Рішення

від 04.09.2020 по справі 160/7237/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 р. Справа № 160/7237/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" до Відповідача-1: Державної податкової служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення №1572063/41399984 від 20.05.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Державної податкової служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1572063/41399984 від 20.05.2020р. про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р. позивача;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну складену позивачем №1 від 17.04.2020р. датою її фактичного направлення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що по взаємовідносинах із ТОВ "Хеліантус" позивачем була складена та направлена для реєстрації у ЄРПН податкова накладна №1 від 17.04.2020р. Зазначена податкова накладна була прийнята контролюючим органом, однак, її реєстрацію було зупинено у зв`язку з тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Позивачем було подано контролюючому органу пояснення та копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, проте, контролюючим органом було прийнято оскаржуване рішення №1572063/41399984 від 20.05.2020р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р. з підстав не надання платником податку копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, окрім того, позивач вказує на те, що долучені до позовної заяви документи, у повній мірі підтверджують реальність вищевказаної господарської операції, за наслідками якої складено та направлено для реєстрації податкову накладну № 1 від 17.04.2020p. Позивач вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки оскаржуване рішення не містить обґрунтувань щодо прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, у ньому відсутні конкретні пропозиції про необхідність подання певних документів, а також не наведено доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що викликають сумніви у їх достовірності. Щодо позовних вимог про зобов`язання Відповідача-1 зареєструвати податкову накладну №1 від 17.04.2020р. у ЄРПН датою її фактичного направлення, позивач вказує на те, що такі повноваження має суд виходячи з вимог ст.ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та п.п. 19, 20 Порядку №1246. Окрім того, позивач просить стягнути з бюджетних асигнувань Відповідачів-1, 2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. у відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що суд може зменшити ці витрати лише за клопотанням іншої сторони, перелік обсягу витраченого часу наведений у акті приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2020р., а також просить врахувати правову позицію з цього питання Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019р. у справі №902/347/18.

Ухвалою суду від 06.07.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано Відповідачів-1, 2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.54).

13.08.2020р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, Відповідачем-1 (Державною податковою службою України) було подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні вказаного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що реєстрація податкових накладних у ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу ДПС України, законодавець надав відповідному державному органу і його посадовим особам на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінських рішень, та вимоги позивача про зобов`язання зареєструвати спірну податкову накладну є похідними вимогами до ДПС України від вимог до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 28 Порядку (а.с. 65).

Також і 13.08.2020р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, Відповідачем-2 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) подано до суду відзив на позов, у якому Відповідач-2 просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що підстави для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" та Наказом Мінфіну України від 12.12.2019 року №520 "Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" Відповідач-1 вказує на те, що підприємством подано на реєстрацію податкову накладну №1 від 17.04.2020р. з сумою обсягу 250000,00грн. (ПДВ 92233,3грн.) з номенклатурою суборенда транспортного засобу трактор марки CASE MX 310 , згідно пояснень та наданих документів, податкова накладна виписана по факту отримання передплати, однак платником не надано платіжних документів, які підтверджують отримання даної передплати, на підставі чого відповідно до пункту 10 та пункту 11 Наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 "Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019р. за №1245/34216 Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято Рішення від 20.05.2020 №1572063/41399984 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 17.04.2020р. №1 (а.с.71-72).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з чим рішення у даній адміністративній справі приймається 04.09.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" з 15.06.2017р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 40, кв. 40, є платником єдиного податку та податку на додану вартість, основним видом діяльності Товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується змістом копій Виписки з ЄДРПОУ, Витягу з реєстру платників ПДВ (а.с.42, 43-44).

Між ТОВ "Велес 1991" та ТОВ "Хеліантус" було укладено договір про оренду транспортного засобу №3 від 14.04.2020р., за яким Орендодавець передає Орендарю користування транспортний засіб - трактор марки Case MX 310 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , рік випуску: 2007, з знаряддям, для використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.27-29).

При цьому, відповідно до п.3.1, п.3.2, п.3.3 наведеного договору, за користування вказаним в договорі транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату, яка становить 250000,00 грн.

Орендар сплачує орендну плату протягом дії договору не пізніше 25 числа кожного місяця після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною даного договору і є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно.

Орендар за погодженням з орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати (а.с.27-28).

14.04.2020р. було складено акт приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу №3 від 14.04.2020р., за яким орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб вказаний у договорі (а.с.29).

Також і було складено акт про підтвердження користування об`єктом оренди за договором оренди транспортного засобу №3 від 14.04.2020р., за яким орендар підтверджує користування трактором марки Case MX 310 з 14.04.2020р. по 14.05.2020р., та у ньому вказано, що наведений акт є підставою для розрахунків (а.с.30).

Так, 17.04.2020р. ТОВ "Хеліантус" було проведено перерахунок коштів згідно договору оренди транспортного засобу №3 від 14.04.2020р., акту приймання-передачі від 14.04.2020р. та акту про підтвердження користування об`єктом оренди у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку за період з 01.04.2020р. по 30.04.2020р. та за період з 17.04.2020р. по 17.04.2020р. (а.с.33,34).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, у зв`язку із здійсненням наведеної господарської операції позивачем була оформлена податкова накладна №1 від 17.04.2020р., що підтверджується її копією (а.с.18).

Вказана вище податкова накладна була надіслана позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копії Квитанції від 06.05.2020р. відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрацію вказаної накладної було зупинено з підстав того, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.19).

З метою проведення реєстрації вищевказаної податкової накладної, позивачем було надіслано контролюючому органу повідомлення №1 від 14.05.2020р. про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р., що підтверджується копіями відповідного повідомлення та Квитанції №2 про їх прийняття, наявними в матеріалах справи (а.с. 20, 21).

Відповідачем-2 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) було прийнято рішення №1572063/41399984 від 20.05.2020р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р. з підстав не надання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.22-23).

В подальшому, позивачем вживалися заходи щодо адміністративного оскарження оспорюваного рішеня №1572063/41399984 від 20.05.2020р., проте, рішенням Комісії з питань розгляду скарг №20770/41399984/2 від 09.06.2020р., скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення без змін, що підтверджується копіями відповідних рішення, скарги та квитанції №2, наявних в матеріалах справи (а.с.24, 25, 26).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із рішенням контролюючого органу про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 від 17.04.2020р., у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним і скасувати наведене вище рішення, а також і зобов`язати зареєструвати наведену податкову накладну в ЄРПН датою її направлення посилаючись на те, що обґрунтовані підстави для прийняття оспорюваного рішення у Відповідача-2 були відсутні через надання позивачем усіх документів, які підтверджують реальність господарської операції за наведеною податковою накладною на вимогу ДПС.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДПС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок зупинення реєстрації ПН/РК визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , а також Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Пунктом 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 7 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до п.11 Порядку №1165, У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов`язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Разом з тим, як свідчить зміст копії Квитанції від 06.05.2020р. про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р. з підстав того, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості, вказана Квитанція не містить зазначення конкретного виду критерію, який встановлений підпунктом 1 Критеріїв ризиковості платника податку, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, відповідно до якого позивача віднесено до ризикових платників (а.с.19).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної №1 від 17.04.2020р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, контролюючий орган не зазначив обов`язкових конкретних відомостей, визначених п.10-11 Порядку №1165.

Пунктами 25, 26 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник | податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.п. 1 п. 201.1 ст. 201).

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, і передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (п.п. 10 п. 201.1 ст. 201).

Відповідно до пункту 4 Наказу Мінфіну №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Наказу Мінфіну №520 визначено, що Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Так, позивачем у спосіб, визначений п.5 Порядку №1165 за повідомленням №1 від 14.05.2020р. були надані пояснення та копії документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, що підтверджується копіями відповідного повідомлення, документів та Квитанції №2 про їх прийняття, наявними в матеріалах справи (а.с. 20, 21).

Разом з тим, комісією регіонального рівня, було прийнято оспорюване рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №1 від 17.04.2020р. з підстав ненадання платником розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, що підтверджується її копією (а.с. 22-23).

Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують реальність виконання господарської операції, оформленої позивачем за податковою накладною №1 від 17.04.2020р., проаналізувавши і зміст Порядку №1165, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вказаного Порядку №1165, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Наказу Мінфіну №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме копії документів, надані платником податків, складені з порушенням законодавства, а які копії документів не надані.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що вказане оспорюване рішення контролюючого органу є необґрунтованим, оскільки воно не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДПС зареєструвати податкову накладну у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарської операції за вказаною податковою накладною, а також наведене рішення і не містить доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи не були надані позивачем з урахуванням того, що форма рішення передбачає конкретне визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків та не зазначено з яких підстав подані позивачем пояснення та додаткові документи за наслідками зупинення реєстрації податкових накладних не були враховані контролюючим органом.

Окрім того, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, суд також виходить із того, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, який породжує у позивача обов`язкові до виконання вимоги суб`єкта владних повноважень.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, Відповідачем-2 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваного рішення Відповідача-1 у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та необґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що Відповідачем-2, при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення, порушені права та інтереси позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1572063/41399984 від 20.05.2020р. підлягають задоволенню виходячи з вимог ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 17.04.2020р. в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

При цьому, у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно Порядку №1246 залишилися за Державною податковою службою України і з 24.03.2018р., та суд наділений повноваженнями зазначати у судових рішеннях дату, з якої необхідно провести реєстрацію податкової накладної в ЄРПН згідно до приписів ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом не приймаються до уваги і посилання Відповідача-1 на його дискреційні повноваження під час прийняття управлінських рішень суб`єктом владних повноважень у даному випадку, оскільки повноваження суду направлені на усунення порушеного права позивача, визначені не лише ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й п.19, п.20 Порядку №1246, які наведені вище.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 17.04.2020р. в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з бюджетних асигнувань Відповідачів-1, 2 на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 8000 грн. на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копії договору про надання правової допомоги №22/06 від 22.06.2020р., акту приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2020р. до наведеного договору, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 від 14.07.2014р., довіреності б/н від 22.06.2020р. (а.с.45-50).

При цьому, зі змісту наданих документів щодо правничої допомоги вбачається, що вони не містить детального опису здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів понесення витрат (сплати адвокатові гонорару у розмірі 8000 грн.) на правову допомогу при розгляді даної справи.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн., детального опису робіт із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 8000 грн. на професійну правничу допомогу.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача у позові на те, що суд може зменшити ці витрати лише за клопотанням іншої сторони, оскільки, в даному випадку, суд не вирішує питання щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у його постанові від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, то суд не находить підстав для її застосування у даній справі, оскільки, в даному випадку, підлягають застосуванню рішення Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України та правова позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19 що прийнята у часі пізніше та з урахуванням ч.5 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно квитанції №КП/5845/1 у розмірі 2102,00 грн. (а.с.15).

Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" до Відповідача-1: Державної податкової служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення №1572063/41399984 від 20.05.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1572063/41399984 від 20.05.2020р.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №1 від 17.04.2020р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 40, кв. 40, код ЄДРПОУ 41399984), в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн. - відмовити.

Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес 1991" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 40, кв. 40, код ЄДРПОУ 41399984) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва