Рішення

від 27.07.2020 по справі 160/3209/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 160/3209/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське підприємство Росдизельсервіс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, податкового рішення та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське підприємство Росдизельсервіс звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській від 07.11.2019 року № 1178-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс ;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017 р. з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0005360520 від 05.03.2020р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0005370520 від 05.03.2020р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ СУРП Росдизельсервіс вважає протиправним та таким що підлягає скасуванню наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року № 1178-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс , вважає протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017 р. з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп , а податкові повідомлення-рішення за формою Р № 0005360520 від 05.03.2020 р. та № 0005370520 від 05.03.2020 p., які були винесені за результатами проведення перевірки, такими, що прийняті без достатніх на те правових підстав та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що формував свої витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Щодо посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019р. яким визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 чт.27, ч.1 ст.205 КК України посадову особу ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП , зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про відкриття апеляційного провадження в Дніпровському апеляційному суді від 14.06.2019 р. за скаргою обвинуваченої (на вирок Індустріального суду м. Дніпра від 03.04.2019 р.) та Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 24.06.2019 р. про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду за скаргою обвинуваченої особи, тому ствердження про фіктивність ТОВ Продукт Групп (41445134) на думку позивача не є об`єктивними та обґрунтованими, а зазначений вирок не набрав законної сили.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ СУРП Росдизельсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. Наказ було прийнято на підставі п.п. 1901.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, отже, податковий орган, видаючи наказ про проведення перевірки, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України. Відповідач зазначає, що бухгалтерські документи у спірний період із ТОВ Продукт Групп були підписані директором ОСОБА_1 , яку вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.1, ст.205 КК України. Наведена у вироку суду інформація дає підстави контролюючому органу для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат є протиправним.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, на підставі повідомлення від 07.11.2019 №513 та відповідно до наказу від 07.11.2019 №1178-п ГУ ДПС у Дніпропетровській області згідно із пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ СУРП Росдизельсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт №17710/04-36-05-20/31550862 від 20.12.2019р.

Повідомлення від 07.11.2019 №513 та копія наказу від 07.11.2019 №1178-п отримані підприємством. У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ СУРП Росдизельсервіс було платником ПДВ. Стан платника - 0 платник податку за основним місцем обліку.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підприємство направлено запит від 19.07.2019 84435/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на який Листом від 29.09.2019 №121110/10 ТОВ СУРП Росдизельсервіс відмовлено в наданні документів.

У відповідь на повідомлення №513 від 07.11.2019 та наказу №1178-п від 07.11.2019р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області ТОВ СУРП Росдизельсервіс листом за №156/11-19 від 28.11.2019 (вх. від 29.11.2019 №38765/10) надано наступні документи по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134): - договір купівлі-продажу №17/12-1 від 01.12.2017, укладений між ТОВ СУРП Росдизельсервіс (Покупець) в особі директора Костриці С.М. і ТОВ Продукт Групп (Постачальник) в особі директора ОСОБА_1 .

У вказаному Акті перевірки зазначено, що відповідно до 1С Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у ТОВ СУРП Росдизельсервіс (код ЄДРПОУ 31550862) задекларовані взаємовідносини з контрагентом -постачальником ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за грудень 2017 суми вартості товарів та послуг включено підприємством до складу витрат за 2017 рік у сумі 342 910 грн. ПДВ включені ТОВ СУРП Росдизельсервіс до складу податкового кредиту у грудні 2017 року у сумі 68 582 грн.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) - зареєстровано від 07.07.2017 №12691020000005281, з 07.07.2017 по 08.05.2018 перебував на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області (м.Костянтинівна, код ДПІ 514), на даний час перебуває на обліку у ГУ ДПС у Чернівецькій області (м.Чернівці, код ДПІ 2412). Основний вид діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля , свідоцтво платника ПДВ №200348279 від 01.08.2018 ліквідовано контролюючим органом 27.03.2019 у зв`язку з ненаданням підприємством декларацій протягом року. Юридична адреса ТОВ Продукт Групп : 58000, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Руська, буд. 1-А.

Посадовою особою ТОВ Продукт Групп (директором, головним бухгалтером) за період з 07.07.2017 по 07.05.2018 була ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка на даний час значиться головним бухгалтером ТОВ "ЕЛСМІР ГРУП" (код ЄДРПОУ 42534523, м. Київ). На даний час посадовою особою ТОВ Продукт Групп (директором, головним бухгалтером) є ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), який згідно інформаційних баз контролюючого органу є керівником та головним бухгалтером ще 100 підприємств, які зареєстровані у різних областях України: Волинська обл., Дніпропетровська обл., Чернівецька обл., Миколаївська обл., Донецька обл., що ставить під сумнів можливість ведення господарської діяльності (виписування накладних, відвантаження чи приймання товарів, укладення договорів тощо) з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна (Акт а.5).

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ СУРП Росдизельсервіс :

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2017 рік у сумі 61 724 грн.;

2). п. 185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 68 582 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ СУРП Росдизельсервіс , керуючись п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано лист-заперечення від 09.01.2020р. вих. № 002/01-20 до Акту перевірки.

За результатами розгляду заперечень платника податків до Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом від 24.01.2020 р. вих. № 8079/10/04-36-05-09, залишено без задоволення заперечення ТОВ СУРП Росдизельсервіс та зазначено, що первинні документи, які складені ТОВ Продукт Групп по взаємовідносинам з ТОВ СУРП Росдизельсервіс є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

На підставі встановлених в Акті порушень податкового законодавства, відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0005360520 від 05.03.2020 р. форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на загальну суму 77155,00 грн., з яких за основним платежем - 61 724,00 грн. та за штрафними санкціями - 15 431,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0005370520 від 05.03.2020р. форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 85 727,50 грн., з яких за основним платежем - 68 582,00 грн. та за штрафними санкціями 17 145,50 грн.

Згідно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року по справі №202/790/19 (пр. №І-кп/202/205/2019) у кримінальному провадженні за №32019041660000004, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. Фактично, ОСОБА_1 самостійно не здійснювала фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Продукт Групп , передавши всі реєстраційні документи та печатку підприємств невстановленим в ході слідства особам, які безпосередньо здійснювали та оформлювали від ТОВ Продукт Групп фіктивні господарські операції, при цьому імітуючи підпис ОСОБА_1 при підписанні фінансових та звітних документів без її відома.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019р. по справі №202/790/19 зазначений Вирок скасовано у зв`язку з тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 73.3 статті 73 ПКУ визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

- для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

- у разі проведення зустрічної звірки;

- в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Щодо посилань позивача на відсутність підстав для призначення перевірки та протиправність оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підприємство направлено запит від 19.07.2019 84435/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, який було направлено на адресу товариства та отримано останнім, про що позивачем не заперечується.

У відповідь на вказаний запит, Листом від 29.09.2019 №121110/10 ТОВ СУРП Росдизельсервіс відмовлено в наданні пояснень та документів.

Матеріалами справи підтверджується, що у запиті податкового органу визначені фактичні та правові підстави надіслання запиту, опис інформації, види та типи конкретних документів, які витребовувались, період, за який слід надати документи, а також попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

При цьому, положення Податкового кодексу України, зокрема п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст.14, визначаючи поняття податкової інформації посилаються на визначення дане Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. № 2657-XII. У відповідності до ст. 16 вказаного Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2018 року по справі №815/2596/17.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було видано наказ №1178-п від 07.11.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс .

Натомість, позивачем не спростовано фактів виникнення обставин, передбачених нормою пп.78.1.1 пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення документальної позапланової перевірки. Так, позивач у відповідь на письмовий запит контролюючого органу не надав жодних копій первинної документації з приводу господарських операцій з ТОВ Продукт Групп .

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому суд звертає увагу, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.

Таким чином, підставою для проведення перевірки в даному випадку зазначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, тобто отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, а також не надання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Отже, відповідачем у відповідності до вищевказаних положень реалізовано свої повноваження та прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яке оформлено наказом №1178-п від 07.11.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СУРП Росдизельсервіс . Порушень вимог податкового законодавства при винесенні оскаржуваного наказу судом в ході розгляду справи не встановлено.

Посилання позивача на оскарження вироку, яким притягнуто до кримінальної відповідальності посадову особу контрагента - ТОВ "Продукт Груп" ОСОБА_1 , як на безумовний доказ відсутності підстав для винесення наказу судом не приймається, оскільки у запиті податковий орган робить посилання на наявність даного вироку та його зміст (визнання вини особою, яку було притягнуто), що не є єдиною підставою для надіслання запиту.

Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлений судом факт наявності підстав для призначення перевірки, належним чином дотримання контролюючим органом процедури запиту інформації та документальних підтверджень, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно реалізував свою компетенцію на здійснення заходів, які передують проведенню шляхом видання спірного наказу у зв`язку із ненаданням платником податку запитуваної інформації.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, то вказані дії вчинені на виконання наказу про поновлення проведення перевірки, і оскільки суд приходить до висновку, що вказаний наказ є правомірним, то дії по проведенню перевірки також є правомірними.

Суд також зазначає, що дії податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено Акт перевірки є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

Відтак, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки не є належним способом захисту порушеного права.

Слід зазначити, що належним способом захисту порушеного права може бути обрано позивачем такий спосіб захисту права як визнання протиправними дій по проведенню перевірки лише за умови відсутності прийнятого суб`єктом акту індивідуальної дії, а виходячи з того, що відповідачем був прийнятий у т.ч. оспорюваний наказ (акт індивідуальної дії), який є рішенням суб`єкта владних повноважень, якому надана правова оцінка під час розгляду даної справи, який породжує правові наслідки у позивача, такий спосіб захисту порушеного права як визнання дій протиправними по проведенню перевірки є неефективним, не може призвести до захисту порушеного права позивача без визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (оспорюваного наказу), а тому у цій частині позову позивачеві слід відмовити.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Судом встановлено, що Між ТОВ Продукт Групп (Постачальник) та ТОВ СУРП РОСДИЗЕЛЬСЕРВІС (Покупець) було укладено Договір купівлі продажу № 17/12-1 від 01.12.2017 р.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 Договору купівлі-продажу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, в Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару визначаються у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

На виконання умов вказаного договору були складені: специфікації №1, №2 без дати, накладні №РН-1201/35 від 01.12.2017р., №РН-1206/06 від 06.12.2017р., рахунки №0112-17 від 01.12.2017р., №0612-17 від 06.12.2017р., податкові накладні №147 від 01.12.2017р., №82 від 06.12.2017р. ТТН №01245 від 12.12.2017р., ТТН №01301 від 06.12.2017р., №01301 від 06.12.2017р., платіжне доручення №114 від 20.12.2017р.

Також, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом документи бухгалтерської звітності не відповідають діючому законодавству, а саме:

- ТТН не всі заповненні належним чином та містять істотні недоліки, обов`язковий реквізит печатка на першому підпису бухгалтера відсутня, пункт навантаження та розвантаження не конткретизовано, зазначено тільки місто (приклад т.1 а.с.69, 76);

- на накладних відсутні ПІБ підписантів (приклад т.1 а.с.79, 84, 93, 109 та ін.),

тобто не всі заповненні належним чином та містять істотні недоліки, обов`язковий реквізит печатка.

Крім того, суд звертає увагу, як було зазначено вище, ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. При цьому, судом встановлено, що на запит податкового органу від 19.07.2019 84435/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Продукт Групп позивачем до проведення перевірки відмовлено у наданні пояснень та відповідних документів та під час перевірки частково надавались первинні документи перелічені в акті перевірки і лише більша частина документів було надано позивачем до суду.

Відтак, суд критично ставиться до змісту та обсягу, тих первинних документів, які було надано разом із позовною заявою та додатково, під час розгляду справу, які не були надані під час проведення планової документальної перевірки.

Також належить враховувати вимоги "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

При цьому суд зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року по справі №202/790/19 (пр. №І-кп/202/205/2019) у кримінальному провадженні за №32019041660000004, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. Фактично, ОСОБА_1 самостійно не здійснювала фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Продукт Групп , передавши всі реєстраційні документи та печатку підприємств невстановленим в ході слідства особам, які безпосередньо здійснювали та оформлювали від ТОВ Продукт Групп фіктивні господарські операції, при цьому імітуючи підпис ОСОБА_1 при підписанні фінансових та звітних документів без її відома.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала повністю, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити їй узгоджену міру покарання. Так вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 03.04.2019р. в мю.Дніпро між обвинуваченою ОСОБА_1 , захисником ОСОБА_4 та прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 .

Також при прийнятті рішення судом враховано, що податкові накладні зі сторони постачальника ТОВ "Продукт Групп" підписані директором ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019р. по справі №202/790/19 зазначений Вирок скасовано у зв`язку з тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлення вироком того, що контрагент позивача є юридичною особою, створеною для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи з метою здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, підтверджує, що господарська діяльність ТОВ Продукт Групп не велась.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції, реальність яких оспорюється, вироком, на який посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину, зафіксовані обставини, які свідчать про не здійснення господарських операцій контрагентом позивача будь з ким.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного суду від 05.06.2018 року у справі №808/144/13-а (К/9901/2844/18), постанові Верховного суду від 06.02.2018 року у справі №826/6986/14 (К/9901/3681/18).

Крім того, будь-які документи, в тому числі договори, накладні тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та формування на їх підставі фінансової звітності, що в свою чергу призвело до невірного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

З огляду на зазначене, перевіряючими законно зроблено висновок про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Продукт Групп , що призвело до заниження об`єкту оподаткування з податку на додану вартість.

Також, у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа К/9901/1478/18) міститься правовий висновок, відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи позивача наведені в адміністративному позові та доповненнях не спростовують самого факту встановлених порушень та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Належних доказів на підтвердження обставин, що обґрунтовують вимоги позивача до суду не надано.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті перевірки №17710/04-36-05-20/31550862 від 20.12.2019р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині їх скасування підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське підприємство Росдизельсервіс (50105, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Дніпропетровське шосе, 84а, ЄДРПОУ 31550862) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43144015) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, податкового рішення та їх скасування, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова