Постанова

від 02.09.2020 по справі 826/19815/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19815/16 Головуючий у 1 інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек`юріті партнерс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек`юріті партнерс (далі - ТОВ ІССП ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року №0006062207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.10.2015 року №0006062207.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про нереальність господарських операцій з ТОВ Поліком Сервіс , оскільки, директор вказаного Товариства заперечує свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення №2174/26-58-22-07-09 від 22 вересня 2015 року, виданого Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, старшим державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту Мірошник Юлією Станіславівною, згідно п.п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням постанови від 14 липня 2015 року старшого слідчого з ОВС 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майора податкової міліції Мельника Д.А., винесеної в рамках кримінального провадження №32014100000000194 від 23 вересня 2014 року та, відповідно до наказу ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві від 22 вересня 2015 року №122,7 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек`юріті партнерс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Поліком Сервіс та ТОВ Арієз .

За результатами документальної позапланової перевірки ТОВ ІССП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Поліком Сервіс (податковий номер 39643461) та ТОВ Арієз (податковий номер 39710569) складено Акт від 05 жовтня 2015 року №33/26-58-22-07-11/36351406.

Відповідно до Акту від 05 жовтня 2015 року №33/26-58-22-07-11/36351406, старшим слідчим з особливо важливих справ 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майора податкової міліції Мельником Д.А., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРД за №32014100000000194 від 23.09.2014 року, зареєстрованого за фактом ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ Арієз та ТОВ Поліком Сервіс мають ознаки фіктивності , стани платників відмінні від 0 , за місцем реєстрації не знаходяться.

З наданих підприємством до перевірки документів та АІС Податковий Блок встановлено відсутність взаємовідносин ТОВ ІССП та ТОВ Арієз .

Водночас, в ході перевірки первинних документів, контролюючим органом встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ Поліком Сервіс .

В Акті від 05 жовтня 2015 року №33/26-58-22-07-11/36351406 зазначено, що між ТОВ ІССП в особі директора ОСОБА_1 (Замовником) та ТОВ Поліком Сервіс в особі директора ОСОБА_2 (Постачальник) укладено низку договорів купівлі-продажу товарів та послуг.

Також, і змісту Акту встановлено, що доводи Головного управління ДФС у м. Києві щодо фіктивності ТОВ Поліком Сервіс та про нереальність господарських операцій із ТОВ ІССП ґрунтуються на тому, що до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист начальника 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві полковника податкової міліції Балтага Л.С. щодо відпрацювання постанови від 14.07.2015 року старшого слідчого з ОВС 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майора податкової міліції Мельника Д.А., винесеної в рамках кримінального провадження №32014100000000194 від 23.09.2014 року.

До листа долучено матеріали кримінального провадження, зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 21 травня 2015 року, відповідно до змісту якого, ОСОБА_2 взагалі не мала на меті займатися фінансово-господарською діяльністю ТОВ Поліком Сервіс , яке зареєстровано з метою надавання послуг реально діючим суб`єктом господарської діяльності з метою ухилення їх від сплати податків.

Також, у цьому протоколі ОСОБА_2 зазначено: Також, хочу зазначити, що ТОВ Поліком Сервіс (код 39643461), на мою думку, не здійснювало реальних економічних операцій, а було створено та зареєстровано на моє ім`я з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків .

З огляду на викладене, Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено, що підприємством ТОВ ІССП порушено пункт 198.1 статті 198, пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункт 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункт 9.1. статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість березень 2015 року на загальну суму 66 0158 грн.

На підставі Акту перевірки від 05 жовтня 2015 року №33/26-58-22-07-11/36351406 ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року №0006062207.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Приписами пункту 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ІССП (Замовник) та ТОВ Поліком Сервіс (Постачальник) укладено Договори від 06 березня 2015 року №0603-1, 0603-2, 0603-3, 0603-4, 0603-5 та специфікації до вказаних Договорів (а.с. 20-58).

Також, між сторонами складені Акти надання послуг від 26 березня 2015 року та видаткові накладні №2603-1, №2603-2, №2603-3, №2603-4, №2603-5, №2603-6, №2603-7 (а.с. 59-70).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16 зазначив наступне: …обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями (як на момент перевірки, так і під час судового розгляду), яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Також, суд першої інстанції посилався на ненадання відповідачем під час розгляду справи рішень суддів, які б набрали законної сили, а саме, прийнятих в порядку: статті 55-1 Господарського кодексу України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів; частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що, на підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ ІССП та ТОВ Поліком Сервіс , позивачем надано до суду наступні документи: Договори від 06 березня 2015 року №0603-1, 0603-2, 0603-3, 0603-4, 0603-5 та специфікації до вказаних Договорів, Акти надання послуг від 26 березня 2015 року та Видаткові накладні №2603-1, №2603-2, №2603-3, №2603-4, №2603-5, №2603-6, №2603-7, податкові накладні від 26 березня 2020 року №38, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №46 (а.с. 73-79).

Колегія суддів наголошує на тому, що всі вищевказані документи від імені ТОВ Поліком Сервіс підписані його директором - ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Начальника другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві полковника податкової міліції Балтаг Л.С. від 14 липня 2015 року №16251/7/26-15-03-0314, на адресу ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ ІССП від 14 липня 2015 року разом з матеріалами кримінального провадження (а.с. 122).

Із протоколу допиту свідка - директора ТОВ Поліком Сервіс ОСОБА_2 від 21 травня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК України (Відмова свідка від давання показань), надала пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Поліком Сервіс .

Так, ОСОБА_2 зазначила про те, що не являється директором та засновником ТОВ Поліком Сервіс , згоду на реєстрацію господарської діяльності Товариства не давала, ніяких доручень посвідчених нотаріусом на проведення господарської діяльності ТОВ Поліком Сервіс нікому не давала, ніяких договорів по взаємовідносинах з контрагентами особисто не підписувала та доручення на здійснення не давала, про види діяльності Товариства не відомо та ніяку податкову звітність не складала та не подавала до податкових органів ГУ ДФС у м. Києві (а.с.123-127).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12 зазначив наступне: …податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

З огляду на зазначене, ТОВ ІССП взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема, у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані від імені ТОВ ІССП , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг), оскільки, статус фіктивного підприємства ТОВ Поліком Сервіс несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Оскільки, ТОВ ІССП не надано інших документів щодо господарських відносин з Поліком Сервіс , окрім тих, які підписані ОСОБА_2 , як директором, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Таким чином, судом першої інстанції помилково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.10.2015 року №0006062207.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек`юріті партнерс , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інформейшн сістемс сек`юріті партнерс відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2020 року