Постанова

від 21.01.2021 по справі 160/6542/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6542/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 ( суддя першої інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/6542/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС» було укладено зовнішньоекономічний контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 року з Компанією « Covestro International SA» (Фрібург, Німеччина). Відповідно до умов цього контракту (із змінами і доповненнями) товар поставлявся, на умовах CIP / Олександрія (Україна) і / або FCA Дормаген / Німеччина і / або FCA Антверпен / Бельгія, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, отже, складовими митної вартості за поставкою в цілому є тільки вартість товару, що визначена в інвойсі, вартість навантаження та митного оформлення у країні експорту не є складовою митної вартості. 02.06.2020 року позивачем було задекларовано партію товару шляхом подання відповідачу електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110300/2020/001449. За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 1,416 Євро/кг за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Тобто, рішенням Дніпропетровської митниці ДФС було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки ним був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Також, позивачем зазначено, що виявлені митницею розбіжності, які, на думку відповідача, унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставами для здійснення коригування у оскаржуваному рішенні, є протиправними та необґрунтованими.

Також, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені митницею зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, на думку позивача, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Позивач зауважує, що надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Також, звертає увагу на те, що згідно частини 5 ст.53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. В оскаржуваному рішенні митниці міститься посилання тільки на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.При цьому, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів, цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Тому, позивач вважає, що відповідач протиправно, безпідставно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у ТОВ «БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС» додаткові документи. Відповідач, таким чином, не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що, в свою чергу, підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Позивач вважає, що надані ТОВ «БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростована контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що заявлена декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 07.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ФОАМ СОЛЮШНС» та Компанією « Covestro International SA» (Фрібург, Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 року.

За вищенаведеним контрактом 02.06.2020 року позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA110300/2020/001449, за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар: 1- ARCOL POLYOL 1108 - 24020кг, являє собою прозору, безбарвну, густу рідину, яка складається з поліефіроспирту простого насиченого - поліпропіленгліколю. Гідроксильне число 49,20мг КОН/г (згідно сертифікату аналізу від 27/05/2020р.), партія №P5PE001483. CAS № 9082- 00- 2. Постачається наливом у автоцистерні. Застосовується для виробництва пінополіуретану (поролону), на загальну суму 25221,00 Євро.

З метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією, позивачем були подані документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: Контракт №3925917/2017 від 07.12.2016 р., Митну декларацію №UA110300/2020/001461, транспортний документ замовлення №2602336548, накладна №2602336548, проформа-інвойс №8240982983 від 27.05.2020р., Сертифікат аналізу від 27.05.2020р, копія CMR №1141878 від 27.05.2020р., експортна декларація; експертна декларація MRN 20BEE0000022254126.

Митна вартість товару заявлена позивачем зі ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ.

У зв`язку із сумнівами в заявленому декларантом рівні митної вартості, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Також, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA110300/2020/001449 від 02.06.2020 року, митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA110300/2020/00013 від 03.06.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судова колегія суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Так, з рішення про коригування митної вартості №UA110300/2020/000006/1 від 03.06.2020 року вбачається, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

- наданий рахунок-фактура № 8240982983 від 27.05.2020 не містить інформації щодо зовнішньоекономічного договору відповідно до здійснюється поставка товару;

- надано комерційну пропозицію щодо цін на травень-червень датовану 19.05.2020, проте в рахунку-фактурі зазначено, що замовлення даної партії товару здійснено 18.05.2020;

- відсутні складові митної вартості відповідно до умов поставки FCA Antwerpen (вартість навантаження, митного оформлення в країні експорту);

- у рахунку-фактурі відсутня інформація щодо особи, його не завіреною відповідним чином, та враховуючи що підпис рахунку-фактурі відрізняється від зразка підпису в зовнішньоекономічному договорі, то у митниці с сумніви, яка підписала. Враховуючи, що рахунок-фактура є копією, що наданий рахунок-фактура містить достовірну інформацію.

Щодо відсутності інформації щодо зовнішньоекономічного договору відповідно до здійснюється поставка товару у рахунку-фактурі № 8240982983 від 27.05.2020 року, судом із матеріалів справи встановлено, що дійсно у рахунку-фактурі відсутню пряме посилання на зовнішньоекономічний договір, проте у рахунку-фактурі указаний «номер партнера» , що співпадає із номером зовнішньоекономічного договору відповідно до якого здійснювалась поставка партії товару, що є цілком достатнім для Покупця і Продавця для ідентифікації одне одного. Крім того, відсутність прямої вказівки на зовнішньоекономічний договір не впливає на підтвердження вказаним документом числових значень складових митної вартості товару.

Отже, посилання відповідача на відсутність прямої вказівки на зовнішньоекономічний договір у рахунку-фактурі, відповідно до якої здійснювалась поставка товару, на думку суду, є перебільшеним, та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо відсутності складових митної вартості відповідно до умов поставки на умовах FCA, ANTWERPEN (вартості навантаження, митного оформлення у країні експорту), відповідно до « INCOTERMS 2010» суд зазначає наступне.

Так, відповідно до умов Контракту № 3925917/2017 від 07.12.2016 року та інших супутніх документів, поставка Товару здійснювалась на умовах FCA, ANTWERPEN відповідно до « INCOTERMS 2010» (Інкотермс 2010) у останній редакції.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FCA: Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а» , у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Керуючись системним аналізом Інкотермс 2010, коли Продавець поставляє товар Покупцю на умовах FCA, то митна вартість товару (дійсна вартість) при таких умовах перевезення складається лише із вартості самого товару, тобто суми яку заявляє Продавець у інвойсі і яка підлягає сплаті. Всі інші витрати на навантаження та митне оформленні в країні експорту на себе бере продавець та вони не входять до митної вартості товару при імпорті товару покупцем. Вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена, тощо.

Таким чином, відповідно до умов Контракту та Інкотермс 2010 саме на Продавця покладалися обов`язки із оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності Покупця (відповідно до умов FCA ANTWERPEN франко-перевізника), а отже і не були складовими митної вартості Товару для нього.

Тому висновок про неправомірне не включення цих складових до митної вартості товару є хибним та не відповідає Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем до митного оформлення була подана копія інвойсу №8240982983 від 27.05.2020 року, відповідно до якого загальна вартість партії товару склала 25221,00 Євро, що відповідає вартості зазначеній на аркуші 2 митної декларації № UA110300/2020/001449 від 02.06.2020 року, відтак, суд вважає, що розбіжності між числовими значеннями складових митної вартості, наведених у митній декларації та первинних документах наданих до митного контролю, відсутні.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про відмінність підпису на зовнішньоекономічному договорі №3925917/2017 від 07.12.2016 р та рахунку-фактурі (інвойсу №8240982983 від 27.05.2020 року), з огляну на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії електронного листа від Продавця (Компанії « Covestro International SA» ) від 18.06.2020 року, інвойс видається Продавцем за допомогою засобів електронного зв`язку при кожній поставці товару з печаткою та підписом відповідальної за видачу Інвойсу особи. Оригінал документу надсилається поштою після кожного відвантаження товару.

Особи, що зі сторони Продавця підписували зовнішньоекономічний договір № 3925917/2017 від 07.12.2016 року та додатки до нього (пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_2 ) не обов`язково мають бути особами відповідальними за видачу інвойсів та іншої первинної документації. У зв`язку із цим, різниця між зразками підпису на Контракті та Інвойсі є цілком ймовірною.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, а не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування другорядного методу при визначенні митної вартості свідчить про неправомірність рішень органу про неприйняття митної декларації та коригування митної вартості товару.

Апелянтом не наведено, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення за другорядним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростував те, що надані позивачем митному органу документи були недостатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки апелянта про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, що прийняте на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваного рішення митниці.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 в адміністративній справі №160/6542/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадку та строки визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 січня 2021 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва