Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/9728/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/9728/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020

у справі №910/9728/20 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" , м. Київ

про стягнення 19 151,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" про стягнення 19.151,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір на виконання робіт по капітальному будівництву № 37 від 08.07.2019, яким встановлено договірну ціну, а саме 2.254.876,00 грн. Умовами договору передбачено, що строки виконання робіт становлять 120 календарних днів, які розпочинаються протягом 3 днів з дати підписання відповідного договору, а також встановлено, що в підтвердження виконаних робіт відповідач зобов`язаний надати довідку та акт про звітний етап робіт. В порушення умов договору, відповідачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за листопад 2019 року з простроченням на 10 днів, а саме 18.11.2019. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до відповідача з претензією № 060/32-333 від 25.11.2019 про сплату неустойки у розмірі 19.151,00 грн, вимоги якої останнім виконано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/9728/20 у позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" на користь Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва 19 151 грн неустойки, 2 102 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хофт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 по справі №910/9728/20 про стягнення неустойки в сумі 19 151,00 грн за неналежне виконання зобов`язань по Договору №37 від 08.07.2019 на виконання робіт по капітальному ремонту та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" про стягнення неустойки в сумі 19 151 грн

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 справу №910/9728/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Коробенка Г.П та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/9728/20 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Хофт" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів направлення (квитанція та опис вкладення у цінний лист) копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.

06.11.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам.

Розпорядженням № 09.1-07/558/20 Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебування головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. на лікарняному

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 р. для розгляду справи № 910/9728/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/9728/20. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

17.12.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/9728/20 без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/9728/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Як вірново встановлено судом першої інстанції, 08.07.2019 між Центральною бібліотекою ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хофт" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір на виконання робіт по капітальному ремонту № 37 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання власними та залученими силами і засобами, із використання власних матеріалів, у встановлений календарним графіком виконання робіт строк (додаток 1, який є невід`ємною частиною договору) (далі - графік), на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати роботи з капітального ремонту (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх підряднику у строки та розмірах, обумовлених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору об`єктом капітального ремонту: Капітальний ремонт покрівлі Центральної бібліотеки ім.. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва на просп. Перемоги, 25А (далі - об`єкт).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором роботи виконав не своєчасно, в зв`язку з чим має сплатити неустойку в розмірі 19.151,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 16.1 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, який є невід`ємною частиною договору (додаток 2) та становить 2 254 876,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 1.3 договору строки виконання робіт - 120 (сто двадцять) календарних днів.

Згідно з п. 1.4 договору підрядник розпочинає виконання робіт потягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання договору і завершує виконання робіт протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дня початку виконання робіт.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що договір укладений 08.07.2019 роботи мали бути розпочаті до 11.07.2019 включно та відповідно завершені 07.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. №КБ-3) підтверджується виконання підрядником будівельних робіт на загальну суму 2.254.876,00 грн

акт № 1 від 14.08.2019 (за липень 2019 року) на суму 602.109,77 грн,

акт № 2 від 22.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 565.635,29 грн,

акт № 3 від 05.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 288.359,21 грн,

акт № 4 від 23.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 353.104,84 грн,

акт № 4 від 05.11.2019 (за жовтень 2019 року) на суму 195.204,78 грн,

акт № 5 від 18.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 250.462,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк (не пізніше 07.11.2019) зобов`язання щодо виконання будівельних робіт у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 13.1 договору у разі порушення зобов`язань за договором можуть настати такі правові наслідки як сплата неустойки.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що у разі не виконання робіт або виконання не в повному обсязі, підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день затримки.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 13.4 договору сторони передбачили інший розмір неустойки, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 19.151,00 грн неустойки (на ціну договору 2.254.876,00 грн за період з 08.11.2019 по 17.11.2019).

Судом не приймається до уваги здійснений відповідачем розрахунок неустойки в сумі 2.127,21 грн, оскільки він здійснений виходячи із вартості виконаних робіт за актом № 5 від 18.11.2019 на суму 250.462,11 грн, тоді як умовами п. 13.4 договору визначено порядок нарахування неустойки виходячи із ціни договору.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклавши договір розраховував на те, що відповідач виконає роботи у визначений сторонами строк. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строком завершення робіт.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні виконання робіт. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків виконання робіт.

В обґрунтування зменшення розміру неустойки відповідач зазначає про те, що позивачем не підтверджено понесення ним збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Проте, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обставини викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Хофт" в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2020 р. у справі № 910/9728/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хофт".

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хофт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2020 р. у справі № 910/9728/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хофт".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець