Ухвала

від 08.09.2020 по справі 923/879/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

08 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/879/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2016 року, м. Херсон, суддя Пінтеліна Т.Г., повний текст рішення складено та підписано 12.09.2016 року

у справі № 923/879/16

за позовом Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області, м.Берислав Херсонської області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області

про внесення змін до договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2016 року у справі № 923/879/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/879/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Принцевська Н.М., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 923/879/16 за позовом Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області, м.Берислав Херсонської області до Товариства з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, в зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Бериславська пересувна механізована колона 290 , м. Берислав Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2016 року у справі № 923/879/16 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області невідкладно надіслати матеріали справи № 923/879/16 за позовом Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області, м. Берислав Херсонської області до Товариства з додатковою відповідальністю Бериславська пересувна механізована колона 290 , м. Берислав Херсонської області на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

03.08.2020 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 923/879/16.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, додані до неї документи, а також матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області здійснюється апеляційним судом за нормами чинного на час звернення з такою апеляційною скаргою Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017 року).

В той же час, згідно з пп. 13 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Так, в даному випадку відповідач у справі - Товариство з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області оскаржує рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2016 року у справі № 923/879/16.

При цьому, апеляційна скарга на вищезазначене рішення направлена скаржником до Південно-західного апеляційного господарського суду поштою 17.07.2020 року, що вбачається з поштового конверту, в якому остання надійшла на адресу суду.

Відтак, апеляційну скаргу подано зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року).

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017 року, питання поновлення пропущеного строку повинно розглядатися за нормами чинного на час звернення з апеляційною скаргою Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017 року).

Так, ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Річний строк, зазначений у ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, є преклюзивним, за виключенням двох випадків, визначених цією ж нормою процесуального закону.

З приписів ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як випливає з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад рік, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 5/452/06).

Як зазначено вище, апеляційна скарга була подана скаржником 17.07.2020 року, тобто після спливу понад трьох з половиною років після оформлення та підписання повного тексту оскаржуваного рішення суду, що обумовлює імперативну необхідність застосування ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення суду він дізнався з листа Новокаховського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.06.2020 року № 4439/21-22-50-04-10, з якого скаржнику стало відомо, що оскаржуваним рішенням внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 27.05.2005 року, укладеного між сторонами у справі.

При цьому, скаржник зазначає, що він не був повідомлений про розгляд справи належним чином, оскільки наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення на адресу скаржника підписано особою під прізвищем ОСОБА_1 , тоді як на той момент така особа не працювала в Товаристві з додатковою відповідальністю "Бериславська пересувна механізована колона 290", м. Берислав Херсонської області, оскільки на той час в штаті рахувалась лише одна особа - директор ОСОБА_2 , на підтвердження чого скаржником додано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ. Також скаржник зазначає, що він взагалі не знав про звернення позивача із позовом до суду у даній справі, оскільки копії позовної заяви не отримував.

Судова колегія зауважує, що оскільки в даному випадку скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що він не був повідомлений про розгляд справи, для визначення питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, необхідно встановити наявність/відсутність вищезазначеного виключного випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Так, матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду (а.с. 30), з якого вбачається, що представник відповідача отримав ухвалу суду, яка направлялась на його юридичну адресу, 27.08.2016 року.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

При цьому, відповідно до п. 100 Правил надання послуг поштового зв`язку, чинних на момент винесення оскаржуваного рішення, поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 43, с. 50).

Згідно з п. 106 вищевказаних Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.

З вказаного вбачається, що як на момент розгляду справи в суді першої інтонації, так і чинним законодавством України передбачено обов`язок суду надіслати стороні у справі за її юридичною адресою копію відповідної ухвали листом з повідомленням про вручення, при цьому, повідомленою належним чином така особа вважається, якщо відповідне повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Так, в даному випадку, як вже зазначалось раніше, Господарським судом Херсонської області копія ухвали про відкриття та призначення справи до розгляду була направлена на юридичну адресу скаржника, після чого до суду повернулось поштове повідомлення, з якого вбачається, що така ухвала була вручена представнику відповідача. При цьому, необхідно зазначити, що з`ясування обставин наявності/відсутності у відповідної особи повноважень на отримання судової кореспонденції входить до кола обов`язків працівника пошти. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідача повідомлено належним чином та розглянув справу за його відсутності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2016 року Бериславська міська рада Бериславського району Херсонської області, м. Берислав Херсонської області звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою у даній справі. При цьому, з додатків до позовної заяви вбачається, що копію позовної заяви було направлено на юридичну адресу відповідача (скаржника), яка і наразі залишилась незмінною, 11.08.2016 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції на юридичну адресу скаржника було направлено копію оскаржуваного рішення, яка повернулась до суду неврученою за закінченням терміну зберігання, що свідчить про небажання скаржника отримувати відповідну кореспонденцію за своєю юридичною алресою.

Крім того, скаржник посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався лише в 2020 році з листа Новокаховського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.06.2020 року №4439/21-22-50-04-10, при цьому судова колегія зауважує, що зі змісту вказаного листа вбачається, що внесені оскаржуваним рішенням зміни у договір були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2019 року, тобто за рік до звернення до суду із апеляційною скаргою.

Вказані обставини свідчать про те, що скаржник, як юридична особа, проявивши належну обачність та зацікавленість щодо його господарської діяльності, не лише мав змогу раніше дізнатись про існування як спору в суді, так і оскаржуваного рішення, а і вчасно та належним чином отримувати поштову кореспонденцію. Зазначене свідчить, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

З огляду на вказане, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, дійшла висновку, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах передбачених процесуальних законодавством строків, є необґрунтованими та недостатніми для поновлення такого строку, з урахуванням його пропуску більше ніж на один рік.

Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили б заявнику звернутися з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу протягом року з моменту її винесення (з дня складення повного тексту) - також не встановлено, про існування таких не зазначено.

З урахуванням викладеного, оскільки підстав в розумінні п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлюють можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, судовою колегією не встановлено, а з моменту складення повного тексту оспорюваного рішення та до моменту подання апеляційної скарги вже сплинув один рік, відповідно до вимог ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи принцип незмінності складу суду (з огляду на перебування колегії суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І. у щорічній відпустці з 03.08.2020 року по 04.09.2020 року), апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Бериславська пересувна механізована колона 290 , м. Берислав Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2016 року у справі № 923/879/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 24 аркушах.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош