Ухвала

від 03.09.2020 по справі 233/4268/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/4268/19

Номер провадження 11-кп/804/1055/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Стародуба О.Г.

суддів: Ковалюмнус Е.Л., Шигірта Ф.С.

при секретарі Долі В.В.

за участю прокурора Павлової А.Ю.

захисника Коваленка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Донецького апеляційного суду кримінальне провадження №12019050380000588 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, громадянина України, судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, 17 травня 2019 року о 07 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись біля під`їзду № 3 буд. №16 по бул. Космонавтів у м. Костянтинівка Донецької області, побачив раніше невідому йому ОСОБА_2 , яка проходила біля вказаного під`їзду. У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, а саме: золотим ланцюжком ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 прослідував за ОСОБА_2 до під`їзду №1 вищезазначеного будинку, де обігнав її та перегородив шлях. ОСОБА_2 стала розвертатися, щоб піти в інший бік. Однак ОСОБА_1 схопив лівою рукою її за праве плече та повернув до себе, чим завдав потерпілій легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров`я потерпілої. Після чого правою рукою схопив за золотий ланцюг, що висів на шиї ОСОБА_2 , та діючи відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом ривку зірвав з шиї останньої золотий ланцюжок вартістю 10535,18 грн. Після чого ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток ОСОБА_2 на зазначену суму.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження. Зазначає, що злочину він не вчиняв. Судом не доведена вартість викраденого майна та безпідставно відмовлено в проведенні комплексної експертизи оцінки предмету, на який було посягання. Суд не врахував, що під час досудового розслідування до обвинуваченого з боку працівників поліції застосовувалось фізичне та психологічне насильство.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні, оскільки судом першої інстанції при його винесенні були дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального закону.

Висновки суду, що ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України за обставин, як вони встановлені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.

Невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому злочину, на думку суду, є способом захисту обвинуваченого та спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона 17 травня 2019 року о 07-20 год. йшла повз будинок №16 по бул. Космонавтів в м. Костянтинівка. Біля третього під`їзду цього будинку сидів обвинувачений ОСОБА_1 та звернувся до неї з привітанням. Однак вона не відреагувала і пішла далі. Тоді він її наздогнав в районі першого під`їзду та перегородив шлях. Після чого вона розвернулась і пішла в інший бік. ОСОБА_1 схопив її за праве плече і став намагатись зірвати з шиї золотий ланцюжок. Ланцюжок був доволі товстий, тому йому не одразу це вдалося. Після того, як обвинувачений розірвав ланцюжок, то забрав його і втік. Вона намагалась втримати ланцюжок своєю рукою, коли він розірвався, і в неї в руці залишилась підвіска-ладанка.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 є його донькою. Зі слів доньки йому стало відомо, що відносно неї було скоєно грабіж, під час якого зловмисник заволодів належним їй золотим ланцюжком. Цей ланцюжок він особисто купував та подарував донці після закінчення школи 15-16 років тому. Ланцюжок був золотий, 585 проби, довжиною приблизно 50 см і вагою до 10 г. Документи на ланцюжок не збереглись. Він впевнений, що це був той самий ланцюжок, оскільки донька ніколи його не знімала, і на той час іншого ланцюжка у неї не було.

Вина ОСОБА_1 у вчинені ним злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, також підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

-протоколом огляду місця події від 17.05.2019 року;

-протоколом проведення слідчого експеременту від 17.05.2019 року де потерпіла розповіла та показала обстивини вчиненного відносно неї злочину;

- протоколом проведення слідчого експеременту від 26.05.2019 року, де свідок ОСОБА_4 розповів та показав обставини вчинення злочину стосовно ОСОБА_2 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2019 року, де свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 , як особу, що вчинила грабіж стосовно потерпілої ОСОБА_2 ;

- протоколом огляду речей від 10.06.2019 року;

- висновком експертизи №3525 від 21.06.2019 року, якою встановлена вартість викраденого золотого ланцюжка.

Судова колегія не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 є недопустимими доказами, оскільки не вбачає порушення норм КПК України при проведенні цих слідчих дій. Той факт, що свідок ОСОБА_4 не був допитаний в судовому засіданні в зв`язку із його смертю, не виключає можливості використання протоколу слідчої дії за його участю в якості доказу. Розбіжності у викладенні обставин скоєного злочину потерпілою та свідком суд вважає не суттєвими та такими, що не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Також є безпідставними доводи обвинуваченого, що протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 26.05.2019 року є недопустимим доказом. Зазначена слідча дія проведена у повній відповідності до норм кримінального процесуального законодавства.

Судова колегія не приймає до уваги як безпідставні доводи обвинуваченого щодо відсутності доказів, які б підтверджували вартість викраденого майна.

Інформація про викрадену прикрасу встановлена на підставі показань потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , фотознімків із зображенням ланцюжка, які долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів, висновку судово-товарознавчої експертизи.

Також є безпідставними доводи обвинуваченого, що висновок судової товарознавчої експертизи від 21.06.2019 року є недопустимим доказом.

Оскільки викрадений у потерпілої ланцюжок під час досудового розслідування не був відшуканий, експертом проведено визначення вартості майна за його описом, що не суперечить вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Відсутність висновку органу досудового розслідування за фактом застосування до обвинуваченого фізичного та психологічного насильства на час розгляду справи не впливає на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні золчину. У кримінальному провадженні відсутні докази, які б були отримані безпосередньо від самого ОСОБА_1 , і які б могли бути надані ним під тиском.

При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги конкретні обставини скоєного злочину, ступінь тяжкості злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліках в диспансерах не перебуває, не працює, не одружений, дітей не має, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання, суд обґрунтовано визнав рецидив злочину.

У відповідності зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, тому покарання, призначене ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: