Постанова

від 02.09.2020 по справі 826/17774/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17774/18 Головуючий у 1 інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Аванті Груп звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.07.2018 року №0005834208, №0005844208, №00008391402 та від 25.09.2018 року №00011981402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.07.2018 №0005834208, №0005844208, №00008391402 та від 25.09.2018 №00011981402.

Не погодившись з рішенням суду - Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що фінансово-господарські операції ТОВ Аванті Груп з контрагентами мають ознаки нереальності. Також, апелянт зазначає, що роботи з модернізації складських приміщень в станцію технічного обслуговування повинні обліковуватися позивачем, як первісна вартість нового об`єкта. Крім того, апелянт вказує, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік ТОВ Аванті Груп не відображено суму списаної в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості у розмірі 351 517,62 грн.

14 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача з ГУ ДФС у м. Києві на належного ГУ ДПС у м. Києві.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 25 квітня 2018 року по 08 червня 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Аванті Груп з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2016 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.07.2016 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 року по 31.12.2017 року.

За результатом перевірки складено Акт від 15 червня 2018 року №391/26-15-14-02-03/30440060 в якому зафіксовані виявлені у ході перевірки порушення ТОВ Аванті Груп вимог:

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137 ПК України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 (П(С)БО 11), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (П(С)БО 15), підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237 (П(С)БО 10), в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 691 541,00 грн.;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 309 930,00 грн.;

3) підпункту е 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 а статті 171, пункту 173.1 статті 173, підпункту є 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, внаслідок чого, встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 35 015,00 грн;

4) підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України, заниження податкового зобов`язання по військовому збору в сумі 2 392,70 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки від 15 червня 2018 року №391/26-15-14-02-03/30440060, ТОВ Аванті Груп подано заперечення на вказаний акт перевірки.

16 липня 2018 року, за результатами розгляду заперечення, Головним управлінням ДФС у м. Києві та, на підставі висновків Акту перевірки від 15.06.2018 року №391/26-15-14-02-03/30440060, винесено податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року:

- №0005834208, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ Аванті Груп з податку на доходи фізичних осіб на 35 015,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8753,75 грн.;

- №0005844208, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ Аванті Груп з військового збору на 2392,70 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 598,18 грн;

- №00008391402, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ Аванті Груп з податку на додану вартість за основним платежем 309 930,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 77 483,00 грн.;

- №00008401402, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ Аванті Груп з податку на прибуток за основним платежем 69 541,00 грн. та застосовано штрафні санкції на 172 885,00 грн.

ТОВ Аванті Груп звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 26 липня 2018 року на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21 вересня 2018 року №30842/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ Аванті Груп частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №00008401402 в частині визначення податку на прибуток за рахунок списаної в бухгалтерському обліку суми дебіторської заборгованості та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та інші податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року залишено без змін. Згідно вказаного рішення, ТОВ Аванті Груп відкориговано податкові зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем, а саме: зменшено такі зобов`язання з 691 541,00 грн. до 628 268,00 грн. та штрафні санкції - з 172 885,00 грн. до 157 067,00 грн., на відповідні суми прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2018 року №00011981402.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Аванті Груп , за результатами якої складено Акт від 15 червня 2018 року №391/26-15-14-02-03/30440060 (Т.1 а.с.36-62)

У вищевказаному акті зафіксовано наступні порушення ТОВ Аванті Груп :

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137 ПК України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 (П(С)БО 11), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (П(С)БО 15), підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237 (П(С)БО 10), в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 691 541,00 грн.;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 309 930,00 грн.;

3) підпункту е 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 а статті 171, пункту 173.1 статті 173, підпункту є 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, внаслідок чого, встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 35 015,00 грн;

4) підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України, заниження податкового зобов`язання по військовому збору в сумі 2 392,70 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 13 липня 2018 року №0005834208, №0005844208, №00008391402 та від 25 вересня 2018 року №00011981402 (Т. 1 а.с. 106-113).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №0008391402, ТОВ Аванті Груп збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 387 430,00 грн. (Т. 1 а.с. 110-111).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення 25 вересня 2018 року №00011981402, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 785 335,00 грн. (Т. 1 а.с. 112-113).

Підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Виш-Агро-Продукт та ТОВ Юнітек Пром , про неправомірність включення витрат на ремонтні роботи орендованого майна - приміщення за адресою вул. Софіївська, 30-32, с. Погреби, Київська область, за допомогою ТОВ БК Сіріус та ТОВ Конект Груп до витрат на збут, а також висновок про протиправність списання ТОВ Аванті Груп безнадійної дебіторської заборгованості без створення резерву сумнівних боргів.

Щодо твердження апелянта про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Виш-Агро-Продукт та ТОВ Юнітек Пром , колегія суддів зазначає наступне.

Нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між ТОВ Аванті Груп (Покупець) та ТОВ Виш-Агро-Продукт (Постачальник) укладено Договір поставки №2508 від 19 вересня 2016 року, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю (передавати у власність/повне господарське відання Покупця) визначений цим Договором товар (запасні частини до транспортних засобів), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його (Т. 1 а.с. 135-136).

На виконання вищевказаного Договору, ТОВ Виш-Агро-Продукт поставлено запасні частини до транспортних засобів, згідно видаткових накладних від 26 жовтня 2016 року №51, №52, №53, №54, №55, №57 (Т. 1 а.с. 137-114).

За фактом поставки товару складено податкові накладні від 26 жовтня 2016 року №51, №52, №53, №54, №55, №57, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 145-163).

Між ТОВ Аванті Груп (Покупець) та ТОВ Юнітек Пром укладено Договір поставки №18 від 27 січня 2107 року, згідно п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари (запасні частини та обладнання) в порядку і на умовах, що передбачені цим Договором (Т. 1 а.с. 175).

Відповідно до накладних від 28 лютого 2017 року №Н-00011, №Н-00012, №Н-00016, №Н-00014, №Н-00015, №Н-00013, ТОВ Юнітек Пром поставляло ТОВ Аванті Груп запасні частини до транспортних засобів (Т. 1 а.с. 176-181).

Згідно приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, за правилом першої події - поставки товару, складено податкові накладні від 28 лютого 2017 року №11, №12, №13, №14, №15 та №16 які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 182-198).

Дані по подальшій реалізації придбаного товару знаходяться в таблицях наявних в матеріалах справи (Т. 1 а.с. 168-174, 207-208).

Таким чином, колегія суддів вважає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 серпня 2019 року у справі № 804/17176/14 зазначено наступне: …Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю .

Щодо посилання апелянта на інформацію, яка знаходиться в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також, податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі, і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність працівників та основних фондів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, дана обставина не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, так як, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 826/16304/17.

З приводу посилання апелянта на те, що контрагентами ТОВ Аванті Груп не подавалися до контролюючого органу баланси та звіти про фінансові результати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №826/4361/15.

Посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень щодо суб`єктів господарювання, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, акт перевірки та апеляційна скарга не містять посилань на конкретні судові рішення (вироки суду), де вказано ці обставини, а апелянт не надав відповідних доказів на їх підтвердження.

Крім того, апелянтом не наведено, яким чином кримінальні провадження стосуються власне TOB Аванті Груп або безпосередньо його постачальників, а також, відповідні судові рішення, які набрали законної сили та можуть бути свідченням недобросовісності TOB Аванті Груп при формуванні податкових вимог.

Слід зазначити, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12 та від 19 березня 2019 року у справі №826/3740/17.

Щодо доводів апелянта про те, що роботи з модернізації складських приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Софіївська, 30-32, с. Погреби, Київська область в станцію технічного обслуговування повинні обліковуватися, як первісна вартість нового об`єкта, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що TOB Аванті Груп у 2017 році за допомогою ТОВ БК Сіріус , ТОВ Конект Груп здійснено ремонтні роботи за адресою: вул. Софіївська, 30-32, с. Погреби, Київська область з метою переобладнання складських приміщень у станцію техобслуговування вантажних автомобілів MAN, що є одним із напрямків господарської діяльності товариства.

За приписами пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Колегія суддів зазначає, що 22 червня 2018 року, до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2018 року, TOB Аванті Груп подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток, у якій виправлено вказану помилку та скориговано об`єкт оподаткування на вказану суму витрат, нараховано штрафні санкції за таке коригування у сумі 11 341,00 грн. (Т. 5 а.с. 69-72).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки, вказане коригування відбулось до прийняття податкових-повідомлень рішень від 13 липня 2018 року, відповідач зобов`язаний або врахувати відповідне уточнення, або провести перевірку даних відображених в уточнюючій декларації. Однак, відповідач не вчинив жодної із вказаних дій, а в ході судового розгляду даної справи не надав жодних обґрунтувань правомірності такої поведінки та спростування доводів позивача у цій частині.

З приводу посилання контролюючого органу в Акті перевірки від 15 червня 2018 року №391/26-15-14-02-03/30440060 на те, що ТОВ Аванті Груп по рядку 2.1.3 Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України) додатка РІ Різниці до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, не відображено суму списаної в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості' у розмірі 351 517,62 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, в ході перевірки встановлено, що на рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагентам (перелік наведено в Акті перевірки) обліковується дебіторська заборгованість у сумі 351 517,62 грн. Заборгованість списано як безнадійну і визнано витратами підприємства.

Разом з тим, відповідно до п. 4 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 Дебіторська заборгованість (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237 (далі - ПСБО №10): безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів; дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу; поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником; чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно пункту 5 ПСБО №10, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

За змістом п. 6 ПСБО №10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію,' товари, роботи, послуги з утворенням від - цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Положеннями п. 7 П(С)БО №10 передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю: Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 року за №1050/624) фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Як вірно вказано судом першої інстанції, зазначена у акті перевірки дебіторська заборгованість не є фінансовим активом, адже така заборгованість фактично є товарною , так як виникла через відсутність поставки товару за який здійснено оплату.

Враховуючи вказане, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною, списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що, згідно даних бухгалтерського обліку, ТОВ Аванті Груп 30 листопада 2017 рок включено до складу інших операційних витрат суми списаної дебіторської заборгованості в розмірі 351 517,62 грн.

З огляду на вказане, доводи апелянта про неправомірність списання позивачем дебіторської заборгованості є безпідставними.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що необґрунтованість нарахування ТОВ Аванті Груп грошових зобов`язань, на підставі податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2018 року №00008391402 та від 25 вересня 2018 року №00011981402.

Щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0005834208 та №0005844208, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору шляхом не нарахування вказаних платежів ТОВ Аванті Груп як податковим агентом на дохід отриманий ОСОБА_1 у вигляді знижки у сумі 159513 грн від середньоринкової вартості автомобіля Fiat Nuovo Doblo Cargo Lungo (219 513 грн), який ТОВ Аванті Груп продано ОСОБА_1 за 60000 грн.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 180 ПК України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. 163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до Доповідної записки менеджера по автомобільному транспорту від 28 травня 2016 року ТОВ Аванті Груп , у зв`язку з перебоями в роботі автомобіля Fiat Nuovo Doblo Cargo Lungo, 2012 року виписку, державний номер НОМЕР_1 , було проведено діагностику несправностей, та встановлено, що вартість ремонтних робіт по заміні, згідно з рахунку-фактури СА-00000035 від 27 травня 2016 року складає 166 571,00 грн. (т. 5 а.с. 107-108).

Як вбачається з Акту ТОВ Аванті Груп від 03 червня 2016 року, зроблено висновок про економічну недоцільність ремонту автомобіля та можливість його реалізації за ціною не більше 60 000,00 грн. (Т. 5 а.с. 104).

Так, між TOB Аванті Груп (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04 липня 2016 року №0407/1 (Т. 5 а.с. 111-112).

За цим договором Товариством було здійснено продаж автомобіля Fiat Nuovo Doblo Cargo Lungo реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.

Також, на виконання вимог ПК України та норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТОВ Аванті Груп було виписано видаткову накладну №ЛНА-00000005 від 07 липня 2016 року (Т. 5 а.с. 114).

Згідно абзацу е пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даній статті йде мова саме про знижку від звичайної ціни, а не середньоринкової вартості.

За приписами пп. п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

При цьому, чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового проведення експертної оцінки при продажу основних засобів, зокрема автомобіля, який належить суб`єкту господарювання.

Таким чином, посилання апелянта на Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 є безпідставним, оскільки, повинна враховуватися звичайна ціна автомобіля а не середньоринкова вартість.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, за наслідком операції з продажу вказаного автомобіля ОСОБА_1 не отримав доходу, а тому, відповідач безпідставно визначив ТОВ Аванті Груп грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2018 року №0005834208 та №0005844208, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.07.2018 №0005834208, №0005844208, №00008391402 та від 25.09.2018 №00011981402.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2020 року.