Рішення

від 01.09.2020 по справі 920/585/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.2020 Справа № 920/585/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи № 920/585/20

за позовом - фізичної особи-підприємця Кобець Вячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача - Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 42346535),

про стягнення 122 657 грн 81 коп.

За участі представників сторін:

позивача: не прибув;

відповідача: Голуб А.В.

УСТАНОВИВ:

10.06.2020 позивач звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 122 657 грн 81 коп., з яких заборгованість у сумі 109 990 грн, пеня у сумі 9 342 грн 83 коп., 3 % річних у сумі 1 347 грн, інфляційні втрати у сумі 1 977 грн 98 коп., а також стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 15.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу дев`ятиденний строк з моменту отримання судової ухвали для усунення недоліків шляхом подання суду доказів про сплату судового збору на рахунок Господарського суду Сумської області, а саме - UA 868999980313181206083018540.

01.07.2020 від позивача до суду надійшов лист-пояснення щодо усунення недоліків відповідно до якої позивачем виконано вимоги судової ухвали від 15.06.2020 та подано до суду докази сплати судового збору в сумі 2102 грн на належний рахунок.

Ухвалою від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/585/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено розгляд даної справи по суті на 01.09.2020, 11:00.

30.07.2020 представником відповідача разом із відзивом на позов до суду подано клопотання б/д, б/н (вх. № 6592/20 від 30.07.2020), в якому представник відповідача зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві аргументи та надані ним на підтвердження своїх позовних вимог обсяг та характер доказів у справі № 920/585/20 є недостатнім для вирішення справи по суті та прийняття судом судового рішення, що ґрунтувалося б на засадах верховенства права, було б законним і обґрунтованим.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на обмеженість фінансового ресурсу обласного бюджету Сумської області та важливість цієї справи для відповідача як органу державної влади, представник відповідача, керуючись статтями 12, 42, 169, 170, 252 Господарського процесуального кодексу України, просить розгляд справи № 920/585/20 проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що сума основного боргу в сумі 109 990 грн сплачена, в підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 2 від 13.07.2020 про сплату 109 990 грн. Окрім цього, представник відповідача вказує, що несвоєчасна оплата сталася не з вини відповідача, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області не здійснювалася оплата, тому відповідно до п. 3.4. договору замовник (відповідач) не несе відповідальності за порушення терміну оплати наданих послуг у випадку затримки фінансування бюджету або затримки в оплаті Державною казначейською службою, при цьому відповідачем вжито всіх заходів для належного виконання зобов`язання.

Ухвалою від 19.08.2020 постановлено клопотання представника відповідача - Департаменту житлово-комунального господарства, енергозбереження, та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 42346535) щодо проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін б/д, б/н (вх. № 6592/20 від 30.07.2020) у справі № 920/585/20 задовольнити. Розгляд справи № 920/585/20 здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10.08.2020 позивачем надано до суду заяву від 05.08.2020 № 05-08/1-2020 про відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 9 774 грн 90 коп. на професійну правничу допомогу.

13.08.2020 представником позивача подано клопотання від 10.08.2020 № 10-08/1-2020 про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просить суд розглянути вищезазначене клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу із урахуванням листа від 06.05.2020 № 081, в якому зазначено, що при формуванні рахунку-фактури на оплату професійної правничої допомоги було допущено помилку, та в призначенні платежу зазначено проведення семінару замість надання правової допомоги .

01.09.2020 представником позивача подано клопотання від 27.08.2020 № 27-08/3-2020 про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 01.09.2020 судом встановлено наступне.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином 29.08.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти задоволення позову заперечував, підтримав зазначену у своєму відзиві позицію, наголосивши на сплаті основної заборгованості у сумі 109 990 грн. Також представником відповідача зазначено про зміну найменування відповідача з "Департаменту житлово-комунального господарства, енергозбереження, та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації " на " Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Сумської обласної державної адміністрації ".

Протокольною ухвалою від 01.09.2020, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд здійсює перейменування відповідача з "Департаменту житлово-комунального господарства, енергозбереження, та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації" на "Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Сумської обласної державної адміністрації ".

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

22 березня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Кобець Вячеславом Ігоровичем (Позивач, Виконавець) та Департаментом житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (Відповідач, Замовник, ДЖКГЕ та ПЕК СОДА) було укладено Договір № 3 про закупівлю послуг з проведення енергетичного аудиту будівель ДК 021:2015 -71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (енергетичний аудит будівель) (надалі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Виконавець зобов`язується за Технічним завданням Замовника якісно та у повному обсязі надати послуги за визначеним предметом закупівлі по лоту 3 КЗ СОР Обласний дитячий багатопрофільний санаторій Лебедин КЗ СОР Лебединське медичне училище ім. проф. М.І. Сітенка , КУ СОР Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів : послуги з проведення енергетичного аудиту будівель ДК 021:2015 - 71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (енергетичний аудит будівель) (далі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору строк (термін) надання послуг за Договором: по 31.12.2019 року включно.

Місце надання послуг за Договором: КЗ СОР Обласний дитячий багатопрофільний санаторій Лебедин (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Гастелло, буд. 98 (далі - місце надання послуг), КЗ СОР Лебединське медичне училище ім. проф. М.І. Сітенка , (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Героїв Майдану, буд. 17 (далі - місце надання послуг), КУ СОР Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів:: (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Чкалова, 34 (далі - місце надання послуг) (пункт 1.6. Договору).

Пунктом 3.1. Договору Сторони погодили, що ціна Договору становить 109 990 гривень 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна Договору включає всі витрати, пов`язані з наданням послуг за Договором, у тому числі податки, винагороду спеціалістам, транспортні витрати, втрати на відрядження, тощо.

Згідно з пунктом 3.3. Договору Замовник здійснює оплату послуг за Договором на підставі підписаного Сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування коштів у пезготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів, що обраховуються з дня, наступного за днем отримання Замовником рахунку на оплату послуг.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що Замовник здійснює приймання наданих Виконавцем послуг за Договором з урахуванням їх відповідності Технічному завданню, Календарному плану надання послуг, іншим умовам Договору та законодавству України на підставі акту надання послуг.

Замовник зобов`язаний розглянути звіт енергетичного аудиту та інші надані Виконавцем документи та, у разі відсутності зауважень до наданих Виконавцем послуг, підписати акт наданих послуг або, у разі наявності зауважень до наданих Виконавцем послуг, надати власні обґрунтовані зауваження до наданих послуг із зазначенням термінів їх усунення протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів, що обраховуються з дня, наступного днем фактичного отримання таких документів з:д Виконавця (пункт 4.7. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено права та обов`язки Замовника: у разі відсутності зауважень та/або заперечень щодо наданих послуг зобов`язаний прийняти їх від Виконавця за актом наданих послуг та зобов`язаний оплатити надані послуги відповідно до умов, передбачених Договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання умов Договору, у відповідності до Календарного плану, ним було надано послуги на загальну суму 109 990,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг № 83 від 18.12.2019 року. Одночасно із наданням для підпису Акту, 18 грудня 2019 року, було надано Рахунок №83 від 18.12.2019 року.

Як вбачається з Акту, Акт підписано Відповідачем без зауважень, а зміст Акту містить посилання про те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за надані послуги, в зв`язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за Договором № 3 від 22.03.2019 року у розмірі 109 990,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідності до п.9.1. Договору, у травні 2020 року, було направлено Відповідачу претензію про погашення заборгованості.

22 травня 2020 року Позивачем отримано відповідь на претензію із посиланням на вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед позивачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 109 990 грн 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 2 від 13.07.2020 на суму 109 990 грн 00 коп., з призначенням платежу: "погаш. кред. заборгованості за консультативні послуги з проведення енергетичного аудиту будівель, згідно акту № 83 від 18.12.2019, договору від 22.03.2019 № 3, без ПДВ"

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки основна заборгованість у сумі 109 990 грн відповідачем погашена, тому фактично предмет позову в частині стягнення основної заборгованості відсутній.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі № 920/585/20 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 109 990 грн 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, позивач посилається на п. 7.3. Договору (розділ 7 "Відповідальність сторін"), відповідно до якого, у разі порушення строків оплати за Договором, що сталося з вини замовника, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до 3.4. Договору сторони домовилися, що замовник не несе відповідальності за порушення терміну оплати наданих послуг у випадку затримки фінансування бюджету або затримки в оплаті Державною казначейською службою та в інших випадках, коли порушення терміну оплати наданих послуг за Договором сталося не з вини замовника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановленому законодавством України порядку 18.12.2019 зареєстровано та взято на облік в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Сумській області фінансове зобов`язання в загальній сумі 109 990, 00 грн та направлено Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації як місцевому фінансовому органу лист від 20.12.2019 № 0524/1562 про фінансування КПКВК 1217640 "Заходи з енергозбереження у загальній сумі 330840 грн 00 коп. (з позивачем було укладено 3 договори про закупівлю послуг з проведення енергетичного аудиту будівель на загальну суму 330840 грн 00 коп.).

Отже, проаналізувавши подані відповідачем докази, суд приходить до висновку, що відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором від 22.03.2019 № 3, проте не з його вини оплата за надані послуги була фактично здійснена лише 13.07.2020.

Беручи до уваги вищезазначені умови Договору, суд відмовляє у стягненні пені в сумі 9 342 грн 83 коп.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Позивач, відповідно до поданого розрахунку просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 347 грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 997 грн 98 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення % річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення % річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на те, що не несе відповідальності за порушення терміну оплати поданих послуг, оскільки така про строчка в оплаті сталася через затримку фінансування обласного бюджету Сумської області.

Проте, суд дану позицію оцінює критично оскільки сума 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями й не залежить від наявності вини відповідача, а є компенсаційними платежами за знецінення грошових коштів.

Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 347 грн 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 997 грн 98 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем укладено Договір про надання правової допомоги № 05-05/20 від 05.05.2020 з Адвокатським об`єднанням "Баррістерс коммершиал".

Наданий позивачем в підтвердження витрат на оплату правової допомоги рахунок - фактуру № 05/05 від 05.05.2020 на суму 26 974 грн 90 коп. суд приймає як належний доказ, що дає суду підстав зробити висновок, що це оплата за надання правових послуг, в тому числі у справі № 920/585/20, враховуючи зміст ордеру (серії КС № 7022594), акту приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2020 та листа від 06.05.2020 № 081, в якому зазначено, що при формуванні рахунку-фактури на оплату професійної правничої допомоги було допущено помилку, та в призначенні платежу зазначено проведення семінару замість надання правової допомоги .

В той же час, відповідачем заявлено про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.

Тому, враховуючи принцип співрозмірності, та незначну складність справи, судом не вбачається правових підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу адвокатом правової допомоги в повному обсязі, а саме у розмірі - 9 774 грн 90 коп. Суд, з урахуванням доводів відповідача, вважає за необхідне відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Стосовно судового збору, суд зазначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 56 грн 98 коп. покладається на відповідача.

Окрім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення судового збору, в зв`язку з чим суд не розглядає дане питання до отримання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення суми основного боргу в сумі 109 990 грн 00 коп. - провадження у справі № 920/585/20 закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, будинок, 2, код ЄДРПОУ 42346535) на користь Фізичної особи - підприємця Кобця Вячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1 347 грн 00 коп. 3% річних, 1 977 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 56 грн 98 коп. витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам та 3000 грн витрат на відшкодування професійної правничої допомоги.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 07 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа