Рішення

від 08.09.2020 по справі 826/3915/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 вересня 2020 року справа №826/3915/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської молодіжної громадської організації Молодь Демократичного Альянсу (далі по тексту - позивач, ВМГО Молодь ДА )

до 1. Міністерства культури України (далі по тексту - відповідач 1)

2. Міністерства культури та інформаційної політики України (далі по тексту - відповідач 2)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Аль-Карім (далі по тексту - третя особа, ТОВ Аль-Карім )

про 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не забезпеченні охорони об`єкта культурної спадщини - історичного ареалу міста Одеси шляхом не видачі розпорядження ТОВ Аль-Карім про припинення будівельних та земляних робіт за адресою: АДРЕСА_1, до отримання Дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів , який передбачений пунктом 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарською діяльності, що є додатком до Закону України від 19 травня 2011 року №3392-VI, та до отримання ТОВ Аль-Карім погоджених із Мінкультури України програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт в історичному ареалі міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1;

2) зобов`язання відповідача забезпечити охорону культурної спадщини - історичного ареалу міста Одеси шляхом видачі розпорядження ТОВ Аль-Карім про припинення будівельних земляних робіт за адресою: АДРЕСА_1, до отримання Дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів , який передбачений пунктом 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарською діяльності, що є додатком до Закону України від 19 травня 2011 року №3392-VI та підпункту 17 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини та до отримання третьою особою погоджених із відповідачем програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт в історичному ареалі міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1, згідно з підпунктом 14 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини ;

3) визнання протиправними дій відповідача та скасування погодження від 05 вересня 2013 року за №2784110/61-13 Історико-містобудівельне обґрунтування на будівництво в межах історичного ареалу жилого комплексу по АДРЕСА_1 ;

4) зобов`язання відповідача в 10-денний строк з моменту набрання постановою суду законної сили подати суду звіт про виконання судового рішення в порядку, передбаченому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачем протиправно не виконуються покладені на нього функції з охорони культурної спадщини, зокрема, не видається розпорядження про припинення будівельних і земляних робіт ТОВ Аль-Карім в історичному ареалі міста Одеса з підстав, що ці роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року адміністративну справу №826/3915/15 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року за клопотанням третьої особи зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №815/2818/15 за позовом ТОВ Аль-Карім до завідувача сектору набуття правового режиму об`єктів та територій, пов`язаних з охороною культурної спадщини ОСОБА_1 про визнання дій протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/3915/15 в поряду спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство культури та інформаційної політики України.

Відповідачі відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надали.

Третьою особою пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на такі обставини.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до листа Міністерства культури України від 15 липня 2014 року №212/10-2/55-14 на запит бюро Одеської обласної організації політичної партії Демократичний альянс про отримання публічної інформації проекти містобудівних перетворень, а також дозволи на проведення робіт по АДРЕСА_1 у м. Одесі Міністерством культури України не надавались та не погоджувались; у відношенні ТОВ Аль-карім призначено проведення позапланового заходу (перевірка) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини при проведенні робіт по АДРЕСА_1 у термін з 14 по 25 липня 2014 року.

За наслідками розгляду запиту на інформацію (вхідний №С-209 від 31 липня 2014 року) Сарафанюка С.Ф. - члена бюро Одеської обласної організації політичної партії Демократичний альянс Міністерством культури України надано відповідь від 06 серпня 2014 року №241/10-2/55-14 щодо призначення позапланової перевірки щодо порушення вимог чинного законодавства України у сфері охорони культурної спадщини під час проведення робіт по АДРЕСА_1 у м. Одесі; у ході проведеної перевірки встановлені факти грубого порушення ТОВ Аль-Карім Закону України Про охорону культурної спадщини при проведенні робіт за вказаною адресою, а саме: проведення містобудівних, архітектурних перетворень, будівельних, земляних робіт без дозволу на проведення робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури України; за результатами перевірки Міністерством культури України готуються матеріали по застосуванню фінансових санкцій до ТОВ Аль-Карім за порушення законодавства України про охорону культурної спадщини.

У справі міститься копія звернення Сарафанюка С.Ф. , члена бюро Одеської обласної організації політичної партії Демократичний альянс , від 01 серпня 2014 року вих. №49-08/14, у якому висловлено прохання до Міністерства культури України прийняти розпорядження про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 у м. Одесі до приведення ТОВ Аль-Карім параметрів двох багатоповерхових житлових будинків АДРЕСА_1 до вимог наказу Міністерства культури України від 20 червня 2008 року №728/16-08 Про затвердження Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеса , погодження проектної документації з Міністерством культури України та отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів, що передбачено пунктом 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що є додатком до Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності , підпунктами 14 та 17 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Однак, докази направлення чи отримання відповідачем зазначеного звернення у справі відсутні.

Листом від 27 січня 2015 року №289 Сарафанюк С.Ф. , як член бюро Одеської обласної організації політичної партії Демократичний альянс , звернувся до позивача із проханням прийняття рішення про можливість захистити культурну спадщину м. Одеси шляхом подачі, зокрема, позовної заяви до суду до Міністерства культури України про зобов`язання видати розпорядження про припинення будівництва до приведення параметрів забудов до вимог законодавства та нормативних актів про охорону культурної спадщини.

За визначенням понять, які містяться у статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - це характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою; зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - це встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до статті 3 Закону України Про охорону культурної спадщини державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495 (далі по тексту - Положення) Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини.,

Пункт 3 Положення визначає, що основними завданнями Мінкультури є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини.

Згідно з підпунктом 59 пункту 4 Положення Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону нагляд за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Пунктом 13, 18 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про охорону культурної спадщини консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Частина третя статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлює, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 37 Закону України Про охорону культурної спадщини будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Роботи на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Наведені правові норми вказують на те, що будівельні роботи у зоні історико-культурного значення можуть здійснюватися суб`єктами господарської діяльності тільки на підставі проектної документації, погодженої з органом охорони культурної спадщини, і відповідного дозволу такого органу.

За таких умов органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів.

Водночас, суд звертає увагу, що при здійсненні заходів контролю органи охорони культурної спадщини мають дотримуватись вимог законодавства, яким регламентовано порядок здійснення перевірок, і застосування до суб`єкта господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, зокрема такого заходу реагування, як винесення розпорядження, може здійснюватися виключно за результатами перевірки суб`єкта господарювання, оскільки лише в межах перевірки суб`єкта господарювання, наявності або відсутності у нього відповідних документів, можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушень вимог законодавства.

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи державного нагляду (контролю) це - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Стаття 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлює, що державний нагляд (контроль) здійснюється зокрема за такими принципами: гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Частина перша статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності); неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Наведені норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вказують, що позапланові заходи державного контролю проводяться на підставі відповідного наказу та за виконання умов допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу; у свою чергу відповідне розпорядження може бути видане як наслідок виявлення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства.

При цьому, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закон України Про охорону культурної спадщини або інші нормативно-правові акти не надають відповідачам права на складення розпорядження про припинення будівельних земляних робіт без проведення відповідних заходів державного нагляду (контролю).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність в межах спірних відносин протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не забезпеченні охорони об`єкта культурної спадщини - історичного ареалу міста Одеси шляхом не видачі розпорядження ТОВ Аль-Карім про припинення будівельних та земляних робіт за адресою: АДРЕСА_1, та до отримання ТОВ Аль-Карім погоджених із Мінкультури України програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт в історичному ареалі міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1, оскільки видачі такого розпорядження має передувати проведення відповідних заходів державного нагляду (контролю).

Крім того, позивач зазначає, що у ТОВ Аль-Карім відсутні правові підстави для виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю погодження проекту містобудівних перетворень та земляних робіт з відповідачем.

Суд звертає увагу, що у справі міститься копія листа Міністерства культури України від 05 вересня 2013 року №2784/10/61-13, яким погоджено для врахування при розробленні проектної документації історико-містобудівне обґрунтування щодо можливості будівництва житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1, яке в подальшому скасоване листом від 27 березня 2015 року №970/10-2/13-15.

Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі №815/2818/15 за позовом ТОВ Аль-Карім до завідувача сектору набуття правового режиму об`єктів та територій, пов`язаних з охороною культурної спадщини ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо скасування погодження історично-містобудівного обґрунтування щодо можливості будівництва житлового комплексу від 05 вересня 2013 року №278/10/61-13 та пропонування призупинити проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення та врегулювання спірних питань, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними дії завідувача сектору набуття правового режиму об`єктів та територій, пов`язаних з охороною культурної спадщини, Дігтяр Якова Яковича Міністерства культури України про скасування погодження історично-містобудівного обґрунтування щодо можливості будівництва житлового комплексу від 05 вересня 2013 року №278/10/61-13 та зобов`язання призупинити проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення та врегулювання спірних питань.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/2818/15 набрала законної сили 10 березня 2016 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку із встановленими судом обставинами щодо незаконного скасування погодження ТОВ Аль-Карім історично-містобудівного обґрунтування щодо можливості будівництва житлового комплексу від 05 вересня 2013 року №278/10/61-13, доводи позивача про те, що ТОВ Аль-Карім не мало права винувати будівельні роботи, є безпідставними.

Додатково суд зазначає, що у межах спірних правовідносин позивач не довів наявність порушеного права, що є передумовою для задоволення позову.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Тобто, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та висновку Конституційного Суду України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб`єкта владних повноважень.

Статтями 1, 21 Закону України Про громадські об`єднання громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

У свою чергу позивач не довів та не надав суду доказів, які б підтверджували, що у статуті ВМГО Молодь ДА передбачено повноваження звертатись до суду за захистом інтересів її членів або інтересів інших осіб, а також, що таке право передбачено у відповідному Законі; крім того, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що поведінка відповідача у межах спірних правовідносин впливає на права чи інтереси позивача або інших осіб.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ВМГО Молодь ДА нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ВМГО Молодь ДА не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Всеукраїнській молодіжній громадській організації Молодь Демократичного Альянсу відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Всеукраїнська молодіжна громадська організація Молодь Демократичного Альянсу (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13, кв. 117; ідентифікаційний код 21655107);

Міністерство культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19; ідентифікаційний код 37535703);

Міністерство культури та інформаційної політики України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 43220275);

Товариство з обмеженою відповідальністю Аль-Карім (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, оф. 29; ідентифікаційний код 38721611).

Суддя В.А. Кузьменко