Постанова

від 03.09.2020 по справі 826/8809/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8809/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Земляної Г.В.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Аввакумова І.Ю., представника відповідача Борозни М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначено, дата складання повного тексту: 17.04.2020 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.05.2014 № 0020150226, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.05.2014 № 0020150226.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головного управління ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що за результатами перевірок не підтверджено обсяги проведених операцій ТОВ "Техно торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ Кий Агро", ПП "Айсберг Прайм" з постачання товарів (робіт, послуг) на адресу позивача.

Зокрема, апелянтом зазначено, що надана до перевірки первинна документація містить недоліки, зокрема щодо не зазначення ініціалів посадових осіб, що склали таку. Крім того, на переконання податкового органу, із наданої позивачем до перевірки документації не можливо підтвердити факт здійснення поставки товару від контрагентів позивачу.

Крім того, доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що підставою для невизнання податкових вигод, сформованих позивачем, є наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки відносно контрагентів позивача поза періодом здійснення спірних операцій

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 31.08.2020 року за вх. № 31522, в якому позивачем щодо задоволення вимог заперечно.

Зокрема, представником позивача вказується на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ "Техно торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ Кий Агро", ПП "Айсберг Прайм". Позивачем вказується, що як до суду так і до перевірки надано вичерпний перелік первинної документації, що у повній мірі підтверджує реальність господарських операцій.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Каховка Протеїни Агро" (код ЄДР 37535022) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних періодів: за листопад 2012, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013.

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2014 № 87/26-59-15-02-27 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено:

- перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ "Каховка Протеїн Агро" у деклараціях (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок) бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 у сумі 16 507 051,00 грн., за березень 2013 року в сумі 3 017 001, за квітень 2013 - 2257405,00 грн. за травень 2013 бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 901 020,00 грн., за вересень 2013 - 3133296,00 грн., за жовтень 2013 в сумі 2336891,00 грн., за листопад 2013 в сумі 24 138 691,00 грн., за грудень 2013 - 13 599 339,00 грн.

- на порушення вимог п. 187.1., 198.1., п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 200.3, п. 200.4. ПК України товариством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку і виправленням самостійно виявлених помилок) за листопад 2012 року в сумі 1 194 111,00 грн., за березень 2013 року в сумі 485 381,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 387 503,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 2 778 750,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 № 0020150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ загалом на 4 845 745,00 грн. ПДВ, штрафні санкції - 2 422 872,50 грн., що стосується декларацій № 9010697589 від 28.02.2014 (у) - за звітний період 11.2012 - сума завищення 1 194 111,00 грн., № 9010697535 від 28.02.2014 (у) - за звітний період 03.2013 - сума завищення 485381,00 грн., № 9010697314 від 28.02.2014 (у) за звітний період - 04.2013 сума завищення 387 503,00 грн., № 9010693231 від 28.02.2014 (у) за звітний період 12.2013 - сума завищення - 2 778750,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

За приписами пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як вбачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг.

При цьому, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996.

Так ч. 1 ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996 первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем укладено ряд договорів купівлі-продажу цукру з 27 контрагентами, відповідно до змісту яких поставка товару здійснювалась позивачем на користь вказаних суб`єктів господарювання.

При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена наявність первинної документації, дослідженої та оціненої судом першої інстанції.

Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції описано наявність кожного первинного документу, наданого позивачем на підтвердження реальності господарських операцій.

Факт наявності у позивача первинної документації по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами встановлено відповідачем при проведенні перевірки, в якому відображено відповідні відомості, та така первинна документація наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового орагну щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування обґрунтовано безпідставним формування товариством податкового кредиту, у перевіряємий період, за рахунок господарських операцій з ТОВ "Техно торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ Кий Агро", ПП "Айсберг Прайм".

Натомість, з аналізу наданих як до перевірки так і до суду доказів, такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження.

Так зокрема, між позивачем та ТОВ "Кий Агро", укладено договори поставки: № 105 ПС/12 від 26.12.2012, № 102 ПС/12 від 26.12.2012, № 18 пс/13 від 15.03.2013, які є аналогічні за своїм змістом та предметом, до них складені додатки, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні.

Відповідно до договорів поставки, їх предметом є продаж сої урожаю 2012, кількість, якість та ціна якої визначаються у Додатках, які є невід`ємною частиною договору. Базис поставки - СРТ ("поставлено перевізнику, перевезення оплачене").

Передача Товару по кількості та якості здійснюється постачальником на підставі показників, визначених лабораторією та ваговою ТОВ "Каховка Протеїн Агро".

Відповідно до п. 4.6. договорів, право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання та підписання акту приймання-передачі відповідної партії товару, чим по суті визначено первинний документ, який підтверджує факт поставки. Підставою для розрахунків є власне договір та кожна накладна на отримання товару (п. 4.7.).

Виконання поставок сої підтверджується сукупністю документів (томи справи 2-3), а саме: договором поставки № 102 ПС/12 від 26.12.2012 та специфікаціями до нього; договором поставки № 18ПС/13 від 15.03.2013 та специфікаціями та додатковими угодами до нього; договором поставки № 105 ПС/12 від 26.12.2012 та специфікаціями до нього, а також первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжували поставки такого роду, а саме: видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по пробам, власне залізничними накладними (з відмітками на звороті відносно показників якості та стану товару з посиланням на постачальника - ТОВ "Кий Агро"), обліковими картками щодо заїзду/виїзду автотранспорту, актами приймання-передачі, а також договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 25.10.2012 з додатками до нього. Наведені докази у систематизованому вигляді долучені до матеріалів справи з поясненнями позивача від 27.11.2018 № 65 (т.т. 2 - 3).

Також, між позивачем та ПП "Айсберг Прайм" укладено договори поставки сої: № 164 ПС/13 від 20.11.2013, № 167 ПС/13 від 25.11.2013, які є аналогічні за своїм змістом та предметом. До них складені додатки, рахунки на оплату, видаткові накладні та податкові накладні.

Відповідно до договорів предметом поставки є соя врожаю 2013, кількість, якість та ціна якого, визначаються у Додатках, які є невід`ємною частиною договору. Базис поставки - СРТ ("поставлено, перевезення оплачене"), залізничний чи автомобільний транспорт.

У відповідності до умов договорів, право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання. Підставою для розрахунків є власне договір та кожна накладна на отримання товару

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем надано копії договорів, додатками до них, а також первинними та іншими документами, які супроводжували поставки, а саме: видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно із визначенням якості по пробі, обліковими картками/картки аналізу зерна з відомостями про постачальника (наприклад, т.4, а.с. 54), актами прибуткових ТТН (наприклад, т. 4., а.с. 233 з відомостями про водія, транспортний засіб, іншими деталізуючими відомостями), власне ТТН з відомостями про постачальника (ПП "Айсберг Прайм"), які містять на звороті контрольні відмітка щодо проходження та руху вантажу на підприємстві, які у сукупності супроводжують постави товару такого роду. При цьому, також наявні акти про встановлення розходжень у вазі.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Агроюг і К" укладено договір поставки сої, врожаю 2013 року № 102 ПС/13 від 30.09.2013.

Згідно пункту 2.1 договору, передбачено умови поставки, поставка Товару здійснюється Постачальником та за його рахунок на умовах СРТ.

У відповідності до умов договору передача Товару по кількості та якості здійснюється Постачальником на підставі показників, визначених лабораторією та ваговою ТОВ "Каховка Протеїн Агро". Право власності та Товар переходить до Покупця з моменту його отримання. Підставою для розрахунків є власне договір та кожна накладна на приймання-передачу товару (т.8, а.с. 14).

Відповідно до пункту 4.5 договору, товар поставляється залізничним або автомобільним транспортом.

До обов`язків постачальника належить оформлення та підписання накладних, необхідних для передачі товару (п. 6.5.2. договору). Накладні є невід`ємною частиною договору (п. 10.7. договору).

Позивачем як до перевірки та і суду надано вищезгаданий договір з додатками до нього, податкові накладні, а також первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують поставки такого роду: видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно із визначенням якості по пробі, обліковими картками/картки аналізу зерна з відомостями про постачальника, актами прибуткових ТТН, ТТН з відомостями про постачальника, які містять на звороті контрольні відмітка щодо проходження та руху вантажу на підприємстві, які у сукупності супроводжують постави товару такого роду.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, уся документація була предметом дослідження підчас проведення перевірки.

Також безпідставними є посилання апелянта на відсутність належного підтвердження здійснення поставки на користь позивача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у графі залізничних накладних (електронних) зазначено відправником ТОВ "Компанія "Юнітранс-Агро", що є експедитором та діє в інтересах постачальника за договором від 25.10.2012 № 01 (т. 3).

До матеріалів справи залучені копії додатків до цього договору із деталізацією замовлень.

Крім того, позивачем придбано у ТОВ "Техно-Торг" ноутбук бано Dell XPS 13 Ultrabook (DX 13Z126374256AL) Alumsnum та аксесуари до нього на суму 15.373,60 гривень, у зв`язку з чим оформлено видаткову накладну, податкову накладну та рахунок-фактури.

Доводи контролюючого органу відносно не підтвердження поставки зводились до того, що платіжне доручення не є документом, який підтверджує оплату.

Поряд із цим, поставка, оплата та облік ноутбука додатково підтверджується: актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.10.2012, банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 02.10.2012, які надавалися під час перевірки, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи. Водночас, за давністю частина документів станом на 2020 рік знищена, що підтверджується актом знищення документів від 27.12.2016. Наведене у сукупності не дає підстав для сумніву щодо фактичного придбання ноутбуку.

З огляду на аналіз наданої позивачем первинної документації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання податкового органу на існування окремих недоліків у рахунках-фактурах та ТТН, не є доказом на спростування фактичної поставки, підтвердженої первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують проведення операцій такого роду.

Відносно окремих недоліків ТТН слід зазначити, що вказані документи не формуються позивачем, який є покупцем та окремі несуттєві недоліки оформлення (форми) не можуть бути доказами на спростування поставки, яка, як вже зазначалося, підтверджується сукупністю первинних та інших документів.

Що стосується доводів про ненадання довіреностей на підтвердження повноважень особи, що підписала видаткові накладні, слід зазначити, що контролюючим органом не надано доказів витребування цих документів та відмови позивача у їх наданні, з цього приводу відсутні акти про відмову у наданні документів, складені у порядку п. 85.6. ПК України.

Також безпідставними є посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та по третім особам, з якими позивачем не вступав у господарські відносини, але які у свою чергу призначені контролюючим органом постачальниками контрагентів позивача слід зазначити, що вони вказують лише на неможливість проведення зустрічної звірки та не можуть свідчити не про що інше.

Ці акти не можуть встановлювати обставин, які підлягають встановленню при проведенні звірки або перевірки, окрім обставини власне неможливості проведення звірки.

Між тим, всі акти про неможливість проведення зустрічної звірки складені за формою та змістом як повноцінні акти перевірок, чим створюються зовнішні ознаки правомірності проведення таких дій для цілей легітимізації такого роду актів "про неможливість" як наслідків повноцінного податкового контролю у вигляді перевірки та актів перевірок, протиправно створюється видимість встановлення обставин внаслідок проведення перевірки.

Всі акти про неможливість проведення зустрічних звірок складені поза межами періодів проведення спірних операцій та не можуть підтверджувати факт відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням у період проведення спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Всі акти про неможливість звірки містять лише припущення щодо наявності "ознак" фіктивності контрагентів без документального підтвердження цих обставин.

Як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірки не була ініційовані ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у зв`язку з проведенням перевірки позивача, як-то було передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, який був затверджений на виконання п. 73.5. ПК України.

Тобто, звірка могла бути ініційована контролюючим органом, який здійснював перевірку позивача, доручення щодо чого мало б виконуватись контролюючим органом контрагента.

З актів про "неможливість" вбачається, що вказані звірки були самостійно ініційовані контролюючими органами за місцем знаходження контрагентів, на власний розсуд, що вказує на протиправний характер дій у зв`язку з проведення таких "звірок", які по суті є формою легітимізації проведення перевірок поза встановленим порядком та умовами їх проведення.

Натомість, пунктом 73.5. ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З актів про "неможливість" не вбачається навіть того, що в осіб, відносно яких мав намір провести зустрічну звірку контролюючий орган, взагалі витребовувались будь-які матеріали для проведення звірки. Між тим, в цих актах про "неможливість" контролюючі органи посилаються на ненадання контрагентами документів, не надавши доказів взагалі їх витребовування.

У будь якому випадку, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суду постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 813/8500/13-а).

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя Г.В. Земляна

(Повний текст постанови складено 07.09.2020 року)