КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-cc/824/4399/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер: 752/14294/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 183 КПК
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_9 , погоджене в.о. начальника відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., строком до 04.10.2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ялта Автономної Республіки Крим, із вищою освітою, маючого на утриманні дитину 2015 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що подане органом досудового розслідування клопотання обґрунтоване лише наявністю підозри та тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, що не є підставою для застосування запобіжного заходу. Жодного факту зазначеного у підозрі не було доведено, підозра оголошена ОСОБА_7 ґрунтується виключно на припущеннях органу досудового розслідування та фактах, які доступні в мережі Інтернет, які є загальнодоступними.
До клопотання не було додано процесуальних документів щодо створення групи слідчих та прокурорів, постанови про визначення підслідності, відеозаписів до протоколів обшуку та самого повідомлення про підозру, що ставить під сумнів допустимість доказів якими обґрунтовується клопотання.
Ризики на які посилається слідчий у клопотанні є не доведеними, ОСОБА_7 має сталі соціальні зв`язки, роботу, дитину 2015 р.н., батьків та постійне місце реєстрації і проживання. Стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Слідчим управлінням ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № №12017010000000054 від 27.10.2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
Орган досудового розслідування зазначає, що наприкінці лютого 2014 року, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим створено не передбачене Конституцією та законами України збройне формування під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке мало організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також озброєння вогнепальною зброєю, вибухівкою, тяжким військовим озброєнням та військовою технікою. Також, у зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього та порядок проходження служби. У кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, які полягали у здійсненні методами військових операцій силової підтримки збройним силам Російської Федерації, придушення організованого опору «проукраїнсько» налаштованого населення на тимчасово окупованій території півострову Крим, депортації населення з Автономної Республіки Крим, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, нападі на підприємства, установи, організації, громадян, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказане формування дислокувалось в різних населених пунктах та місцевостях півострову Крим та мало загальну координацію керівництва.
Відповідно до ч. 6 ст. 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом
Так, із появою в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у вищезазначений час не передбаченого Конституцією та законами України збройного формування під назвою «Самооборона Криму», ОСОБА_7 , діючи навмисно, з метою участі у його діяльності, будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу Безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено особливий порядок та умови створення і функціонування збройних формувань в Україні, знаходячись на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, після співбесіди з невстановленими у ході досудового розслідування «ватажками» незаконного збройного формування «Самооборона Криму», ознайомившись з правилами поведінки, правами та обов`язками члена вказаного збройного формування, а також їх злочинними намірами та планами, спрямованими на вчинення вище зазначених дій, дав свою згоду на їх дотримання та виконання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно вступив до не передбаченого Конституцією та законами України збройного формування «Самооборона Криму» на посаду «бійця».
У подальшому, на початку березня 2014 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , будучи «бійцем так званої Самооборони Криму», разом із іншими невстановленими особами вказаного збройного формування, маючи на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, проходив службу на блокпосту, розташованому при в`їзді до м. Ялті Автономної Республіки Крим.
У зазначений період, ОСОБА_7 , спільно з іншими особами зі складу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », виконуючи протиправні накази невстановлених осіб із числа «ватажків» зазначеного збройного формування, відповідно до розподіленої йому ролі, перебуваючи за місцем розташування вказаного блокпосту, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори, здійснював контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукував транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Севастополь, з метою виконання завдань незаконного створених на тимчасово окупованій території АР Крим органів влади громадсько - політичного характеру методами військових операцій.
Крім того, протягом березня 2014 року, ОСОБА_7 , будучи «бійцем так званої Самооборони Криму», разом із іншими невстановленими особами вказаного збройного формування, маючи на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, проходив службу на блокпосту, розташованому на східному в`їзді до м. Ялта, поблизу АДРЕСА_2 .
Проходячи службу на вказаному блок-посту ОСОБА_7 , спільно з іншими особами зі складу «Самооборони Криму», виконував протиправні накази невстановлених осіб із числа «ватажків» зазначеного збройного формування, відповідно до розподіленої йому ролі, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори, здійснював контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукував транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Ялта, з метою виконання завдань незаконного створених на тимчасово окупованій території АР Крим органів влади громадсько - політичного характеру методами військових операцій.
У подальшому, після окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_10 , представниками окупаційної влади нагороджений медаллю «За возвращение Крыма».
04.08.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
04.08.2020 року слідчий в ОВС СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_9 за погодженням із в.о. начальника відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_8 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., строком до 04.10.2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування щодо ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
За положеннями ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З матеріалів судового провадження вбачається, що при розгляді клопотання, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчий виклав з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують, тому доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри слід визнати безпідставними.
Доводи захисника щодо не долучення ряду процесуальних документів слідчим до клопотання, що ставить під сумнів допустимість доказів якими останнє обґрунтовується, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні визначений орган досудового розслідування, а саме: Головне управління Національної поліції В АР Крим та Севастополі, а також наявне повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК Українивід 04.08.2020 року (а.с. 62-65) ,про відсутність якого зазначав захисник.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому, дослідивши матеріали судового провадження, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що органом досудового розслідування доведено наявність заявлених у клопотанні передбачених ст. 177 КПК України ризиків, проте не доведено даних, які б свідчили про недостатність застосування щодо ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів для запобіганню зазначеним у клопотанні ризикам.
В сукупності із обставинами кримінального провадження та ризиками, приведеним у клопотанні слідчого, для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема і ті, на які посилається у апеляційній скарзі захисник. Саме сукупність цих обставин, з урахуванням характеризуючих особу підозрюваного даних, переконливо свідчать про обґрунтованість застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Таким чином, доводи захисника щодо незаконності оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді домашнього арешту в певний період доби, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби та належним чином мотивував своє рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176 178, 181, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_9 , погоджене в.о. начальника відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., строком до 04.10.2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2023 |
Номер документу | 91366131 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти громадської безпеки |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Росік Тетяна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні