Рішення

від 08.09.2020 по справі 320/4685/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року справа №320/4685/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним прийнятого відповідачем рішення від 15.05.2020 №5242-96-VII.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Альтера Віта" є власником нерухомого майна, придбаного у банкрута ТОВ "Росава", розташованого на земельній ділянці площею 7,5516 га з кадастровим номером 3210300000:07:007:0066за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд.53. З метою оформлення земельних прав на цю ділянку позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак Білоцерківська міська рада за результатами розгляду відповідних заяв не прийняла жодних рішень.

Натомість спірним рішенням від 15.05.2020 №5242-96-VII Білоцерківська міська рада Київської області вирішила розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 3210300000:07:007:0066 на три окремі земельні ділянки.

На думку позивача, спірне рішення є протиправним, оскільки воно унеможливлює реалізацію ТОВ "Альтера Віта" свого права на отримання у користування земельної ділянки під придбаним нерухомим майном, яке виникло у зв'язку з придбанням нерухомого майна, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач наголосив на тому, що відповідачем було порушено процедуру прийняття спірного рішення, зокрема, не дотримано строку оприлюднення його проекту, а також не здійснено його візування заступником міського голови, начальником організаційного відділу та юридичним управлінням міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.06.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач доповнив позов вимогою про зобов'язання Білоцерківську міську раду винести рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 03.05 "Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3") за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53, площею 7,5516 га, кадастровий номер 3210300000:07:007:0066, на першому пленарному засіданні сесії Білоцерківської міської ради Київської області після набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" про збільшення позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що спірне рішення було прийнято правомірно, оскільки попередній землекористувач - ТОВ "Росава", втратив право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:07:007:0066відповідно до рішень Білоцерківської міської ради.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення ніяким чином не порушує права та інтереси позивача, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" (ідентифікаційний код 42600103, місцезнаходження: 09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Героїв Небесної Сотні,буд.2) 06.11.2018 зареєстрована як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 (т.1, а.с.98-99).

01.04.2019 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Іриною Митрофанівною було видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі №396, яким посвідчено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" за результатами відкритого аукціону з продажу майна боржника, Відкритого акціонерного товариства "Росава", набуло право власності на нерухоме майно, зокрема:

- нежитлову будівлю, літ. "А-3", площею 9194,5 кв. м., розташовану за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд.53, право власності на яку зареєстровано Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером:9133880, номер запису: 515 в книзі:8;

- нежитлову будівлю, літ. "Б", площею 1126,7 кв. м., розташовану за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд.53, право власності на яку зареєстровано 17.05.2006 Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером:14779961, номер запису: 685 в книзі:6 (т.1, а.с.72-73).

Право власності позивача на вказане нерухоме майно Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать відповідні витяги від 01.04.2019 №161816440 та №161817349 (т.1, а.с.74-77).

З метою оформлення земельних прав на ділянку під придбаним нерухомим майном02.09.2019 ТОВ "Альтера Віта" звернулось до Білоцерківської міської ради Київської області із заявою від 20.08.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 7,5157 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (03.05.), що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (т.2, а.с.3).

Управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради листом від 11.09.2019 №10-10-1109 повідомило позивачу, що вказана заява розглянута та взята на додаткове вивчення членами постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища 10.09.2019 (т.1, а.с.78).

Листом від 13.12.2019 №10-10-1493 Управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради повідомило позивачу, що відповідно до протоколу 84 сесії питання ТОВ "Альтера Віта" було розглянуто та за результатами поіменного голосування не підтримано (т.1, а.с.79)

До вказаного листа відповідачем додано витяг з протоколу пленарного засідання 84 сесії Білоцерківської міської ради VII скликання від 28.11.2019, з якого вбачається, що рішення за результатами розгляду питання про надання ТОВ "Альтера Віта" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не було прийнято (т.1, а.с.80).

12.02.2020 позивач повторно звернувся до Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 7,5157 га по вул. Леваневського, 53 (т.2, а.с.10).

Однак, відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання позачергової дев'ятої сесії шостого скликання Білоцерківської міської ради VII скликання від 15.05.2020 за результатами поіменного голосування рішення стосовно вищевказаного питання не було прийнято (т.2, а.с.11).

Натомість, 15.05.2020 Білоцерківською міської радою Київської області було прийнято рішення №5242-96-VII "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 3210300000:07:007:0066", яким вирішено розробити технічну документацію щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 7,5157 га з кадастровим номером 3210300000:07:007:0066 за адресою: вул. Леваневського, 53, м. Біла Церква, на три окремі земельні ділянки: ділянка орієнтовною площею 6,2613 га, ділянка орієнтовною площею 0,8957 га під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" та ділянка орієнтовною площею 0,3587 га під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" без зміни їх цільового призначення 03.05 Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування для подальшої державної реєстрації земельних ділянок.

Управлінню регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради доручено організувати роботи із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 7,5157 га із кадастровим номером: 3210300000:07:007:0066.

У вказаному рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі звернення постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою від 13.05.2020 №111/02-17 та протоколу вказаної комісії від 13.05.2020 №211 (т.1, а.с.91-92).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення закріплені у Цивільному кодексі України.

Так, відповідно до частин першої-другої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Отже, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності (користування) на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 у справі №809/48/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 78626782).

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 7,5157 га із кадастровим номером: 3210300000:07:007:0066 на момент придбання позивачем майна банкрута - ВАТ "Росава", належала цьому підприємству на праві постійного користування згідно відповідного державного акта.

Так, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12.04.1999 №103 "Про оформлення право постійного користування земельною ділянкою" затверджено технічну документацію по оформленню права постійного користування земельною ділянкою, зокрема, Відкритому акціонерному товариству "Росава" під розміщення: будівельної бази, площею 6,5995 га забудованих земель по вул. Леваневського, 91; будинку культури ВАТ "Росава", площею 8,6801 га забудованих земель по просп. Леваневського, 103; фабрики-кухні ВАТ "Росава", площею 1,1055 га забудованих земель по просп. Леваневського, 131; цеху диспечерського і промзв'язку, площею 0,4746 га забудованих земель по вул. Леваневського, 91; будинку приїжджих площею 0,2580 га забудованих земель по вул. 60 років Жовтня, 1/56 (т.1, а.с.172-174).

На підставі цього рішення 11.10.1999 Білоцерківською міською радою було видано Відкритому акціонерному товариству "Росава" державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001876, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №63, відповідно до якого товариству передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 17,1174 га в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с.175-180).

Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-XII (яка була чинна на момент видачі ВАТ "Росава" державного акта на право постійного користування) затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею.

Відповідно до затвердженої форми державного акта на право постійного користування передбачено розділ "Зміни в користуванні".

Вказана постанова втратила чинність 08.01.2004 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 11.12.2003 №1377-IV.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція №43).

Інструкція №43 втратила чинність 23.08.2013.

Пунктом 3.9 Інструкції №43, який був чинний до 25.07.2003, було встановлено, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Отже, вказаними нормативно-правовими актами була передбачена процедура внесення змін до державних актів на право постійного користування, у тому числі, і в частині зміни розміру площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні особою.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.07.2003 №223, від 27.07.2004 №254, від 23.12.2005 №382, від 26.10.2006 №122, рішень Білоцерківської міської ради від 21.04.2005№233, від 25.04.2007 №343, від 20.12.2007 №574 було припинено Відкритому акціонерному товариству "Росава" право користування частиною земельної ділянки загальною площею 9,5779 га.

На підставі вказаних рішень до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001876 від 11.10.1999 у розділ: "Зміни в землекористуванні" внесені такі записи:

- припинено рішенням №223 від 24.07.2003 - площа 0,1397 га;

- припинено рішенням №254 від 27.07.2004 - площа 0,0950 га;

- припинено рішенням №233 від 21.04.2005 - площа 0,3132 га;

- припинено рішенням №382 від 23.12.2005 - площа 0,0478 га, 0,2579 га та 1,1054 га;

- припинено рішенням №122 від 26.10.2006 - площа 0,4745 га;

- припинено рішенням №343 від 25.04.2007 - площа 0,5449 га;

- припинено рішенням №574 від 20.12.2007 - площа 6,5995 га (т.1, а.с.109).

