Рішення

від 18.08.2020 по справі 910/18358/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2020Справа № 910/18358/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Гольцової М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, вул. Хрещатик, 36, м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський двір" (03040, проспект Голосіївський, буд. 87, м. Київ 40)

про стягнення 650 585, 51 грн пайового внеску, пені та інфляції

За участі представників сторін:

Від позивача: Бондар-Дякуновська О.Г. (Наказ № 273к від 23.09.2019 про призначення на посаду начальника відділу організації позовної роботи; Положення про відділ організації позовної роботи та судового представництв);

Воробйова О.Л. (посадова особа за наказом № 208к);

Від відповідача: Шоха С.І., довіреність № б/н від 10.01.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ДВІР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 28.02.2003 № 1387.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що 28 лютого 2003 року між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київською міською державною адміністрацією (перейменовано у Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`янський двір" укладено договір пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 1387.

Згідно з пунктом 1.1. договору, предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з реконструкцією з розширенням нежитлового будинку під ресторан на вулиці 40-річчя Жовтня, 87-А, у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 1000,0 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2. договору, розмір пайового внеску становить 143, 66 тис. грн (без ПДВ) згідно з розрахунком, що наданий в додатку 1 і є невід`ємною частиною договору, та підлягає уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно - кошторисної документації. Пунктом 2.1.2. договору визначено, що пайовий внесок сплачується забудовником в строк до 26.03.2003.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов та строків сплати пайових внесків, у зв`язку з чим згідно пункту 3.1. договору виникла заборгованість станом на 12.12.2019 по сплаті основної суми боргу за решту пайового внеску.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача пайовий внесок в сумі 650 585, 51 грн, в тому числі пеню в розмірі 23 094, 00 грн та інфляцію в розмірі 500 598, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 залишено позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання оригіналу або належним чином засвідченої копії довіреності № 050/14-7496 від 12.12.2019; детального обґрунтованого розрахунку пені та інфляційних втрат із зазначенням на яку суму здійснювалося нарахування (основного боргу), дати початку та закінчення розрахунку та з врахуванням того, що сума пайового внеску розраховувалась з урахуванням інфляційної складової.

08.01.2020 від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

13.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/18358/19 призначив на 25.02.2020.

29.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 28.02.2003 № 1387.

29.01.2020 від відповідача надійшла заява щодо застосування строків позовної давності.

06.03.3030 від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 25.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні на 24.03.2020.

06.03.2020 від 05.03.2020 від відповідача надійшли заперечення (з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 28.02.2003 № 1387).

18.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

09.04.2020 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Розгляд даної справи, призначений на 24.03.2020 не відбувся, оскільки з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., призначені на 31.03.2020, були зняті з розгляду, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті Судової влади України. В оголошенні розміщеному на сайті Судової влади України зазначалося, що для подальшого забезпечення права на участь в засіданнях, про дати і час судових засідань учасники справ будуть повідомлені відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Про дату наступного судового засідання - 19.05.2020 суд повідомив учасників справи ухвалою від 14.04.2020.

12.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 19.05.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 30.06.2020.

30.06.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.06.2020 суд оголосив перерву до 18.08.2020.

14.08.2020 від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 18.08.2020 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши в судовому засіданні 18.08.2020 пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, пояснень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 28.02.2003 між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації (яке було перейменовано у Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) 27.12.2013 на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 № 1717) (далі - Департамент/позивач), з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір (далі - забудовник/відповідач), з другої сторони, укладено договір № 1387 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору, предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з реконструкцією з розширенням нежитлового будинку під ресторан на вулиці 40-річчя Жовтня, 87-А, у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 1000,0 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2. договору, розмір пайового внеску становить 143,66 тис. грн і підлягає уточненню уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно - кошторисної документації.

Пунктом 2.1.2. договору внормовано, що пайовий внесок сплачується забудовником в строк до 26.03.2003.

За змістом пункту 2.2.2. договору, Департамент зобов`язаний після сплати забудовником пайового внеску в повному обсязі, відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, надати йому довідку про виконання умов щодо пайової участі, оформлену відповідно до діючого порядку.

