Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/9728/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/9728/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному проваджені матеріали справи

За позовом Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хофт

про стягнення 19.151,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Хофт про стягнення 19.151,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір на виконання робіт по капітальному будівництву № 37 від 08.07.2019, яким встановлено договірну ціну, а саме 2.254.876,00 грн. Умовами договору передбачено, що строки виконання робіт становлять 120 календарних днів, які розпочинаються протягом 3 днів з дати підписання відповідного договору, а також встановлено, що в підтвердження виконаних робіт відповідач зобов`язаний надати довідку та акт про звітний етап робіт. В порушення умов договору, відповідачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за листопад 2019 року з простроченням на 10 днів, а саме 18.11.2019. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до відповідача з претензією № 060/32-333 від 25.11.2019 про сплату неустойки у розмірі 19.151,00 грн, вимоги якої останнім виконано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9728/20; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.07.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105475162109 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 6, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.07.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 14.07.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105475162109.

06.08.2020 відповідачем до суду подано відзив, в якому відповідач зазначає наступне. станом на 18.11.2019 відповідачем було підписано та передано на погодження позивачу акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. №КБ-3) за листопад 2019 року. Тим самим відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором на 10 днів. За розрахунками відповідача неустойка за прострочення виконання робіт становить 2.127,11 грн. Відповідач повідомив позивача про те, що у разі погодження позивача з розрахунками відповідача, останній зобов`язується сплатити її протягом 1 робочого дня з моменту отримання письмової згоди. зазначає, що відповідачем вживались усі заходи щодо виконання зобов`язання за договором. проте затримка у виконанні робіт спричинена затримкою з боку постачальника. Зазначає, що позивачем не підтверджено негативних наслідків від несвоєчасного виконання відповідачем робіт, порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу, порушення прострочення є незначним. З огляду на це відповідач вважає, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій до розміру, запропонованого відповідачем. З огляду на викладене, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 між Центральною бібліотекою ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хофт (далі - підрядник, відповідач) укладено договір на виконання робіт по капітальному ремонту № 37 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання власними та залученими силами і засобами, із використання власних матеріалів, у встановлений календарним графіком виконання робіт строк (додаток 1, який є невід`ємною частиною договору) (далі - графік), на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати роботи з капітального ремонту (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх підряднику у строки та розмірах, обумовлених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору об`єктом капітального ремонту: Капітальний ремонт покрівлі Центральної бібліотеки ім.. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва на просп. Перемоги, 25А (далі - об`єкт).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором роботи виконав не своєчасно, в зв`язку з чим має сплатити неустойку в розмірі 19.151,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 16.1 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, який є невід`ємною частиною договору (додаток 2) та становить 2.254.876,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 1.3 договору строки виконання робіт - 120 (сто двадцять) календарних днів.

Згідно з п. 1.4 договору підрядник розпочинає виконання робіт потягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання договору і завершує виконання робіт протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дня початку виконання робіт.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що договір укладений 08.07.2019 роботи мали бути розпочаті до 11.07.2019 включно та відповідно завершені 07.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Наступними наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. №КБ-3) підтверджується виконання підрядником будівельних робіт на загальну суму 2.254.876,00 грн

акт № 1 від 14.08.2019 (за липень 2019 року) на суму 602.109,77 грн,

акт № 2 від 22.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 565.635,29 грн,

акт № 3 від 05.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 288.359,21 грн,

акт № 4 від 23.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 353.104,84 грн,

акт № 4 від 05.11.2019 (за жовтень 2019 року) на суму 195.204,78 грн,

акт № 5 від 18.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 250.462,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк (не пізніше 07.11.2019) зобов`язання щодо виконання будівельних робіт у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 13.1 договору у разі порушення зобов`язань за договором можуть настати такі правові наслідки як сплата неустойки.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що у разі не виконання робіт або виконання не в повному обсязі, підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день затримки.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 13.4 договору сторони передбачили інший розмір неустойки, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Оскільки прострочення з виконання робіт мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19.151,00 грн неустойки (на ціну договору 2.254.876,00 грн за період з 08.11.2019 по 17.11.2019) (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Судом не приймається до уваги здійснений відповідачем розрахунок неустойки в сумі 2.127,21 грн, оскільки він здійснений виходячи із вартості виконаних робіт за актом № 5 від 18.11.2019 на суму 250.462,11 грн, тоді як умовами п. 13.4 договору визначено порядок нарахування неустойки виходячи із ціни договору.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач уклавши договір розраховував на те, що відповідач виконає роботи у визначений сторонами строк. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строком завершення робіт.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні виконання робіт. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків виконання робіт.

В обґрунтування зменшення розміру неустойки відповідач зазначає про те, що позивачем не підтверджено понесення ним збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Проте, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хофт (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 6, код ЄДРПОУ 40710017) на користь Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 25-А, код ЄДРПОУ 02224407) 19.151 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят одна) грн 00 коп. неустойки, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова