Рішення від 31.08.2020 по справі 922/1530/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1530/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство по туризму та ексурсіях "Харківтурист", 61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код 02648484 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн-Шоп", 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут, 113, код 41997333 про виселення за участю представників:

позивача - Скульський С.І. за ордером №1014128 від 19.06.2020

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях ХАРКІВТУРИСТ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: 61082, м. Харків, проспект Московський, 144, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН-ШОП (відповідач) з нежитлових приміщень загальною площею 247,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будинку №144 по проспекту Московський, 144 у м. Харків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1530/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №14967 від 01.07.2020), який долучено до матеріалів справи.

Також, відповідачем подані клопотання вх. №17075 від 24.07.2020 про приєднання до матеріалів справи документів.

З метою забезпечення права учасників на справедливий суд та дотримання принципу змагальності сторін ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України строк проведення підготовчого засідання було продовжено до "22" серпня 2020 р.

ПрАТ Харківтурист було надано суду пояснення по суті заявлених вимог, в яких позивач заперечував проти наведених відповідачем у відзиві аргументів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2020 постановлено підготовче провадження у справі №922/1530/20 закрити, розгляд справи по суті призначено на 12.08.2020.

Відповідачем надані пояснення щодо позовних вимог вх. №19847 від 31.08.2020, які долучені судом до матеріалів справи.

Також, відповідачем подано до суду клопотання вх. №19848 від 31.08.2020 в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю явки його представника в судове засідання, посилаючись на те, що адвокат Бутько З.М., який здійснює представництво відповідача, приймає участь в інших судових засіданнях.

Вирішуючи питання щодо відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

В даному випадку, такі підстави відсутні.

Ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було направлено свого представника в першу судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбулося 12.08.2020, а тому неявка представника відповідача в судове засідання 31.08.2020 є повторною, у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Більш того, суд зазначає, що з наданих до клопотання відповідача доказів (судових повісток та витягу з сайту судової влади) не вбачається, що саме даний представник здійснює представництво інтересів осіб, які є учасниками у справах.

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи вже відкладався, а строки, встановлені на розгляд справи по суті спливають.

Суд також зазначає, що згідно ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21.05.2018 між Приватним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях Харківтурист (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вайн-Шоп (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин) № 361, відповідно до умов якого Орендодавець передає у платне строкове користування нежитлове приміщення, загальною площею 247,3 кв. м., розташоване на 1-му поверсі будівлі готелю за адресою: проспект Московський, 144, м. Харків, 61082 (Об`єкт оренди). Договір між сторонами укладено в простій письмовій формі, підписано та скріплено печатками сторін. Невід`ємними частинами договору № 361 від 21.05.2018 відповідно до пунктів 1.2., 2.1., 4.1. та 13.1. є Акт приймання-передачі Об`єкту оренди (Додаток 1), Викопіювання Об`єкту оренди (Додаток 2), Розрахунок орендної плати (Додаток 3) та Перелік робіт та технічної документації, що підлягають узгодженню з Орендодавцем (Додаток 4).

Відповідно до умов пунктів 1.2. та 3.3. договору вступ Орендаря у строкове користування Об`єктом оренди та його передача в користування настає з моменту підписання Акта приймання-передачі Об`єкту.

Згідно пункту 4.1. Договору № 361 від 21.05.2018 Акт приймання-передачі Об`єкту має бути підписано сторонами у строк, не пізніше 01.07.2018. Плата за користування Об`єктом оренди здійснюється з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкту оренди.

Пунктом 8.1. Договору № 361 від 21.05.2018 передбачено, що він вступає в силу та починає обчислюватись з дати підписання Акту прийому-передачу Об`єкту оренди та діє до 21 липня 2021 року. В той же час в пункті 8.1. Договору № 361 від 21.05.2018 вказано, що строк його дії складає 2 роки 11 місяців та 20 днів.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що Акт приймання-передачі Об`єкту оренди підписано 01.07.2018 року, що відповідно до умов пунктів 1.2., 4.1. та 8.1. є датою вступу Договору в силу та початком обчислення строку оренди.

За твердженням Позивача Договір № 361 від 21.05.2018 є нікчемним, оскільки всупереч положенням ч. 1 ст. 220, ст. 793 та ст. 794 Цивільного кодексу України сторони не дотримались вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна, який укладено на строк три роки і більше. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Позивач стверджує, що сторонами в п. 8.1. договору визначено як момент вступу його в дію, так і момент закінчення виконання зобов`язання, яким є 21.07.2021, то строк дії договору перевищує три роки, а імперативні вимоги закону встановлені до форми договору не дотримані.

Відповідач у відзиві на позов вказував, що дата закінчення дії договору 21 липня 2021 є очевидно помилковою, строк дії договору Договір № 361 від 21.05.2018 визначена сторонами словами 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців 20 (двадцять) днів , до спірних правовідносин має бути застосована доктрина contra proferentеm , а неточності умов договору повинні тлумачитись проти позивача як сторони, яка підготувала проект договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також вирішує чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди є двостороннім правочином. Обставини справи та характер правовідносин між сторонами свідчать, що договір № 361 від 21.05.2018 ознак публічного договору (ст. 633 ЦК України) або договору приєднання (ст.634 ЦК України) не містить. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами включення до договору умов під переважним впливом однієї із сторін чи інше обмеження вільного волевиявлення сторін при укладенні договору № 361 від 21.05.2018.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строк дії договору оренди є істотною умовою для даного виду правовідносини. Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частина 2 ст. 251 Цивільного кодексу України визначає терміном як певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, моментом виконання зобов`язання є конкретний термін, який є закінченням строку дії договору.

Із змісту п. 8.1. Договору № 361 від 21.05.2018 вбачається, що сторонами погоджено у якості моменту вступу договору в силу та початку існування правовідносин оренди підписання Акту приймання-передачі Об`єкту оренди. Матеріалами справи підтверджується факт підписання Акту приймання-передачі 01.07.2018.

Датою, зі спливом якої пов`язано припинення дії договору № 361 від 21.05.2018 та закінчення виконання зобов`язання обмежено погодженою сторонами датою 21.07.2021, що відповідає вимогам ст. 530 та 631 Цивільного кодексу України.

Вказівка в пункті 8.1. Договору № 361 від 21.05.2018 на строк дії договору, який складає 2 роки 11 місяців та 20 днів, не спростовує той факт, що сторони у якості моменту виконання зобов`язань за договором визначали конкретну календарну дату, з настанням якої пов`язано закінчення виконання зобов`язання за договором.

Твердження відповідача про очевидну помилковість дати завершення строку дії договору № 361 від 21.05.2018 належними доказами не підтвердженні, ПрАТ Харківтурист твердження про ніби то допущену про укладанні договору помилку (неточність) заперечуються.

Натомість матеріали справи містять копію підписаного Відповідачем та направленого на адресу Орендодавця проекту додаткової угоди до договору № 361 від 21.05.2018 щодо викладення пункту 8.1. договору в новій редакції в частині зміни дати завершення його дії. Вказаний проект Орендодавцем акцептовано не було, додаткову угоду сторонами не укладено, що спростовує твердження відповідача про технічний характер допущеної сторонами неточності у визначенні моменту припинення дії договору та завершення строку його дії.

Статтею 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. Частиною 2 ст. 213 вказаного кодексу передбачено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до 1. ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідач у справі своїм правом на подачу зустрічного позову з вимогою про тлумачення змісту правочину не скористався, відповідну вимогу не заявив.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з того, що пункт 8.1. договору № 361 від 21.05.2018 містить вказівку на дату завершення його дії, яку було погоджено сторонами. Вказані обставини відповідачем не спростовано. Твердження ТОВ Вайн-Шоп про помилковість визначення 21 липня 2021 року як дати припинення дії договору належними та допустимими доказами не підтверджено, наявність спільного волевиявлення сторін договору вважати датою завершення строку дії договору 21 червня 2021 матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч. 4 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до імперативних положень ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пункт 8.1. Договору № 361 від 21.05.2018 містить вказівку на подію, з настанням якої пов`язано початок обчислення його строку та дату закінчення строку дії договору, який перевищує три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу прямої вказівки закону та не потребує додаткового визнання такого правочину недійсним судом, то права ПрАТ Харківтурист як власника нерухомого майна підлягають захисту шляхом виселення Відповідача із нежитлових приміщень, якими Відповідач користується без належних правових підстав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: 61082, м. Харків, проспект Московський, 144, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-ШОП» (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут, 113, код 41997333) з нежитлових приміщень загальною площею 247,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будинку №144 по проспекту Московський, 144 у м. Харків.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-ШОП» (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут, 113, код 41997333) на користь Приватного акціонерного товариства по туризму та ексурсіях "Харківтурист" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код 02648484) 2 102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Приватне акціонерне товариство по туризму та ексурсіях "Харківтурист" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код 02648484).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-ШОП» (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут, 113, код 41997333).

Повне рішення складено "07" вересня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров