Рішення

від 02.09.2020 по справі 909/393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/393/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп"

про стягнення заборгованості в сумі 1843606 грн 86 к.

за участю

від позивача: Шургот Оксана Василівна

від відповідача: представник не з"явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" про стягнення заборгованості в сумі 1843606 грн 86 к., з яких 1013000 грн. - заборгованість за договором підряду №21/11-19 від 21.11.2019; 812223 грн 40 к., - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; 7091 грн - інфляційні збитки; 11292 грн 46 к. - 3 % річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

19.05.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 11.06.2020 (ухвала від 19.05.2020), яке суд постановив відкласти до закінчення дії карантину (ухвала від 11.06.2020).

21.07.2020 суд постановив призначити підготовче судове засідання на 04.08.2020 (ухвала від 21.07.2020).

04.08.2020 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 02.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні подала заперечення на відзив вх.№11218/20 та заяву про зменшення позовних вимог вх.№12885/20. Суд визнав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим позовними вимогами є стягнення 913000 грн 00 к. - основної заборгованості, 80984 грн 64 к. - пені, 7091 грн 00 к. - інфляційних нарахувань та 11292 грн 46 к. - 3 % річних.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 27.08.2020 подав відзив на позов вх.№10974/20 та клопотання про відкладення розгляду справи вх.№10973/20, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання у зв"язку із запровадженням карантину у місті Івано-Франківську.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ухвалі від 04.08.2020 суд повідомив відповідача про можливість звернення до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами, чого він не здійснив. Натомість, не вчинивши залежних від нього і можливих дій для забезпечення участі його представника у судовому засіданні, повторно звернувся до господарського суду з аналогічним клопотанням про відкладення розгляду справи, не вказавши чому його участь в судовому засіданні є обов"язковою.

Виходячи із вимог ст. 74 ГПК України це клопотання є необґрунтованим. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

Суд застосовуючи частину 2 статті 11 ГПК України, норми статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні 02.09.2020 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо повної оплати виконаних робіт в термін, передбачений договором підряду від 21.11.2019 №21/11-19, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1013000 грн 00 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 837, 843 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 11292 грн 46 к. - 3% річних та 7091 грн 00 к. - інфляційних втрат. Керуючись п.9.2. вказаного договору та враховуючи правову позицію Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, нарахував 80984 грн 64 к. пені, а також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8600 грн 00 к. та судовий збір в розмірі 27654 грн 10 к.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов суму основної заборгованості визнав, подав докази часткової сплати боргу в сумі 100000 грн 00 к., проти нарахування штрафних санкцій заперечив, вказав що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору.

Обставини справи. Оцінка доказів.

21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж" (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Макком-груп" (замовник) уклали договір №21/11-19, відповідно до умов якого підрядник зобов"язався на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2.договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1. договору).

Найменування робіт: "Облаштування та підключення свердловини №28-Кадобнянська Кадобнянського родовища, Південної ділянки (Калуського району Івано-Франківської області). Нове будівництво" (далі по тексту - роботи) (п.1.2. договору).

Загальна вартість робіт по цьому договору становить 1663604 грн 04 к. в т.ч. ПДВ 277267 грн 34 к. Ціна робіт визначається відповідно до договірної ціни - Додаток №1, що є невід"ємною частиною цього договору. Договірна ціна на виконання цих робіт є динамічною (пункти 2.1.-2.3. договору).

Оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: авансовий платіж, у розмірі 50% загальної вартості, передбаченої Додатком №1, в сумі 831802 грн 02 к., в т.ч. ПДВ 138633 грн 67 к.; решта 831802 грн 02 к. в т.ч. 138633 грн 67 к. по факту виконання робіт на основі акта виконаних робіт впродовж 15 календарних днів (п.2.4. договору).

Строк виконання робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів з дати отримання від замовника попередньої оплати, починаючи з дати початку виконання робіт та закінчуючи датою підписання акта прийняття робіт. Початок робіт оформляється двостороннім актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.2.2. замовник зобов"язався вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості належним чином виконаних підрядником і прийнятих замовником робіт у порядку, передбаченому цим договором.

Порядок приймання виконаних робіт погоджений сторонами в розділі 5 договору.

Виконання робіт або окремих етапів робіт оформляється шляхом підписання сторонами проміжних актів приймання - передачі виконаних робіт (типова форма №КБ-2В), надалі - проміжний акт і довідки про вартість виконаних робіт (типова Форма №КБ-3), надалі-Довідка. В проміжному акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником (п.5.1. договору).

Замовник зобов"язаний протягом 5 (п"яти) робочих днів з дати одержання від підрядника відповідного акта, підписати його або направити підряднику письмову відмову від прийняття виконаних робіт та підписання акта, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у виконаних роботах та /або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акта. У своїй мотивованій відмові замовник має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений замовником строк є обов"язковим для підрядника (п.5.2. договору).

Сторони, керуючись приписами ст.536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховуються проценти. При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту цього договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов"язку передати грошові кошти за цим договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов"язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов"язку передати грошові кошти за цим договором (п.9.2. договору).

У разі несвоєчасної або неповної оплати виконаних робіт відповідно до п.2.4. цього договору замовник несе відповідальність, передбачену ст.625 Цивільного кодексу України (п.9.3. договору).

Відповідно до п.14.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.05.2020 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж" виконало роботи з облаштування та підключення свердловини №28-Кадобнянська на загальну суму 1663604 грн 04 к., що підтверджується актом №1 від 17.12.2019 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками товариств, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору виконані роботи оплатив частково в сумі 750604 грн 04 к., що підтверджується платіжними дорученнями №3402 від 25 листопада 2019 року, та №9 від 26 грудня 2019 року та №14 від 30 липня 2020 року. Внаслідок чого, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 913000 грн 00 к.

Станом на 15.05.2020 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.9.2. договору за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 7091 грн 00 к. інфляційних збитків, 11292 грн 46 к. - 3 % річних та 80984 грн 64 к. - пені та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором підряду.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 913000 грн 00 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд взявши до уваги правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, висловлену у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, згідно якої визначені сторонами у пункті 9.2. договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, яку боржник зобов"язаний сплачувати за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення, перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та пені за період з 01.01.2020 - 15.05.2020, сума яких менша за суму заявлену позивачем до стягнення та задовольняє вимоги в частині стягнення 77884 грн 75 к. - пені та 11126 грн 39 к. - 3 % річних за період з 02.01.2020 - 15.05.2020.

В частині стягнення 3099 грн 07 к. - пені та 166 грн 07 к. - 3% річних суд відмовляє, оскільки позивач при їх розрахунку, не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період січень - березень 2020, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 7076 грн 77 к. В частині стягнення 14 грн 23 к. - інфляційних втрат, суд відмовляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 913000 грн 00 к. - заборгованості, 77884 грн 75 к. - пені, 11126 грн 39 к. - 3 % річних, 7076 грн 77 к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 27654 грн 10 к., що підтверджується платіжним дорученням №323 від 14 травня 2020 року.

Враховуючи зменшення позовних вимог, до сплати належить судовий збір в розмірі 15185 грн 52 к.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 12468 грн 58 к., сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 831238 грн 76 к. заборгованості, в частині яких позовні вимоги зменшені.

Щодо судового збору в розмірі 15185 грн 52 к. сплаченого за позовні вимоги про стягнення 1012368 грн 10 к., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 15136 грн 32 к. суд покладає на відповідача. Судовий збір в розмірі 49 грн 20 к. на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

06.05.2020 позивач (замовник) та Адвокатське об"єднання "Західноукраїнська правнича компанія" уклали договір про надання правничої допомоги №2/20.

Відповідно ордеру на надання правової допомоги серії ІФ №039559 від 15.05.2020, інтереси позивача в суді представляла адвокат Адвокатського об"єднання "Західноукраїнська правнича компанія" Шургот Оксана Василівна, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №567 від 15.09.2006.

Згідно акта приймання виконаних робіт від 12.05.2020, вартість наданих послуг становить 8600 грн 00 к.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги №2/20 від 06.05.2020, позивач перерахував Адвокатському об"єднанню "Західноукраїнська правнича компанія" кошти в сумі 8600 грн 00 к., що підтверджується платіжними дорученнями №9 322 від 12 травня 2020 року.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд покладає судові витрати заявника, пов`язані з наданням правничої допомоги, на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову, підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, присутність в судових засіданнях, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком -Груп" 8572 грн 14 к. витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 грн 86 к. належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 123, 124, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" про стягнення заборгованості в сумі 1012368 грн 10 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп", вул. Галицька, буд. 126, кв. 27, м. Івано-Франківськ, 76008 (код 37182541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Сервісбудмонтаж", вул. Івана Павла II, буд. 17, кв. 83, м. Івано-Франківськ, 76006 (код 41488251 ) - 913000 ( дев"ятсот тринадцять тисяч) 00 к. - заборгованості, 77884 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні) 75 к. - пені, 11126 (одинадцять тисяч сто двадцять шість гривень ) 39 к. - 3 % річних, 7076 ( сім тисяч сімдесят шість гривень) 77 к. - інфляційних втрат, а також 15136 ( п"ятнадцять тисяч сто тридцять шість гривень) 32 к. - судового збору та 8572 (вісім тисяч п"ятсот сімдесят дві гривні ) 14 к. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення 3099 ( три тисячі дев"яносто дев"ять гривень) 89 к. пені, 166 ( сто шістдесят шість гривень) 07 к. - 3% річних та 14 (чотирнадцять гривень) 23 к. інфляційних втрат - відмовити.

Судовий збір в сумі 49 (сорок дев"ять гривень) 20 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 (двадцять сім гривень) 86 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.09.2020

Суддя Т.В. Максимів