015 року.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 була тяжко хворою та останні два роки до своєї смерті прожива з позивачем і вже не могла вирішувати всі справи самостійно, 22 серпня 2014 року вона оформила на позивача довіреність про представництво її інтересів в усіх без винятку установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в тому числі, але не виключно з ТОВ Вентура .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а позивач прийняв спадщину після її смерті до складу якої, в тому числі, входить земельна ділянка, що була предметом договору оренди землі № 73 від 10 березня 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ Вентура .

В 2017 році представник відповідача наддав позивачу копію додаткової угоди № 2 про зміну і доповнення до договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 та додатка № 2 до цього договору від 14 жовтня 2014 року, яка була зареєстрована 25 жовтня 2017 року.

Позивач вважає, що підпис у вказаній додатковій угоді не належить ОСОБА_2 , а на момент реєстрації власником земельної ділянки, що є предметом договору був позивач, який не був проінформований про реєстрацію вказаної додаткової угоди.

Новомиргородським районним судом Кіровоградської області було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання даної додаткової угоди недійсною.

З огляду на те, що після прийняття вказаного рішення відповідач впродовж двох років не виплачував ОСОБА_1 орендну плату, яка повинна вноситись згідно договору оренди, а останнім передбачено, що умовою розірвання договору в односторонньому порядку є несплата орендної плати більше двох років, позивач звернувся до суду.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорювана додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі лише змінює умови договору № 73 оренди землі, а тому не може розглядатися як окремий правочин (договір оренди землі) і відповідно до таких змін до договору неможливо застосувати визначені ЗУ Про оренду землі та ЗК України підстави для розірвання договору оренди землі.

Крім того, позивачем не надано до суду будь-яких доказів наявності заборгованості та не наведено повного розрахунку заборгованості, а відповідач, в свою чергу, у відзиві вказав розрахунок орендної плати за 2017-2019 роки, з якого не вбачається наявність заборгованості по вказаному договору оренди землі.

Зважаючи на відсутність законних підстав для задоволення позову в частині розірвання оспорюваної додаткової угоди, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації даної угоди як похідної від вказаної вище вимоги.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права.

05 березня 2020 року позивач отримав письмове повідомлення з Укрпошти про те, що на його адресу надійшов лист від ОСОБА_3 , з якою він не знайомий.

Прийшовши до відділення Укрпошти, працівники повідомили, що ОСОБА_4 має сплатити 24 грн, що виглядало цинічно і викликало у позивача підозру про шахрайські діяння з боку невідомих для нього людей.

Сплативши за лист, ОСОБА_5 ознайомився з відзивом від 02 березня 2020 року нібито від ТОВ Вентура , з яким він не погоджується.

Зокрема, в кінці відзиву на шостій сторінці зазначено нібито автора даного відзиву, однак, позивач має величезний сумнів, оскільки на ньому відсутній підпис представника, який є обов`язковим.

ОСОБА_1 звернувся з письмовим клопотанням до суду з вимогою про те, щоб відзив від 02 березня 2020 року вважати анонімним та не приймати до розгляду, а також відхилити та повернути невідомій особі, яка вирішила пожартувати з позивачем.

Прийнявши до розгляду відзив, суд порушив права ОСОБА_1 .

Окрім того, родич судді Орендовського В. А. , який розглядав справу, є орендодавцем та перебуває у цивільно-правових відносинах, доказом чого є те, що до моменту появи у Новомиргородському районному суді Кіровоградської області представника ОСОБА_7 , інтереси ТОВ Вентура представляв ОСОБА_8 , який у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Вентура про розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок законному власнику, заявив клопотання про відвід судді Орендовського В. А. на тій підставі, що його родич здає в оренду земельну ділянку ТОВ Вентура і, таким чином, це може вплинути на рішення суду.

До вказаного клопотання ОСОБА_8 приєднав копію договору оренди родича судді Орендовського В. А. з ТОВ Вентура , яка міститься в матеріалах справи № 395/444/17.

Тому, розглядаючи дану справу, суддя порушив норми процесуального права, оскільки був заінтересований в даному провадженні, працюючи на інтереси свого родича, та не заявив самовідводу, який повинен був зробити відповідно до норм процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ТОВ Вентура адвокат Головатюк С. А. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи вразі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та надав заву про розгляд справи без його участі, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 6,36 га з кадастровим номером 3523883600:02:001:0082, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до 11 серпня 2015 року належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 005912, виданого Новомиргородською РДА Кіровоградської області від 28 травня 2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 273.

Згідно із договором оренди землі від 10 березня 2004 року, який зареєстрований 15 лютого 2005 року за № 91 в Новомиргородському відділі КРФ ДП Кіровоградська регіональна філія ЦДЗК , земельна ділянка ОСОБА_2 передана в оренду ТОВ Вентура строком на 5 років.

Орендна плата за 1 рік згідно пункту 9 вказаного договору становила 1,5% від визначеної законодавством вартості орендованої земельної ділянки.

20 липня 2006 року ОСОБА_2 та відповідач уклали додаткову угоду про зміну і доповнення до договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 , відповідно до якої договір укладено на 10 років, що підтверджується копією додаткової угоди.

22 серпня 2014 року ОСОБА_2 оформила на позивача довіреність про представництво її інтересів в усіх без винятку установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, що підтверджується копією довіреності.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та відповідач уклали додаткову угоду про зміну і доповнення до договору № 73 від 10 березня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 , відповідно до якої право оренди продовжено до 31.12.2026, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 206016342 від 03.04.2020. Реєстрація права оренди здійснена 25.10.2017 за № 23158593.

З урахуванням змін до договору орендна плата визначена в розмірі 6500 грн за середній земельний пай за один рік на території Коробчинської сільської ради на землях колишнього КСП Колос (що становить в середньому 1300 грн за 1га), але не менше 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 279.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон).

Згідно з ст. 13 Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Таким чином обов`язок з виплати орендної плати покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі, є систематична несплата орендної плати (п. д ч. 1 ст.141 ЗК України).

Відповідно до положень частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної, тобто двох і більше разів, несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Статтею 531 ЦК України визначено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі лише змінює умови основного договору, а тому не може розглядатися як окремий правочин (договір оренди землі) і відповідно до таких змін до договору неможливо застосувати визначені ЗУ Про оренду землі та ЗК України підстави для розірвання договору оренди землі.

Крім того, позивачем не надано до суду будь-яких доказів наявності заборгованості та не наведено повного розрахунку заборгованості, а відповідач, в свою чергу, у відзиві вказав розрахунок орендної плати за 2017-2019 роки, з якого не вбачається наявність заборгованості по вказаному договору оренди землі.

Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача немає заборгованості перед позивачем по сплаті орендної плати.

В апеляційній скарзі позивач не оспорює встановлені судом першої інстанції обставини, що відповідач немає перед позивачем заборгованості по орендній платі, а тому вважається, що позивач погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Так на думку позивача, незважаючи на його вимоги суд прийняв до розгляду відзив відповідача на позовну заяву, чим порушив його права.

Крім того, на думку позивача суддя який розглядав справу повинен був заявити собі самовідвід, оскільки його родич є орендодавцем та перебуває у цивільно-правових відносинах з ТОВ Вентура .

Суд вважає, що такі доводи апеляційної скарги є безпідставними та не можуть бути покладені в основу задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Вимоги до відзиву на позовну заяву визначені статтею 178 ЦПК України, відповідно до яко ї у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відзив підписується відповідачем або його представником.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються:

1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 191 ЦПК України визначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.03.2020, вих. № 1385/20, від представника ТОВ Вентура адвоката Головатюка С. А., який діяв за довіреністю, до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшов відзив (том 1, а. с. 138-150).

Вказаний відзив поданий у строк встановлений судом та підписаний уповноваженим представником, а до нього надані докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, тому повністю відповідає вимогам ст. ст. 178, 191 ЦПК України.

Підстав для неприйняття відзиву відповідача на позовну заяву у суду не було.

В апеляційній скарзі позивач також стверджує що суддя, який розглядав справу, в порушення норм процесуального права не заявив самовідвід, адже його родич перебуває у цивільно-правових відносинах з ТОВ Вентура , доказом чого є те, що ОСОБА_8 , який у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Вентура про розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок законному власнику, представляючи інтереси ТОВ Вентура заявив клопотання про відвід судді Орендовського В. А. на тій підставі, що його родич здає в оренду земельну ділянку ТОВ Вентура і, таким чином, це може вплинути на рішення суду.

Відповідно до статті 33 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом першим частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу .

Згідно статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною третьою статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Про те, що в суді першої інстанції заявлявся відвід судді з підстав викладених в апеляційній скарзі і такий відвід не розглянутий, матеріали справи не містять.

Суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою, щоб суддя заявляв собі самовідвід.

Навіть, якщо у судді, який розглядав справу в суді першої інстанції, дійсно є родич, який перебуває в договірних стосунках з відповідачем ТОВ Вентура , тобто є орендодавцем, це не є беззаперечною підставою, в розумінні вимог ст.36 ЦПК України, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або ці обставини викликають сумніви його неупередженості або об`єктивності.

З огляду на викладене, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що розглядаючи дану справу, суддя порушив норми процесуального права, оскільки був заінтересований у результаті розгляду справи та не заявив самовідводу є безпідставними.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач в апеляційній скарзі не заперечує проти встановлених обставин справи, на підставі яких суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на твердженнях позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є безпідставними та необґрунтованими, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04.09.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

Л. М. Дьомич