Постанова

від 02.09.2020 по справі 610/3771/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 610/3771/18

провадження № 61-4691 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представник позивачів - адвокат Короткова Алла Олександрівна,

відповідачі: приватне підприємство Міловське , відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 - адвоката Короткової Алли Олександрівни, на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В. від 12 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до приватного підприємства (далі - ПП) Міловське , відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просили визнати недійсною додаткову угоду від 28 листопада 2016 року, начебто укладену між ПП Міловське та

ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 року, кадастровий номер 6320284000:02:000:0065 та скасувати її державну реєстрацію; визнати недійсною додаткову угоду від 27 квітня 2017 року, начебто укладену між ПП Міловське та

ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 року, кадастровий номер 6320284000:02:000:0424 та скасувати її державну реєстрацію; визнати недійсною додаткову угоду від 28 листопада 2016 року, начебто укладену між ПП Міловське та

ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 року, кадастровий номер 632028000:02:000:0064 та скасувати її державну реєстрацію.

Позовні вимоги мотивували тим, що первинні договори оренди цих земельних ділянок були укладені строком на 10 років. Не бажаючи в подальшому продовжувати строки дії договорів оренди земельних ділянок з ПП Міловське , строк дії яких закінчувався 18травня 2017 року, вони звернулися до ТОВ Успіх Слобожанщини з метою передачі у користування своїх земельних ділянок. Після перевірки ТОВ Успіх Слобожанщини отримало інформацію з Єдиного реєстру нерухомості щодо укладання ними зазначених вище додаткових договорів оренди земельних ділянок.

Позивачі зазначали, що спірні додаткові угоди з ПП Міловське не укладали, угоди не підписували, земельні ділянки у користування не передавали, не отримували орендну плату. За фактом підроблення їхніх підписів у додаткових угодах до договорів оренди здійснюється досудове розслідування. Провести судову почеркозначу експертизу в рамках кримінального провадження не виявилось можливим у зв`язку з відмовою директора ПП Міловське ОСОБА_3 надати оригінали додаткових угод, так як вони їх не укладали, не підписували, тому таких угод у них немає.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області у складі судді Стригуненка В. М. від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди:

від 28 листопада 2016 року між ОСОБА_1 і приватним підприємством Міловське (далі - ПП Міловське ) про внесення змін до договору від 18 травня 2007 року оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320284000:02:000:0065, та скасувати державну реєстрацію, номер запису про речове право: 18114383, дата державної реєстрації 15 грудня

2016 року, від 27 квітня 2017 року між ОСОБА_1 і ПП Міловське про внесення змін до договору від 18 травня 2007 року оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320284000:02:000:0424, та скасувати державну реєстрацію, номер запису про речове право: 20381404, дата державної реєстрації 12 травня 2017 року, від 28 листопада 2016 року між ОСОБА_2 і ПП Міловське про внесення змін до договору

від 18 травня 2007 року оренди земельної ділянки, кадастровий номер 632028000:02:000:0064, та скасувати державну реєстрацію, номер запису про речове право: 18118493, дата державної реєстрації 15 грудня 2016 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що волевиявлення позивачів на укладення оспорюваних правочинів відсутнє, останні їх не підписували, відсутні докази нарахування та отримання позивачами орендної плати. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ПП Міловське не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі направив позивачам лист - повідомлення про поновлення договору оренди та надав проєкт додаткової угоди.

Крім того, зобов`язання, покладне на ПП Міловське ухвалою від 26 грудня 2018 року, про надання оригіналів додаткових угод, не було виконане, а це виключило можливість призначення судово-почеркознавчої експертизи для спростування або підтвердження виконання підпису у спірних угодах особисто позивачами, а тому ці обставини відповідач не спростував.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року

(з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 26 лютого

2020 року про виправлення описки) апеляційну скаргу ПП Міловське задоволено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що визнання судом тієї обставини, що позивачі не мали волевиявлення на укладення додаткових угод та їх не підписували через ненадання відповідачем оригіналів цих угод для проведення експертизи, є необґрунтованими, оскільки заходи, вжиті судом першої інстанції для забезпечення права відповідача надати докази на підтвердження обставин, на які він посилається, виявились недостатніми, тому не можна вважати, що витребувані докази не були надані відповідачем без поважних причин та без повідомлення причин, тому застосування судом процесуальної санкції, передбаченої частиною десятою статті 84 ЦПК України, є передчасним.

Клопотання про витребування доказів, про призначення експертизи, про допит свідків жодна із сторін апеляційному суду не заявляла, хоча сторонам неодноразово роз`яснювалось таке право, тому усунути порушення районним судом норм права є неможливим. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання відповідачем умов договорів є підставою для розірвання таких договорів, а не для визнання їх недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат

Короткова А. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, витребувано її матеріали

з Балаклійського районного суду Харківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи та прийшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не мали волевиявлення на укладення додаткових угод та їх не підписували, відсутні докази нарахування та отримання ними орендної плати, та ненадання відповідачем оригіналів додаткових угод. При цьому директор ПП Міловське , який підписав ці угоди, зазначив, що підписував ці договори не у присутності позивачів, тому не міг підтвердити підписання додаткових угод саме позивачами.

Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі

№ 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), а також постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 61-146цс16

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив

ПП Міловське на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Короткової А. О., в якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове

рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП Міловське в особі директора ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6670 га на строк 10 років. Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, був зареєстрований 13 грудня

2007 року (а. с. 20-23, т. 1).

Висновком Балаклійського районного відділу земельних ресурсів

від 08 серпня 2007 року визнано можливим здійснити державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Міловське (а. с. 19, т. 1).

Від імені позивача ОСОБА_1 і відповідача ПП Міловське

18 травня 2007 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 24, 25, т. 1).

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 грудня 2018 року вбачається, що державним реєстратором було зареєстровано додаткову угоду видану

28 листопада 2016 року ПП Міловське , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33002203 від 19 грудня 2016 року. Строк дії угоди 25 років, а саме від 28 листопада 2016 року по 28 листопада 2041 рік, орендар ПП Міловське , орендодавець ОСОБА_1 , предметом оренди є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,6670 га (а. с. 17-18, т. 1).

18 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП Міловське в особі директора ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,7551 га на строк 10 років. Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, був зареєстрований 13 грудня

2007 року (а. с. 32-35, т. 1).

Висновком Балаклійського районного відділу земельних ресурсів

від 08 січня 2007 року визнано можливим здійснити державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Міловське (а. с. 31, т. 1).

Від імені позивача ОСОБА_1 і відповідача ПП Міловське 18 травня 2007 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 36, 37, т. 1).

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 грудня 2018 року вбачається, що державним реєстратором було зареєстровано додаткову угоду видану

27 квітня 2017 року ПП Міловське , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35166295 від 15 травня 2017 року. Строк дії угоди 25 років, а саме від 27 квітня 2017 року по 27 квітня 2042 рік, орендар ПП Міловське , орендодавець ОСОБА_1 , предметом оренди є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,7551 га (а. с. 28-30, т. 1).

18 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПП Міловське в особі директора ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,4222 га на строк 10 років. Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, був зареєстрований 19 вересня 2007 року (а. с. 44-47, т. 1).

Висновком Балаклійського районного відділу земельних ресурсів

від 08 серпня 2007 року визнано можливим здійснити державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Міловське (а. с. 43, т. 1).

Від імені позивача ОСОБА_1 і відповідача ПП Міловське

18 травня 2007 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 48, 49, т. 1).

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 грудня 2018 року вбачається,

що державним реєстратором було зареєстровано додаткову угоду видану 28 листопада 2016 року ПП Міловське , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33005794 від 19 грудня 2016 року. Строк дії угоди 25 років, а саме від 28 листопада 2016 року по 28 листопада 2041 рік, орендар ПП Міловське , орендодавець ОСОБА_2 , предметом оренди є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,4222 га

(а. с. 41-42, т. 1).

ПП Міловське було надано копії листів від 13 грудня 2018 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо отримання щорічного розрахунку (орендної плати) за користування земельною ділянкою (паєм) за 2017-2018 роки на підтвердження того, що продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір ПП Міловське скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, а відмова позивачів її отримати є нічим іншим, як намагання протиправно порушити переважне право ПП Міловське на продовження договору оренди земельної ділянки, проте доказів отримання вказаних листів та орендної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідачем не надано (а. с. 73, 76, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

та Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанціїналежним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Короткової А. О.,підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. У справі, що розглядається, позивачі звернулися з вимогою про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди, посилаюсь на те, що ці додаткові угоди не підписували, умови їх не погоджували, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленими особами замість позивачів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Позивачі, зазначаючи, що не було волевиявлення на укладення додаткових угод, зазначали у позові, що угоди не підписували і просили визнати ці додаткові угоди недійсними.

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивачів права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

В іншій частині судове рішення апеляційної інстанції залишається без змін, а тому розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Короткової Алли Олександрівни, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 рокузмінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець