Постанова

від 03.09.2020 по справі 753/16266/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8102/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Київ

Справа № 753/16266/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року, постановлену у складі суддіЗаставенко М.О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ сумісного майна,

встановив:

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ сумісного майна.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості - квартиру з будівельним АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 40,22 кв.м, що розташована на 3-му поверсі секції 1, яка розташована на об`єкті будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 (I черга будівництва, 1 пусковий комплекс), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (будівельна адреса), на підставі попереднього договору № 360 від 27.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В.

В обґрунтування заяви посилався на те, що оскільки предметом позову є визнання права власності на майнові права на об`єкт будівництва - Ѕ квартири, що виникли на підставі попереднього договору за № 360 від 27.03.2019 року, застосування такого виду забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження третім особам майнових прав на спірне нерухоме майно, тобто виду забезпечення позову, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України , є цілком достатнім для забезпечення можливості виконання судового рішення, і в той же час, не створить ризику заподіяння непомірної шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 рокузаяву задоволено. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості - квартиру з будівельним АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 40,22 кв.м, що розташована на 3-му поверсі секції 1, яка розташована на об`єкті будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 (I черга будівництва, 1 пусковий комплекс), (будівельна адреса), на підставі попереднього договору № 360 від 27.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Звертає увагу на п. 6.7. Попереднього договору купівлі-продажу майнових прав №360 від 27.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 (майбутній покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна (майбутній продавець), предметом якого є майнові права на квартиру, що є предметом спору, відповідно до якого на момент укладання цього договору майбутній покупець в шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу, про що зазначено у її заяві, зміст якої доведено нотаріусом до відома представника майбутнього продавця та яка зберігається в справах приватного нотаріуса разом із цим правочином. Таким чином, твердження позивача про те, що між ними була домовленість при укладанні договору є неправдивими. Позивачем не надано жодного доказу походження коштів, за які було придбано квартиру. Стверджує, що вищевказана квартира за попереднім договором була придбана за її власні кошти та кошти її сина ОСОБА_3 , що підтверджується випискою з рахунку ПриватБанк та випискою по депозитному рахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, в апеляційній скарзі скаржник не зазначає, в чому полягає незаконність оскаржуваної ухвали. Щодо посилання скаржника на п . 6.7. попереднього договору купівлі-продажу майнових прав №360 вважає, що така інформація не може бути доказом не проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, адже вона викладена зі слів відповідача та не може бути перевірна нотаріусом. Стверджує, що виписки по рахунку Приватбанку, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, свідчать про певні надходження на рахунок відповідача та витрати по рахунку. Зняття коштів по картковому та депозитному рахунку покривають лише десяту частину вартості квартири, що не може свідчити про придбання квартири за власні кошти.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку осіб, які з`явились в судове засідання, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір з приводу права власності на майнові права на об`єкт будівництва, який придбано під час фактичного проживання сторін у шлюбі, а тому суд бере до уваги, що існує ризик, що відповідач в подальшому може здійснити будь-яким чином його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду у справі. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнових прав може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки вказаний захід є співмірним з позовними вимогами.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України , позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

З виділених матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 01.10.2016 року по 19.07.2019 року;

- визнати майнові права на об`єкт будівництва - квартиру з будівельним АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 40,22 кв. м, що розташована на 3-му поверсі секції 1, яка розташована на об`єкті будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 1 пусковий комплекс), (будівельна адреса), на підставі попереднього договору № 360 від 27.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна Ѕ права вимоги передачі майнового права на вищевказаний об`єкт будівництва;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на майнові права на вищевказаний об`єкт будівництва;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна Ѕ права вимоги передачі майнового права на вищевказаний об`єкт будівництва;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на вищевказаний об`єкт будівництва;

- припинити право спільної сумісної власності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майнові права об`єкту будівництва.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з жовтня 2016 року по липень 2019 року ОСОБА_2 проживав із ОСОБА_1 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, мали особисті стосунки та вели спільне господарство. За час спільного проживання у 2019 році за спільні кошти вони придбали права за попереднім договором № 360 від 27.03.2019 року, а саме: квартиру АДРЕСА_2 проектною площею 40,22 кв. м., яка розташована в об`єкті будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями паркінгом по АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 1 пусковий комплекс), (будівельна адреса), на підставі попереднього договору № 360 від 27.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В.

Отже, враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо майнових прав на об`єкт будівництва - квартиру АДРЕСА_2 , проектною площею 40,22 кв. м., яка розташована за вищевказаною адресою, про що свідчить сам факт звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майнових прав на спірний об`єкт нерухомості, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо набуття ОСОБА_1 майнових прав на квартиру за особисті кошти не можуть бути прийняті до уваги в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову, оскільки для забезпечення майбутнього збереження майна та його захисту, позивач звернувся із даною заявою, а тому висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2020 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.