Згідно з пунктом 3.1 договору, у разі прострочення строків сплати пайових внесків:

забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.2. договору (п. 3.1.1.); розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується забудовником у сумі, скоригованій Департаментом на індекс інфляції від дати його розрахунку (п. 3.1.2.).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що у разі збільшення загальної площі споруди або зміни функціонального призначення приміщень забудовник повинен укласти договір з Департаментом та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за додатково створені площі або зв`язку із зміною функціонального призначення приміщень.

Згідно статті 5 договору строк дії договору: початок - з дати підписання, закінчення - до повної сплати пайових коштів.

Відповідно до розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні інфраструктури міста забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір , який був здійснений на площу ресторану 1000,00 кв.м., розмір внеску пайової участі відповідача за договором становить 143,66 тис. грн. При цьому, згідно зазначеного в розрахунку при його здійсненні був врахований індекс інфляції з 01.01.1999 до 01.02.2003. Розмір пайового внеску розрахований без ПДВ.

Сторонами погоджено всі істотні умови договору та підписано повноваженими особами, скріплено печатками та зареєстровано в Департаменті.

26.10.2006 відповідач звернувся до позивача з листом № 29 щодо уточнення розміру пайового внеску, передбаченого пунктом 1.2. договору та підготовки додаткової угоди, у зв`язку з отриманням 06.10.2006 позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту реконструкції, згідно якого загальна площа будівлі складає 4 159, 0 кв. м.

24.01.2007 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1), згідно з якою сума пайового внеску і врахуванням інфляції на 01.05.2005 становить 180, 87 тис. грн (п. 1. додаткової угоди № 1). Також в п. 1 додаткової угоди № 1 сторони зазначили, що сума пайового внеску по договору з урахуванням індексу інфляції на момент укладання договору (на 01.02.2003) фактично сплачена 03.02.2005, 22.04.2005, 13.05.2005.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 встановлено, що предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв`язку з реконструкцією з розширенням нежилого будинку під ресторанно-готельний комплекс на проспекті 40-річчя Жовтня, 87-А у Голосіївському районі м. Києва загальною площею - 4 159,0 кв.м. (в т.ч. ресторан - 1 794,0 кв. м., готель - 1 662, 0 кв. м., паркінг - 703, 0 кв.м.).

В п. 3 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що у зв`язку із зміною техніко - економічних показників проекту реконструкції з розширенням нежилого будинку під ресторанно - готельний комплекс н проспекті 40-річчя Жовтня, 87 - А забудовник зобов`язується перерахувати додаткові пайові кошти на розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста з врахуванням попередньої сплати

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 сума додаткового пайового внеску згідно з розрахунками № 1, № 2, № 3 та № 4 від 25.12.2006 становить - 1 018, 61 тис. грн.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 1, беручи до уваги пункти 1 та 4 цієї додаткової угоди, розмір пайового внеску становить 1 199,48 тис. грн.

В п. 6 додаткової угоди № 1 сторони зазначили, що станом на 01.12.2006 забудовником по договору перераховано 143, 66 тис. грн.

За змістом пункту 7 Додаткової угоди № 1, забудовник зобов`язаний перерахувати Департаменту решту пайової участі у сумі 1 055, 82 тис. грн (без ПДВ) в термін з січня по травень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Відповідно до розрахунку № 1 обсягу пайової участі (внеску) у створенні інфраструктури міста забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір , який був здійснений на площу ресторану 1794,00 кв.м., розмір внеску пайової участі відповідача за договором становить 467,92 тис. грн. При цьому, згідно зазначеного в розрахунку при його здійсненні був врахований індекс інфляції з 01.01.2003 до 01.12.2006. Розмір пайового внеску розрахований без ПДВ.

Відповідно до розрахунку № 2 обсягу пайової участі (внеску) у створенні інфраструктури міста забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір , який був здійснений на площу готелю 1 662,00 кв.м., розмір внеску пайової участі відповідача за договором становить 673, 38 тис. грн. При цьому, згідно зазначеного в розрахунку при його здійсненні був врахований індекс інфляції з 01.01.2003 до 01.12.2006. Розмір пайового внеску розрахований без ПДВ.

Відповідно до розрахунку № 3 обсягу пайової участі (внеску) у створенні інфраструктури міста забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір , який був здійснений на площу паркінгу 703, 00 кв. м., розмір внеску пайової участі відповідача за договором становить 51, 08 тис. грн. При цьому, згідно зазначеного в розрахунку при його здійсненні був врахований індекс інфляції з 01.01.2003 до 01.12.2006. Розмір пайового внеску розрахований без ПДВ.

Відповідно до розрахунку № 4 обсягу пайової участі (внеску) у створенні інфраструктури міста забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський двір , який був здійснений на площу існуючого нежилого будинку (вивільнення) 656, 00 кв.м., розмір внеску пайової участі відповідача за договором становить - 173, 77 тис. грн. При цьому, згідно зазначеного в розрахунку при його здійсненні був врахований індекс інфляції з 01.01.2003 до 01.12.2006.

Як вбачається із платіжних доручень від 22.06.2007 № 1406, від 25.06.2007 №1413, від 05.07.2007 № 1473 відповідачем було сплачено кошти в сумі 1 055,82 тис. грн за договором.

Як зазначає позивача, всупереч вимогам законодавства України та пункту 7 додаткової угоди № 1, відповідачем порушено умови та строк сплати пайового внеску, у зв`язку з чим згідно пункту 3.1. договору у відповідача виникла заборгованість станом на 12.12.2019 по сплаті основної суми боргу за решту пайового внеску, скориговану на індекс інфляції, у розмірі 627 491, 04 грн та сплаті пені за затримку виконання зобов`язання у розмірі 23 094, 47 грн.

З огляду на факт несвоєчасної сплати суми пайової участі (внесків) за договором, позивачем направлені на адресу відповідача вимоги від 25.06.2008 № 049-08/3305, від 11.09.2009 № 049-08/4560, від 12.04.2010 № 149-08/1481, претензії від 10.04.2012 № 049-18/2149-12, від 17.01.2014 № 050/08-290, від 14.02.2014 № 050/08-936, від 07.04.2014 № 050/08-1977, від 16.06.2014 № 050/08-3413, від 28.07.2014 № 050/08-4510, від 09.09.2014 № 050/08-5480, від 29.10.2014 № 050/08-6785, листи від 02.05.2018 №050/08- 30.28, від 22.05.2018 № 050/08-3645, вимоги від 09.10.2019 №050/08-5909, від 08.11.2019 № 050/08-6664 290 про виконання умов договору та додаткової угоди № 1, але незважаючи на вимоги Департаменту відповідачем не були виконані вимоги претензій та умови договору та додаткової угоди № 1.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього пайового внеску в сумі 650 585, 51 грн (в томі числі пені 23 094, 47 грн за 182 дня за 2007 рік) та інфляції в сумі 500 598, 33 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав виконання ним зобов`язань визначених договором та додатковою угодою № 1, а також зазначає про застосування строків позовної давності щодо вимог за договором та додатковою угодою № 1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір укладений між сторонами є договором щодо пайової участі у створенні інфраструктури міста, право укладання якого передбачено було ст. 22 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 22 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Керуючись п. 22 та п. 23 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Київська міська рада рішенням від 30.09.1999 № 49/551 Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва затвердила нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (надалі - Нормативи) та Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - Методика).

Відповідно до п. 1.1. Нормативів, нормативи визначають розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста в грошовому виразі (гривнях) без ПДВ в цінах на 01.01.1999.

Пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без врахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Розмір пайової участі (внеску) інвестора (забудовника) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва визначається за принципами:

- компенсації витрат бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури: інвестори мають компенсувати витрати бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури пропорційно навантаженню на інфраструктуру міста, яке вони будуть здійснювати реалізацією проекту будівництва (реконструкції);

- комплексного підходу до розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста: соціальна та інженерно-транспортна інфраструктура розвивається рівномірно по всій території міста;

- урахування соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста: розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) визначається з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста;

- сприяння залученню інвестицій в економіку міста: визначення розміру пайової участі з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста має створювати сприятливі умови для залучення інвестицій в економіку міста (п. 1.2. Нормативів).

На розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) впливають:

- розрахункова вартість створення додаткової соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в розрахунку на 1 кв. м загальної площі при будівництві (реконструкції) будь-яких об`єктів незалежно від їх форми власності, а також при зміні функціонального призначення діючих об`єктів, в тому числі житлових будинків (приміщень) на нежитлові;

- економічна ефективність галузей народногосподарського комплексу міста;

- пріоритетність напрямків інвестування;

- територіальне розміщення об`єкта будівництва;

- збереження та додаткове створення робочих місць;

- обсяг інвестицій (п. 1.3 Нормативів).

В пункті 2 Нормативів визначений Порядок залучення і використання пайових коштів (внесків) інвесторів (забудовників) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Механізм залучення і використання пайових коштів (внесків) інвесторів (забудовників) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, згідно вказаного в розділі Загальні положення п. 2 Нормативів, регулюється цим Порядком, договорами між виконавчим органом Київської міської ради та інвестором, Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", іншими законами України.

Так, відповідно до Порядку залучення і використання пайових коштів (внесків) інвесторів (забудовників) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - Порядок) пайовий внесок інвестора (забудовника) сплачується у формі грошового внеску або створення необхідної інфраструктури власними силами інвестора (забудовника). Форма сплати пайового внеску інвестора (забудовника) визначається на взаємовигідній основі на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником).

Розмір пайового внеску інвестора (забудовника) в грошовій формі визначає "Управління" відповідно до Нормативів для визначення розміру пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та Методики розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженими Київською міської радою, не пізніше десяти робочих днів з моменту подачі заявки інвестора (забудовника) і документів про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції).

Пайовий внесок інвестора (забудовника) у грошовій формі сплачується в повній сумі (єдиним платежем) або частинами, що визначається у договорі між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником).

Пайовий внесок інвестора (забудовника) у грошовій формі сплачується єдиним платежем або частинами за графіком відповідно до умов договору про сплату пайового внеску між містом (Управлінням) та інвестором.

В разі прострочення термінів сплати:

- інвестор забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення;

- розмір несплаченої частки пайового внеску інвестора (забудовника) коригується на індекс інфляції від дати його розрахунку.

Із змісту наведених положень нормативів та порядку розрахунку та сплати пайового внеску вбачається, що така складова, як індекс інфляції в розмір пайового внеску, чинними нормативно - правовими актами, не закладалася. Коригувався на індекс інфляції від дати розрахунку лише розмір несплаченої частки пайового внеску у разі прострочення термінів сплати.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався сплатити пайовий внесок в розмірі 143, 66 тис. грн в термін до 26.03.2003. Також сторони погодили, що розмір пайового внеску підлягає уточненню після затвердження в установленому порядку проектно - кошторисної документації.

При цьому за умовами п. 2.1.3. договору за три днів до сплати коштів, передбачених п. 2.1.2. забудовник зобов`язаний одержати розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.

Водночас договір, укладений між сторонами не містив положень, із яких би вбачався обов`язок відповідача сплатити за договором пайовий внесок, в іншому розмірі ніж 143, 66 тис. грн або уточненому розмірі після затвердження проектно - кошторисної документації.

Відповідач перерахував позивачу 143, 66 тис. грн відповідно до платіжних доручень від 03.02.2005, від 22.04.2005 та від 13.05.2005, що підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами.

З огляду на дати здійснення відповідачем сплати пайового внеску останній виконав свої зобов`язання за договором з порушенням терміну визначеного п. 2.1.2. договору.

Судом встановлено, що в додатковій угоді № 1, в якій розмір пайового внеску, який зобов`язувався сплатити відповідач, був уточнений після затвердження проектно - кошторисної документації, сторони погодили, що сума додаткового пайового внеску становить 1 018, 61 тис. грн, а загальний розмір пайового внеску становить 1 199, 48 тис. грн.

При цьому, із змісту додаткової угоди № 1 слідує, що позивач скорегував розмір пайового внеску, який відповідач був зобов`язаний сплатити до 26.03.2003 на індекс інфляції.

За умовами додаткової угоди № 1 (п. 7) відповідач зобов`язався оплатити позивачу пайовий внесок у сумі 1 055, 82 тис. грн (різницю між сплаченим та донарахованим внеском (1 199, 48 - 143, 66 = 1 055, 82) в термін з січня по травень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа.

Відповідач перерахував позивачу 1 055, 82 тис. грн відповідно до платіжних доручень від 22.06.2007, від 25.06.2007 та від 05.07.2007, що підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами.

З огляду на дати здійснення відповідачем сплати донарахованого пайового внеску останній виконав свої зобов`язання за договором з порушенням терміну визначеного п. 7 додаткової угоди № 1.

На моменту укладання між сторонами додаткової угоди № 1 були чинними Нормативи, затверджені рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 N 271/431 Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва , відповідно до яких така складова, як індекс інфляції в розмір пайового внеску також не закладалася, а коригувався на індекс інфляції від дати розрахунку лише розмір несплаченої частки пайового внеску у разі прострочення термінів сплати.

За розрахунком позивача заборгованість по сплаті пайового внеску відповідача за договором складає 650 585, 51 грн, зазначену суму, згідно пояснень позивача наданих в ході розгляду справи, останній отримав за результатами корегування суми пайового внеску від дати розрахунку, здійсненого під час укладання додаткової угоди № 1 на індекс інфляції за період з січня 2007 року до грудня 2019 року включно (станом на 12.12.2019).

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір не містить положень, із яких би вбачався обов`язок відповідача сплатити за договором пайовий внесок, в іншому розмірі ніж 143, 66 тис. грн або уточненому розмірі після затвердження проектно - кошторисної документації - 1 199, 48 тис. грн (1 055, 82 + 143, 66). Адже за умовами договору та додаткової угоди № 1 відповідач зобов`язувався сплатити фіксовану суму пайового внеску.

В п. 2.1.3. договору сторони погодили, що забудовник зобов`язаний одержати розрахунок суми, скоригованої на індекс інфляції, проте вказаним пунктом не покладається на забудовника обов`язок оплатити внесок саме в розмірі, скорегованому на індекс інфляції. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, про відсутність у відповідача обов`язку сплачувати внесок в іншому розмірі ніж 1 199, 48 тис. грн за умовами договору. При цьому, відповідно до чинних на момент укладання, як договору так і додаткової угоди № 1, нормативів сплати пайового внеску інфляція не є складовою пайового внеску, а тому включення такої складової до пайового внеску суперечить відповідним нормативам.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем пайового внеску за договором в загальному розмірі 1 199, 48 тис. грн, суд дійшов висновку, про виконання відповідачем його зобов`язань за договором у відповідній частині, та про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості по сплаті внеску в розмірі 650 585, 51 грн.

Як зазначалося судом вище, інфляція на яку коригується сума пайового внеску не є складовою пайового внеску, у відповідності до чинних на момент укладання договору та додаткової угоди № 1 Нормативів, а є мірою відповідальності, яка застосовується у випадку порушення термінів сплати пайового внеску, що в цілому кореспондується з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом відповідач сплатив пайовий внесок як за договором так і за додатковою угодою з порушенням термінів обумовлених сторонами.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Під час укладання додаткової угоди № 1 розмір пайового внеску був скоригований позивачем на індекс інфляції, і відповідна сума була включена до розміру внеску, який відповідач мав сплатити та сплатив за додатковою угодою № 1. Тобто за порушення термінів сплати пайового внеску за договором відповідач був притягнутий до такого виду відповідальності, як коригування розміру внеску на індекс інфляції.

Оскільки відповідач порушив термін сплати пайового внеску обумовлений сторонами в додатковій угоді № 1, в цілому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на суму пайового внеску (пайового внеску в розмірі скоригованому на індекс інфляції) ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відтак є обґрунтованими.

Проте, не обґрунтованим є розмір інфляційних втрат та розмір коригування суми пайового внеску на індекс інфляції розраховані позивачем. За змістом прохальної частини позову за розрахунком позивача скоригований на індекс інфляції пайовий внесок становить 650 585, 51 грн та інфляція нарахована на скоригований внесок становить 500 598, 33 грн.

З огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В позовній заяві позивач взагалі не навів розрахунку здійснених ним нарахувань, а поданий позивачем, на вимогу суду, розрахунок заборгованості по сплаті пайового внеску, суд визнає необґрунтованим, оскільки відповідний розрахунок не містить чіткого та зрозумілого алгоритму нарахування (коригування на індекс інфляції) суми пайового внеску, дати початку періодів та дати закінчення періодів нарахування інфляційних втрат, в судовому засіданні позивач не зміг пояснити суду, вказаний розрахунок. Крім того із самого змісту позовних вимог та розрахунку вбачається подвійне коригування суми внеску на індекс інфляції, оскільки розмір внеску за договором за умовами додаткової угоди № 1 вже був скоригований на індекс інфляції, проте позивач повторно коригує суму пайового внеску визначеного за додатковою угодою на індекс інфляції, більш того позивач нараховує інфляцію на суму пайового внеску, скоригованого на індекс інфляції. Тобто по суті вбачається потрійне нарахування інфляційних втрат, що не відповідає положенням ст. 61 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд визнав не обґрунтованими розмір інфляційних втрат та розмір коригування суми пайового внеску на індекс інфляції розраховані позивачем.

Крім того, суд зазначає, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність. Позовну давність законом визначено саме для позивача у справі, як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідач у справі зробив заяву до винесення рішення по справі про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно з ч. 1 статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами додаткової угоди № 1 відповідач був зобов`язаний перерахувати Департаменту решту пайової участі у сумі 1 055, 82 тис. грн (без ПДВ) в термін з січня по травень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Таким чином, строк остаточного виконання відповідачем зобов`язань за додатковою угодою № 1 сплив 28.05.2007, і з відповідної дати почався перебіг позовної давності щодо вимог, які ґрунтуються на відповідній угоді.

Отже, враховуючи, що перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача про визнання недійсними спірних свідоцтв починається з 29.05.2007, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав поза межами строку позовної давності, що також є підставою для відмови у позові, з огляду на заяву відповідача, подану до ухвалення рішення у справі, про застосування строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 23 094, 47 грн, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та пропуску позивачем строків позовної давності щодо їх пред`явлення.

В п. 3.1 договору, сторони погодили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків, забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.2. договору.

З огляду на те, що відповідач порушив термін сплати пайового внеску, в цілому вимоги щодо стягнення пені ґрунтуються на договорі.

Проте, розмір нарахованої позивачем пені не обґрунтований, адже позивач не навів ні дати початку нарахування пені, ні дати закінчення нарахування пені, ні сум на які пеня була ним нарахована, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обґрунтованості розміру пені.

Крім того, як вже зазначалося позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав поза межами строку позовної давності, що також є підставою для відмови у позові.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надав суду доказів, які б обґрунтовували та доводили твердження позивача щодо наявності у відповідача перед ним як заборгованості за договором, доказів розміру такої заборгованості, крім того позивачем було пропущено строк позовної давності стосовно вимог за договором, про застосування якого було заявлено відповідачем. Водночас матеріалами справи підтверджено виконання зобов`язань відповідачем по сплаті пайового внеску в повному розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку , визначеному процесуальним законом, сторонами доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ; ідентифікаційний код 04633423) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський двір" (03040, проспект Голосіївський, буд. 87, м. Київ 40; ідентифікаційний код 31626962) про стягнення 650 585, 51 грн заборгованості за договором пайової участі у створені розвиту інфраструктури міста відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ; ідентифікаційний код 04633423).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.09.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких