Постанова

від 13.09.2021 по справі 753/16266/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/16266/19

головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О.

провадження № 22-ц/824/9116/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Сержанюка А.С., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чорноус Ліни Василівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , Товариство з обмеженою відповідальністю Інколор Україна , про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна та припинення права спільної власності, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 жовтня 2016 року по 19 липня 2019 року;

- визнати майнові права на об`єкт будівництва - квартиру з будівельним АДРЕСА_1 , на підставі попереднього договору № 360 від 27 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна Ѕ права вимоги передачі майнових прав на об`єкт будівництва;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на об`єкт будівництва - Ѕ частину квартири за договором № 360 від 27 березня 2019 року;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна Ѕ права вимоги передачі майнових прав на об`єкт будівництва;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на майнові права на об`єкт будівництва - Ѕ частину квартири за договором № 360 від 27 березня 2019 року;

- припинити право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майнові права на об`єкт будівництва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з жовтня 2016 року по липень 2019 року ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

В жовтні 2016 року він вселився як член сім`ї відповідача у квартиру АДРЕСА_2 , де і проживав разом із ОСОБА_2 до 19 липня 2019 року.

Він здійснював оплату комунальних послуг з власного карткового рахунку за квартиру, де вони проживали, вони разом їздили відпочивати, здійснювали спільні покупки продуктів харчування, побутової техніки.

Також, за час спільного проживання вони придбали майнові права за попереднім договором № 360 від 27 березня 2019 року на квартиру АДРЕСА_3 у Дарницькому районі міста Києва .

За домовленістю документи оформили на ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного договору, квартира, що є його предметом, стане власністю майбутнього продавця на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № Т/І/КВ-130 від 18 грудня 2018 року, що укладений між майбутнім продавцем та забудовником ТОВ Інколор Україна .

Розмір забезпечувального платежу за договором складав 688 305 грн., що еквівалентно 25 511,46 доларів США. Квитанцією № ПН65359СІ від 27 березня 2019 року підтверджується оплата за квартиру в„– 130 (сек. 1 ) у вказаній сумі.

Згідно з довідки, виданої АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна № 571 від 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 сплатила 100% вартості майнових прав на квартиру за попереднім договором № 360 від 27 березня 2019 року.

Позивач стверджує, що кошти, за які було придбано майнові права є спільними сумісними, адже набуті ними в період спільного проживання.

Зазначав, що попередній договір укладався ОСОБА_2 в інтересах сім`ї на умовах, які позивач та відповідач попередньо обговорили і вважали вигідними для них і укладення такого договору відповідало їх спільному волевиявленню.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 294 грн 40 коп.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що за відсутності у відповідача майнових права на квартиру з будівельним в„– 130 , на час розгляду справи відсутній об`єкт, з метою поділу якого і заявлені позовні вимоги у порядку статті 74 СК України, тому відсутні підстави для встановлення у загальному позовному провадженні і факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а вимог про стягнення частини коштів, вкладених у загальну суму забезпечувальних платежів, - позивачем не заявлялося.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Чорноус Л.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, не є законним і обґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Висновок суду першої інстанції про відсутність об`єкту з метою поділу якого і заявлені позовні вимоги у порядку статті 74 СК України, - не ґрунтується на вимогах чинного законодавства (матеріального та процесуального права) та є неправильним у зв`язку з огляду на таке.

Той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів. Відповідачем не надано доказів на спростування презумпції спільного майна.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , обмежився лише узагальнюючою фразою про те, що у зв`язку з відсутністю об`єкту, з метою поділу якого заявлені позовні вимоги у порядку статті 74 СК України, відсутні підстави для встановлення у загальному позовному провадження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, проте свого висновку суд першої інстанції не мотивував та не зазначив підстав для такого висновку та взагалі не навів юридичної оцінки доказам у справі.

Докази надані позивачем (оплата комунальних та інших послуг, спільні фото в різних час та при різних обставинах, в тому числі, відпочинок, вдома, прогулянки, перерахунок коштів на рахунки, поповнення мобільного телефону, замовлення та оплата інтернета, оплата квитків на потяги для поїздок на відпочинок, показання свідків) свідчать про наявність фактичних шлюбних відносин між сторонами, ведення спільного господарства та спільного бюджету, спільних витрат та придбання майнових прав на квартиру за спільні кошти та в інтересах сім`ї.

Суд першої інстанції відступив від принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, прийняв докази відповідача та залучив третю особу на стороні відповідача в порушення норм процесуального права та не прийняв до розгляду заяву подану представником позивача на тій підставі, що порушено строки її подачі. При цьому, не прийнято до уваги те, що порушення строків подачі заяви сталось через зловживання процесуальними правами відповідача та його представників, які полягають у неповідомленні суду та сторін про відступлення спірних майнових прав, а також порушення судом строків прийняття вказаного доказу та неможливість подачі такої заяви раніше.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Даниленко Т.І. подала відзив на апеляційну скаргу, де просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , в судовому засіданні апеляційного суду, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна).

Згідно з статтею 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 74 СК України у разі якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

До членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99).

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В порядку позовного провадження можуть встановлюватися юридичні факти лише за умови, що від встановлення їх наявності або відсутності у подальшому залежить можливість вирішення спору про суб`єктивне право.

Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: розподіл спільно набутого майна.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, який буде мати юридичне значення для здійснення поділу майнових прав на квартиру, які вони як подружжя придбали за попереднім договором.

Відповідно до абз. 1,4 частини 1 статті 635 ЦП України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2019 року між ТОВ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстровано в реєстрі за №360 (а.с. 68-71 т. 1).

Відповідно до п.2.1. (розділ 2 Предмет договору ) майбутній продавець та майбутній покупець домовилися укласти в майбутньому основний договір у строки, визначені в цьому договорі.

Відповідно до п.п.1.1.2., 2.2. (розділ 2 Предмет договору ) квартира, що є предметом цього договору (з будівельним в„– 130, загальною проектною площею 40,22 кв.м., що розташована на 12-му поверсі секції 1, черга будівництва 1 на об`єкті будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_4 ), стане власністю майбутнього продавця на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №Т/1/КВ-130 від 18 грудня 2018 року, що укладені між майбутнім продавцем та забудовником.

Відповідно до п. 2.3. (розділ 2 Предмет договору ) сторони домовилися укласти основний договір на умовах, передбачених цим договором, після прийняття будинку в експлуатацію, реєстрації права власності майбутнього продавця на квартиру за собою та після здійснення майбутнім покупцем оплати забезпечувального платежу (попередньої оплати вартості квартири) на умовах та в порядку, визначеному цим договором. Основний договір укладається сторонами протягом 30 календарних днів з дати останньої в часі з усіх вказаних в цьому розділі події .

Відповідно до довідки АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна № 571 від 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 сплатила 100 % вартості майнових прав на квартиру за попереднім договором № 360 від 27 березня 2019 року у розмірі 688 305 грн (а.с. 82 т. 1).

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що за умовами вказаного попереднього договору його сторони, дотримуючись вимог статті 635 ЦК України, домовилися укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором, протягом певного строку.

Відповідно до 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у відповідача на підставі вказаного попереднього договору від 27 березня 2019 року не виникли майнові права на об`єкт будівництва - квартиру, в розумінні статті 190 ЦК України, на які можливо поширити положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 293, 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, тому числі проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, потреба встановлення факту спільного проживання однією сім`єю виникає зазвичай у двох випадках: 1) визнання майна спільним сумісним та його поділ; 2) оформлення спадщини.

Таким чином, за відсутності у відповідача об`єкту, з метою поділу якого і заявлені позовні вимоги у порядку статті 74 СК України про встановлення факту, що має юридичне значення, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення у загальному позовному провадженні і факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до розгляду, подану представником позивача заяву про визнання недійсним договору від 28 серпня 2019 року про відступлення прав та обов`язків до попереднього договору від 27 березня 2019 року, то колегія апеляційного суду враховує таке.

28 серпня 2019 року між ТОВ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , що діє від імені та в інтересах АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Княгиня Ярославна , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав та обов`язків до попереднього договору посвідченого 27 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. за реєстровим номером 360.

Відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступила на користь ОСОБА_3 комплекс прав та обов`язків ОСОБА_2 , що передбачені попереднім договором від 27 березня 2019 року, у зв`язку з чим ОСОБА_3 набув статусу майбутнього покупця за вказаним попереднім договором (а.с. 109-110 т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача подав у судовому засіданні 19 березня 2021 року письмові пояснення, де просив суд першої інстанції визнати недійсним договір про відступлення прав та обов`язків до попереднього договору.

Із змісту частин 2, 3 статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09 липня 2020 року, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що вимога щодо визнання недійсним договору про відступлення прав та обов`язків до попереднього договору, яка була заявлена стороною позивача у письмових поясненнях під час розгляду справи по суті, правильно не була прийнята до розгляду судом першої інстанції, оскільки заявлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чорноус Ліни Василівни залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20 вересня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Л.П. Сушко