При цьому, у користуванні товариства по вказаним актом залишилось 7,5395 га (17,1174 га - 9,5779 га.).

При цьому, суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що на підставі рішення №382 від 23.12.2005 було визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування №63, оскільки після прийняття цього рішення у подальшому на підставі рішень від 26.10.2006 №122, від 25.04.2007 №343, від 20.12.2007 №574продовжувалося припинення права користування ВАТ "Росава" на відповідні частини земельної ділянки та внесення відповідних змін до державного акта на право постійного користування серії ІІ-КВ №001876 від 11.10.1999.

Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що рішення Білоцерківської міської ради №382 від 23.12.2005 в частині визнання відповідного державного акта таким, що втратив чинність, фактично не було реалізовано відповідачем, а тому станом момент виникнення у позивача права власності на відповідні житлові будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53) право постійного користування ВАТ "Росава" земельною ділянкою площею 7,5395 га на підставі відповідного державного акта було дійсним.

З плану землекористування, який є додатком до державного актана право постійного користування серії ІІ-КВ №001876 від 11.10.1999, вбачається, що на земельній ділянці площею 7,5396 га розташований палац культури (т.1, а.с.178). У свою чергу, згідно з довідкою, наявною в інвентарній справі, саме приміщення будинку культури було придбано позивачем за аукціоном з продажу майна банкрута ВАТ "Росава" (т.1, а.с. 152).

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ "Альтера Віта", придбавши нежитлові будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України набуло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:07:007:0066, на якій розташовані такі об'єкти нерухомого майна.

Натомість відповідач, прийнявши спірне рішення від 15.05.2020 №5242-96-VII, фактично позбавив позивача можливості реалізувати своє право користування відповідною земельною ділянкою, яке виникло у нього на підставі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджується недотримання Білоцерківською міською радою процедури прийняття спірного рішення.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною одинадцятою статті 59 Закону №280/97 передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною третьою статті 15 вказаного Закону передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування , розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI органи місцевого самоврядування є розпорядниками інформації для цілей цього Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI зобов`язано розпорядників інформації оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Отже, відповідач, як орган місцевого самоврядування та розпорядник інформації, був зобов`язаний здійснити оприлюднення проекту спірного рішення не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

Підпунктом 1.1 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 18.04.2019 №3705-69-VII "Про внесення змін до рішення міської ради від 11 грудня 2015 року №07-02-VII "Про затвердження Регламенту Білоцерківської міської ради VII скликання" внесено зміни до рішення міської ради від 11 грудня 2015 року №07-02-VII "Про затвердження Регламенту Білоцерківської міської ради VII скликання", а саме: статті 25 Регламенту доповнити пунктом 13 такого змісту "Проекти нормативно-правових актів, рішень міської ради оприлюднюються не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття" (т.2, а.с.29).

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради у листі від 29.05.2020 №1706/01-40 повідомив позивачу, що проект спірного рішення був оприлюднений на офіційному веб-сайті Білоцерківської міської ради 13.05.2020.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення №5242-96-VII було прийнято відповідачем 15.05.2020, тобто через два дні після оприлюднення проекту такого рішення на офіційному веб-сайті Білоцерківської міської ради, що свідчить про недотримання відповідачем процедури оприлюднення проекту спірного рішення.

Отже, судом встановлено, що відповідачем не було дотримано вимог частини одинадцятої статті 59 Закону №280/97 та частини третьої статті 15 Закону №2939-VI.

Відповідні порушення, у свою чергу, позбавили позивача можливості бути обізнаним про розгляд даного проекту рішення, яке безумовно зачіпає його права та інтереси як особи, земельні права якої гарантовані ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України; підготуватися до розгляду; надати свої зауваження тощо.

При цьому, недотримання органом місцевого самоврядування зазначених норм та не здійснення оприлюднення проекту рішення за 20 робочих днів до дати його розгляду є підставою для скасування такого рішення, прийнятого з порушенням встановленої процедури. Така правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 08.08.2019 у справі №500/6108/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83552689), у постанові від 21.09.2018 у справі №337/2530/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76630943), у постанові від 28.02.2018 у справі №200/11264/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72531966).

Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем процедури візування проекту спірного рішення, у зв'язку з неопрацюванням проекту такого документу заступником міського голови, начальником організаційного відділу та юридичним управлінням міської ради, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 25 Регламенту Білоцерківської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 11.12.2015 №07-02-VII (далі - Регламент), проект рішення, що планується для внесення на розгляд ради, подається секретарю ради.

Згідно з частиною сьомою статті 25 Регламенту проект рішення проходить опрацювання (збір погоджувальних підписів (візи)). Проект рішення після його реєстрації та оприлюднення проходить візування в:

- автора проекту рішення;

- юридичному відділі;

- голови постійної профільної комісії;

- керівника виконавчого органу чи інших посадових осіб, до компетенції яких належить дане питання;

- заступника міського голови відповідно до розподілу обов`язків;

- секретаря ради.

Частиною восьмою статті 25 Регламенту визначено, що візи проставляються на зворотному боці останнього аркуша першого примірника проекту рішення й розміщуються таким чином: ліворуч - назва посади, праворуч - підпис, розшифрування підпису, знизу під розшифруванням підпису, знизу під розшифруванням підпису - дата візування. У проектах рішень, що підготовлені й вносяться міським головою, виконавчим комітетом, постійною комісією, під візами у нижньому лівому кутку проставляється прізвище та службовий телефон виконавця проекту рішення.

Частиною дев'ятою статті 25 Регламенту визначено, що візування проекту є обов'язковим (т.2, а.с.12-24).

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради у листі від 29.05.2020 №1706/01-40 повідомив позивачу, що проект спірного рішення було опрацьовано (завізовано) лише автором проекту рішення (головою постійної профільної комісії), начальником управління регулювання земельних відносин міської ради, начальником управління містобудування та архітектури міської ради, секретарем міської ради (т.1, а.с.87-88).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що проект спірного рішення всупереч Регламенту Білоцерківської міської ради не був опрацьований (завізований) юридичним відділом та заступником міського голови.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вище встановлене.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про недотримання Білоцерківською міською радою порядку візування проекту спірного рішення, встановленого Регламентом, свідчить про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

Таким чином, оскільки матеріали справи свідчать, що спірне рішення по суті суперечить ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, а також враховуючи те,що такий документ був прийнятий відповідачем без дотримання встановленої нормами чинного законодавства процедури, суд вважає, що рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 15.05.2020 №5242-96-VII було прийнято протиправно та необґрунтовано.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та нечинним спірне рішення Білоцерківської міської ради Київської області, з приводу чого суд зауважує таке.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 01.06.2010 №781/11/13-10 "Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ", юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування . Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги чітко виражений правозастосовний характер спірного рішення та вичерпання його дії фактом його реалізації, суд звертає увагу позивача на те, що спірне рішення є індивідуальним актом, способом оскарження якого у суді є визнання його протиправним та скасування.

Оскільки визнання оскаржуваного акта протиправним та нечинним застосовується виключно щодо нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про неналежне обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Натомість, наведене не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи.

Так, частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту права та визнати протиправним та скасувати спірне рішення Білоцерківської міської ради Київської області "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 3210300000:07:007:0066" від 15.05.2020 №5242-96-VII.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача винести рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 03.05 "Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3") за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53, площею 7,5516 га, кадастровий номер 3210300000:07:007:0066, на першому пленарному засіданні сесії Білоцерківської міської ради Київської області після набрання законної сили рішенням у справі, суд зазначає таке.

Як було вказано вище, 02.09.2019 ТОВ "Альтера Віта" звернулось до Білоцерківської міської ради Київської області із заявою від 20.08.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 7,5157 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (03.05.), що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53.

Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання 84 сесії Білоцерківської міської ради VII скликання від 28.11.2019, за результатам поіменного голосування рішення за результатами розгляду питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Альтера Віта" не було прийнято.

12.02.2020 позивач звернувся до Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 7,5157 га по вул. Леваневського, 53.

Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання позачергової дев'ятої сесії шостого скликання Білоцерківської міської ради VII скликання від 15.05.2020 за результатами поіменного голосування рішення не було прийнято.

Отже, за результатом розгляду клопотань позивача відповідачем не було прийнято будь-якого рішення як акта волевиявлення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що юридичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримувати в користування земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому ухвалення позитивного рішення або надання мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 123 ЗК України, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає послідовні стадії.

Отже, всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення юридичної особи щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що бездіяльність органу місцевого самоврядування стосовно не надання у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, а тому може бути предметом судового оскарження.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.08.2019 у справі №0440/5781/18 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 83647803) та від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78626478).

Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі № 806/2978/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 79382838), від 27.01.2019 у справі №806/2981/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 79383043) та від 20.03.2019 у справі №826/1106/16 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 80607056) зазначив, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 123 Земельного кодексу України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а відступив від висновку, викладеного в постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16) та від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), згідно з яким ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Так, Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу. У справі, що розглядається, правовідносини є подібними. З тією лише різницею, що позивачем по справі є не фізична, а юридична особа, і йдеться про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права користування земельною ділянкою.

Водночас, механізм застосування правових гарантій, встановлених на випадок бездіяльності відповідного органу, який має повноваження надавати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є однаковий.

З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а є релевантними і можуть застосовуватися у справі, що розглядається.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.03.2019 у справі №826/1106/16.

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем у встановлений частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк за результатами розгляду заяв позивача не були прийняті ані рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ані рішення про відмову у наданні дозволу.

У зв'язку з цим, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяви ТОВ "Альтера Віта" про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд .

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як було вказано вище, відповідач за результатами розгляду поданого ТОВ "Альтера Віта" клопотання не приймав позитивних рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надала позивачу мотивовану відмову у його наданні.

Отже, відповідач не досліджував клопотання та додані до нього документи на предмет наявності підстав для відмови у наданні дозволу.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява не була розглянута відповідачем по суті, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання Білоцерківської міської ради винести рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 03.05 "Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3") за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53, площею 7,5516 га, кадастровий номер 3210300000:07:007:0066, на першому пленарному засіданні сесії Білоцерківської міської ради Київської області після набрання законної сили рішенням у справі є передчасною.

Водночас, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустроющодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у клопотаннях про надання дозволу на розроблення техдокументації позивач зазначив орієнтовну площуземельної ділянки 7,5157 га, а не 7,5516 га, як зазначено ним у прохальній частині позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною восьмою статті 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 01.06.2020 №324 на суму 2102,00 грн. (т.1, а.с.118) та від 25.06.2020 №346 на суму 2102,00 грн. (т.1, а.с.125).

Крім того, позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення позову було сплачено судовий збір у розмірі 630,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 05.06.2020 №330 (т.1, а.с.131).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" про забезпечення адміністративного позову та зупинено дію рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 15.05.2020 №5242-96-VII "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0066" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Враховуючи, що спір у цій справі виник внаслідок неправомірного прийняття відповідачем спірного рішення та неправильних дій відповідача та часткове задоволення судом позову все одно передбачає визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії за результатом визнання протиправною його бездіяльності, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 4834,00 грн. за рахунок суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської міської ради Київської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 15.05.2020 №5242-96-VII "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 3210300000:07:007:0066".

3. Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради Київської області щодо неприйняття у встановлений Земельним кодексом України місячний строк рішення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 7,5157 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (03.05.), що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53.

4. Зобов'язати Білоцерківську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Білоцерківської міської ради розглянути по суті та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 7,5157 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (03.05.), що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Віта" (ідентифікаційний код 42600103, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні,буд.2) судовий збір у сумі 4834,00 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 26376300, місцезнаходження:09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.15).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.