Рішення

від 25.08.2020 по справі 160/6542/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 160/6542/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року, -

ВСТАНОВИВ :

16 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС було укладено зовнішньоекономічний контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 року з Компанією Covestro International SA (Фрібург, Німеччина). Відповідно до умов цього контракту (із змінами і доповненнями) товар поставлявся, на умовах CIP / Олександрія (Україна) і / або FCA Дормаген / Німеччина і / або FCA Антверпен / Бельгія, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, отже, складовими митної вартості за поставкою в цілому є тільки вартість товару, що визначена в інвойсі, вартість навантаження та митного оформлення у країні експорту не є складовою митної вартості.

02.06.2020 року позивачем було задекларовано партію товару шляхом подання відповідачу електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110300/2020/001449.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 1,416 Євро/кг за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Тобто, рішенням Дніпропетровської митниці ДФС було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки ним був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Також, позивачем зазначено, що виявлені митницею розбіжності, які, на думку відповідача, унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставами для здійснення коригування у оскаржуваному рішенні, є протиправними та необґрунтованими.

Також, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені митницею зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, на думку позивача, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Позивач зауважує, що надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Також, звертає увагу на те, що згідно частини 5 ст.53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. В оскаржуваному рішенні митниці міститься посилання тільки на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів, цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Тому, позивач вважає, що відповідач протиправно, безпідставно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у ТОВ БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС додаткові документи. Відповідач, таким чином, не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що, в свою чергу, підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Позивач вважає, що надані ТОВ БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростована контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

28.07.2020 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2019 року відповідачем у строк, встановлений судом, надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п`ятої ст.54 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Вказав, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

05.08.2020 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивачем окрім обставин, наведених у позовній заяві, зазначені інші аргументи та пояснення стосовно правильності розрахунку ним митної вартості товару та належності і достатності наданих до митного оформлення документів.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС та Компанією Covestro International SA (Фрібург, Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 року.

За вищенаведеним контрактом 02.06.2020 року позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA110300/2020/001449, за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар: 1-ARCOL POLYOL 1108 - 24020кг, являє собою прозору, безбарвну, густу рідину, яка складається з поліефіроспирту простого насиченого - поліпропіленгліколю. Гідроксильне число 49,20мг КОН/г (згідно сертифікату аналізу від 27/05/2020р.), партія №P5PE001483. CAS № 9082- 00- 2. Постачається наливом у автоцистерні. Застосовується для виробництва пінополіуретану (поролону), на загальну суму 25221,00 Євро.

З метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією, позивачем були подані документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: Контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 р., Митну декларацію №UA110300/2020/001461, транспортний документ замовлення №2602336548, накладна №2602336548, проформа-інвойс №8240982983 від 27.05.2020р., Сертифікат аналізу від 27.05.2020р, копія CMR №1141878 від 27.05.2020р., експортна декларація; експертна декларація MRN 20BEE0000022254126.

Митна вартість товару заявлена позивачем зі ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ.

У зв`язку із сумнівами в заявленому декларантом рівні митної вартості, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Також, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA110300/2020/001449 від 02.06.2020 року, митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA110300/2020/00013 від 03.06.2020 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Так, з рішення про коригування митної вартості №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року вбачається, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

- наданий рахунок-фактура № 8240982983 від 27.05.2020 не містить інформації щодо зовнішньоекономічного договору відповідно до здійснюється поставка товару;

- надано комерційну пропозицію щодо цін на травень-червень датовану 19.05.2020, проте в рахунку-фактурі зазначено, що замовлення даної партії товару здійснено 18.05.2020;

- відсутні складові митної вартості відповідно до умов поставки FCA Antwerpen (вартість навантаження, митного оформлення в країні експорту);

- у рахунку-фактурі відсутня інформація щодо особи, його не завіреною відповідним чином, та враховуючи що підпис рахунку-фактурі відрізняється від зразка підпису в зовнішньоекономічному договорі, то у митниці с сумніви, яка підписала. Враховуючи, що рахунок-фактура є копією, що наданий рахунок-фактура містить достовірну інформацію.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Щодо відсутності інформації щодо зовнішньоекономічного договору відповідно до здійснюється поставка товару у рахунку-фактурі № 8240982983 від 27.05.2020 року, судом із матеріалів справи встановлено, що дійсно у рахунку-фактурі відсутню пряме посилання на зовнішньоекономічний договір, проте у рахунку-фактурі указаний номер партнера , що співпадає із номером зовнішньоекономічного договору відповідно до якого здійснювалась поставка партії товару, що є цілком достатнім для Покупця і Продавця для ідентифікації одне одного. Крім того, відсутність прямої вказівки на зовнішньоекономічний договір не впливає на підтвердження вказаним документом числових значень складових митної вартості товару.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність прямої вказівки на зовнішньоекономічний договір у рахунку-фактурі, відповідно до якої здійснювалась поставка товару, на думку суду, є перебільшеним, та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Також, суд вважає несуттєвим довід відповідача про часову різницю між датою замовлення товару та датою комерційної пропозиції на товар, з огляду на те, що саме підтвердження замовлення та інвойс фіксують кінцеву вартість, за якою здійснюється поставка товару. Інші документи, що на розсуд декларанта можуть додатково подаватися до митного контролю лише опосередковано підтверджують заявлену митну вартість товару, що подається до митного оформлення. Таким чином, не зважаючи на те, що товар був замовлений раніше, його кінцева вартість була сформована лише 20.05.2020 року на підставі підтвердження ціни на замовлений товар від 20.05.2020 року, з врахуванням комерційної пропозиції щодо цін на травень-червень від 19.05.2020 року. Вказана практика не суперечить звичаям ділового обороту та застосовується за погодженням сторін зовнішньоекономічного договору.

Таким чином, доводи відповідача про часову різницю між датою замовлення товару та датою комерційної пропозиції на товар не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не впливають на ціну товару, а отже й на рівень митної вартості.

Згідно частини 5 ст. 53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, відповідно до якої судом визначено, що процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (Постанова від 11.04.18р. по справі №804/4680/16).

Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей (Постанова 20.03.2018 року справа №815/4132/17).

Щодо відсутності складових митної вартості відповідно до умов поставки на умовах FCA, ANTWERPEN (вартості навантаження, митного оформлення у країні експорту), відповідно до INCOTERMS 2010 суд зазначає наступне.

Так, відповідно до умов Контракту № 3925917/2017 від 07.12.2016 року та інших супутніх документів, поставка Товару здійснювалась на умовах FCA, ANTWERPEN відповідно до INCOTERMS 2010 (Інкотермс 2010) у останній редакції.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FCA: Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 а , у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4;

- сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Керуючись системним аналізом Інкотермс 2010, коли Продавець поставляє товар Покупцю на умовах FCA, то митна вартість товару (дійсна вартість) при таких умовах перевезення складається лише із вартості самого товару, тобто суми яку заявляє Продавець у інвойсі і яка підлягає сплаті. Всі інші витрати на навантаження та митне оформленні в країні експорту на себе бере продавець та вони не входять до митної вартості товару при імпорті товару покупцем. Вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена, тощо.

Таким чином, відповідно до умов Контракту та Інкотермс 2010 саме на Продавця покладалися обов`язки із оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності Покупця (відповідно до умов FCA ANTWERPEN франко-перевізника), а отже і не були складовими митної вартості Товару для нього.

Тому суд вважає, що висновок про неправомірне не включення цих складових до митної вартості товару є хибним та не відповідає Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем до митного оформлення була подана копія інвойсу №8240982983 від 27.05.2020 року, відповідно до якого загальна вартість партії товару склала 25221,00 Євро, що відповідає вартості зазначеній на аркуші 2 митної декларації № UA110300/2020/001449 від 02.06.2020 року, відтак, суд вважає, що розбіжності між числовими значеннями складових митної вартості, наведених у митній декларації та первинних документах наданих до митного контролю, відсутні.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про відмінність підпису на зовнішньоекономічному договорі №3925917/2017 від 07.12.2016 р та рахунку-фактурі (інвойсу №8240982983 від 27.05.2020 року), з огляну на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії електронного листа від Продавця (Компанії Covestro International SA ) від 18.06.2020 року, інвойс видається Продавцем за допомогою засобів електронного зв`язку при кожній поставці товару з печаткою та підписом відповідальної за видачу Інвойсу особи. Оригінал документу надсилається поштою після кожного відвантаження товару.

Особи, що зі сторони Продавця підписували зовнішньоекономічний договір № 3925917/2017 від 07.12.2016 року та додатки до нього (пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_2 ) не обов`язково мають бути особами відповідальними за видачу інвойсів та іншої первинної документації. У зв`язку із цим, різниця між зразками підпису на Контракті та Інвойсі є цілком ймовірною.

У зв`язку із цим, суд вважає перебільшеним посилання відповідача на сумніві у достовірності інформації, що міститься у рахунку-фактурі №8240982983 від 27.05.2020 року. Таким чином, належно та достатньо не обґрунтовані сумніви не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак, суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ.

Отже, зазначене зауваження митниці ґрунтується на безпідставних припущеннях і протирічить положенням діючого законодавства України.

Щодо не подання позивачем інших документів до митного оформлення, суд зазначає наступне.

На думку позивача, із чим погоджується суд, позивачем надано до митного оформлення необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21- 127а15, 21- 498а15, відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017р. № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року , у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Отже, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Приписи зазначених норм зобов`язують відповідача зазначити конкретні об`єктивні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Натомість, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, відповідачем під час прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом, не вказано, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 року у своїй постанові у справі №804/3359/15 та відмовляючи в задоволенні касаційної скарги Дніпропетровської митниці ДФС та залишенні в силі постанови Дніпропетровського адміністративного окружного суду, яким рішення органу ДФС було скасовано, суд дійшов висновку: Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження контракту, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Тож, щодо неподання декларантом додаткових документів, суд зазначає, що, в даному випадку, їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, на думку суду, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а відтак, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 2 102,00 грн, що документально підтверджується платіжним дорученням №384 від 16.06.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 102,00 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пров. Бориса Йогансона, буд.11, код ЄДРПОУ 40968322) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник