Постанова

від 02.09.2020 по справі 640/4237/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4237/19 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Н.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажне управління №24 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач - Приватне акціонерне товариство Спеціалізоване монтажне управління №24 (далі - ПрАТ СМУ №24 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016361401 від 21.12.2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016361401 від 21.12.2018.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Сібол за видані, але не оплачені векселі, виписані за отримані раніше товари, стає безнадійною та трансформується в безповоротну фінансову допомогу. Також, апелянт посилається на те, що операція з купівлі-продажу товарів у ТОВ Енерго Буд Пром здійснювалася за два дні, без фактичного його переміщення зі складу та з метою завищення вартості реалізації на адресу ДП Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів .

22 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажне управління №24 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 18 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ СМУ № 24 , результати якої викладено в Акті №682/26-15-14-01-01/04715664 від 07 листопада 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 44.1, 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9, п. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. за № 20, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. за №290, в результаті чого, занижено податок на прибуток в загальному розмірі 2 076 767 грн, в т.ч. по періодам: за 2017 рік на суму 2 076 767 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, Головне управління ДФС у м. Києві направило за місцезнаходженням ПрАТ СМУ № 24 податкове повідомлення-рішення №0016361401 від 21 грудня 2018 року, яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 076 767,00 грн. та за штрафними санкціями на 519 192,00 грн.

За результатами розгляду заперечення ПрАТ СМУ № 24 від 07 грудня 2018 року, Головне управління ДФС у м. Києві листом від 18 грудня 2018 року залишено Акт від 07 листопада 2018 року №682/26-15-14-01-01/04715664 без змін, а заперечення - без задоволення.

Рішенням від 04 березня 2019 року про результати розгляду скарги ПрАТ СМУ № 24 від 03 січня 2019 року Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0016361401 від 21 грудня 2018 року, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.204 п. 14.1 ст. 14 ПК України, простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю.

Вексель засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов`язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів визначено Законом України Про обіг векселів в Україні від 05 квітня 2001 року № 2374-III (далі - Закон №2374-III).

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Положеннями статті 4 Закону №2374-III передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

За приписами статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України від 06 липня 1999 року №826-XIV Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі

Відповідно до ст. 77 Женевської конвенції, до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

В силу статті 33 Женевської конвенції, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Згідно статті 34 Женевської конвенції, переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Нормами статті 40 Женевської конвенції визначено, що держатель переказного векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик. Той, хто здійснює платіж при настанні строку платежу, вважається таким, хто належним чином виконав своє зобов`язання, якщо він не допустив грубу необережність або з його боку не було обману. Він зобов`язаний перевірити правильність послідовного ряду індосаментів, але не підписи індосантів.

Відповідно до ст. 70 Женевської конвенції, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред`явлений позов.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Отже, для віднесення сум грошових зобов`язань за переданими постачальникові товару векселями до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними правові підстави, визначені у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом № 682/26-15-14-01-01/04715664 від 07 листопада 2018 року встановлено, що станом на 01 січня 2015 року в бухгалтерському обліку ПрАТ СМУ№24 обліковується кредиторська заборгованість по рахунку 621 "Короткострокові векселі видані" по контрагенту ТОВ "Сібол" код 37265968 в загальній сумі 2 511 389,00 грн., що виникла в попередніх роках (Т. 1 а.с. 14-36).

В рахунок погашення заборгованості по ТОВ Сібол 24 березня 2014 року ПрАТ СМУ №24 виписано прості векселі за пред`явленням, що станом на 31 грудня 2017 року є непогашеними.

Матеріали справи свідчать, що, відповідно до копій простих векселів АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24 березня 2014 року, вони емітовані строком за пред`явленням не раніше 29 березня 2018 року (т. 1 а.с. 151 -157).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що, з урахуванням положень Женевської конвенції, строком платежу за згаданими векселями слід вважати саме 29 березня 2018 року.

Отже, початок перебігу позовної давності щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем пов`язується з настанням строку платежу за таким векселем. Тільки після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість включається в звітному податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов`язок на суму такої допомоги збільшити інший доход, який включається до доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 2а-9645/12/2670.

Доводи апелянта про те, що кредиторська заборгованість Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажне управління №24 перед ТОВ Сібол за видані, але не оплачені векселі, виписані за отримані раніше товари, стає безнадійною та трансформується в безповоротну фінансову, у зв`язку з чим, у період закінчення позовної давності за кредиторською заборгованістю ПрАТ СМУ №24 мало нарахувати доходи, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 20 листопада 2019 року у справі №2а-4725/10/0870 зазначив: …після ліквідації векселедержателя наданий векселедавцем вексель фактично не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств набути статусу безповоротної фінансової допомоги. Проте, враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам та і такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що після ліквідації ТОВ Сібол надані позивачем векселі фактично не втрачали своєї сили боргового цінного паперу та могли і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ними.

При цьому, контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог частини другої ст. 71 КАС України, не було надано доказів в підтвердження того, що такі векселі ввійшли до ліквідної маси ТОВ Сібол , що за обставин у цій справі є визначальним для твердження про необхідність віднесення непогашеної заборгованості по векселях до безповоротної фінансової допомоги.

Щодо доводів апелянта про те, що операція з купівлі-продажу товарів у ТОВ Енерго Буд Пром здійснювалася за два дні, без фактичного його переміщення зі складу, та з метою завищення вартості реалізації на адресу ДП Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів (далі - ДП Одеська ОДБВО ), колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ПрАТ СМУ № 24 (Генеральний підрядник) та ДП Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів (Замовник) укладено Договір № 17 від 25 вересня 2017 року на виконання реконструкції по об`єкту Реконструкція Білозірської насосної станції для захисту від затоплення Камянко-Дніпровського району Запорізької області (Т. 1 а.с. 66-77).

На виконання вищевказаного Договору №17 від 25 вересня 2017 року, ПрАТ СМУ №24 придбало перелік товарів за номенклатурою у ТОВ Арматурний завод Адмірал , ТОВ Слемз , ТОВ Фірма Енергомонтаж .

Вказаний товар 19 грудня 2017 року позивач реалізував ТОВ Енерго Буд Пром , а у подальшому, 20 грудня 2017 року придбав товар за такою ж номенклатурою у ТОВ Енерго Буд Пром .

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Із Акту № 682/26-15-14-01-01/04715664 від 07 листопада 2018 року вбачається, що при проведенні перевірки контролюючим органом були використані наступні документи: Акт документальної планової виїзної перевірки від 11 травня 2018 року №321/26-15-14-01-01/4715664 Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажне управління №24 податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 30.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. з описом документів, використаних під час перевірки; заперечення ПРАТ СМУ №24 від 23.05.2018 року № 23/05-01; лист ПРАТ СМУ №24 від 31.05.2018 року №31/05-01 щодо надання додаткових матеріалів до заперечення на акт перевірки , копії первинних документів на 3 аркушах. Перелік наданих ПРАТ СМУ №24 копій первинних документів: копія акту приймання передачі устаткування від 20.12.2017 року № 1; копія видаткової накладної від 20.12.2017 року № 268; копія акту № 1 від 20.12.2017 року приймання - передачі устаткування; копія акту № 1 від 20.12.2017 року приймання - передачі устаткування; копія Видаткової накладної № 268 від 20.12.2017 року; блок типу Б 35Б-147/К У1 копія паспорту №246/2 защ.670.429 ПС; блок типу Б 35Б-132/к У1 копія паспорту №246/1 защ.670.429 ПС; блок типу Б 35Б-147/К У1 копія паспорту №246/3 защ.670.429 ПС; ящик типу ЯЗЗ - 1 копія паспорту №2354 НКАИ.670202.015 ПСІ; ящик типу ЯЗЗ - 2 копія паспорту №2356 НКАИ.670202.015 ПСІ; ящик типу ЯЗЗ - 2 копія паспорту №2355 НКАИ.670202.015 ПСІ; вимикач вакуумний серії ВР35НС копія паспорту №1172 НКАИ.674153.013ПС1; роз`єднувач РД(3) - 35 копія паспорту №3027 РДЛ.00.00.00 ПС; вимикач вакуумний серії ВР35НС копія паспорту №1173 НКАИ.674153.01 ЗПС1; роз`єднувач РД(3) - 35 копія паспорту №3026 РДЛ.00.00.00.ПС;роз`єднувач РД(3) - 35 копія паспорту №3028 РДЛ.00.00.00.ПС; шафа сигналізації копія паспорту №1061-1.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган здійснив передчасний висновок в акті перевірки про те, що операція з купівлі-продажу товарів у ТОВ Енерго Буд Пром здійснювалася за два дні, без фактичного його переміщення зі складу, з огляду на наступне.

Так, контролюючим органом не було в повній мірі досліджено суть господарських операцій між ПрАТ СМУ № 24 та ТОВ Енерго Буд Пром , зокрема, укладеного між Товариствами договору та передбачених ним документів, а також, документів, що вимагаються чинними нормативно-правовими актами для відповідних операцій.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, надаючи оцінку висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій, оскільки фактичний рух товарів не міг відбутись за проміжок часу з 19.12.2017 року по 20.12.2017 року, Головне управління ДФС у м. Києві фактично здійснило експертний висновок з оцінки реальної можливості перемістити товари за номенклатурою між точкою відправлення та точкою призначення. При чому, згідно переліку використаних під час проведення перевірки первинних документів, вищевказаний розрахунок здійснено за відомостями частини первинних документів.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що операція з купівлі-продажу товарів у ТОВ Енерго Буд Пром здійснювалася за два дні, без фактичного його переміщення зі складу та з метою завищення вартості реалізації на адресу ДП Одеська ОДБВО є необгрунтованими.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажне управління №24 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2020 року