Постанова

від 03.09.2020 по справі 240/10457/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10457/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

03 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,

за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.,

представника позивача: Круківської С.В.

представника відповідача: Чернюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Елітбуд-1" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року приватне підприємство "Елітбуд-1" (далі ПП "Елітбуд-1") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02 вересня 2019 року № 0000061401 та податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2019 року №0000071401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 706 149 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.12.2019).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02 вересня 2019 року № 0000061401;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02 вересня 2019 року №0000071401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 706 149 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 11.07.2019 №1612, №1613, №1614, №1615, від 25.07.2019 №1806, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст. 82 ПК України, проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Елітбуд-1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

За результатом перевірки складено акт від 09.08.2019 №576/06-30-14-01/33555092, в якому зокрема зафіксовано, наступні порушення податкового законодавства:

-п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 311,00 грн. за 2018 рік;

-п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 592 065 грн., в тому числі: грудень 2016 року в сумі 18 813,00 грн., грудень 2018 року в сумі 573 252 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000061401 від 02.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 37 889 грн., а саме-30 311 грн. за податковими зобов`язаннями та 7 578 грн. за штрафними санкціями;

-№0000071401 від 02.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 740 081 грн., а саме-592 065 грн. за податковими зобов`язаннями та 148 016 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України унормовано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій-не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

-господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

-первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У частині 1 статті 9 вказаного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону № 996-XIV) .

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Подібна думка висловлена Верховним Судом в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №808/7378/14, від 31 січня 2020 року у справі №804/14364/15 та від 06 березня 2020 року у справі №810/2714/15.

В той же час, Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/3637/14 звернуто увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000061401 від 02.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 37 889 грн., слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 168394 грн. за рахунок відображення в даних бухгалтерського обліку вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали) від ТОВ "Кемторг ЛТД", по яких не підтверджено факту придбання та використання у господарській діяльності для отримання доходу.

При цьому зазначено, що при проведенні перевірки встановлено неможливість повноцінного відслідковування ланцюга постачання товару, який у подальшому було реалізовано для позивача, а ТОВ "Кемторг ЛТД" не є суб`єктом економічної діяльності з надання відповідних послуг, взагалі не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у "покупця" (в даному випадку позивача), а укладання договорів мають штучний (уявний) характер, оформлений правочин не опосередковувався реальним виконанням операції, що становить його предмет.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000071401 від 02.09.2019 року за платежем податок на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 531240 грн. по отриманих послугах від ТОВ "Марсал" по ремонту асфальтобетонного покриття та будівельних робіт.

Даний висновок ґрунтується на тому, що на підставі аналізу інформації отриманої з ІС "Податковий блок" перевіркою встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія "Марсал" не подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, що свідчить про відсутність даних про здійснення операцій щодо понесених витрат.

Крім того, у звітності ТОВ "Будівельна компанія "Марсал" за IV квартал 2018 року наявна інформація про 14 робітників та відсутня інформація про залучення до виконання робіт/надання послуг інших суб`єктів господарювання.

Поряд з цим, на підставі наданих позивачем доказів, під час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що основним видом діяльності ПП "Елітбуд-1" є будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).

Позивач у перевіряємий період, серед інших, мав господарські відносини з ТОВ "Кемторг ЛТД" та ТОВ "Будівельна компанія "Марсал".

Так, між ПП "Елітбуд-1" (покупець) та ТОВ "Кемторг ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № Т(18)-1023 від 23.10.2018 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити в погоджені строки другій стороні - покупцеві продукцію, що визначена у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість згідно із умовами цього договору.

Згідно із п.2.1 Договору передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною та актом приймання-передачі товару, а також оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Оплата за товар здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України - гривні на поточний рахунок постачальника у визначені сторонами строки (п.3.4 договору).

Відповідно до додатку до вказаного договору №(18)-1113 від 23.10.2018 постачальник зобов`язується у строк до 15.11.2018 поставити покупцеві наступний товар: папір шліфувальний, мастика ключа, сітка, клей столярний сухий, електроди Т-590, ключа суміш, дюбель, скло стрічка липка ізоляційна, плити гранітні. Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві на його склад. Загальна вартість товару 142074,88грн.

ТОВ "Кемторг ЛТД" поставив вищевказаний товар ПП "Елітбуд-1" відповідно до видаткової накладної №(18)-1113 від 14.11.2018.

За змістом платіжного доручення №165 від 27.11.2018 ПП "Елітбуд-1" здійснило оплату за отриманий товар на користь ТОВ"Кемторг ЛТД" в розмірі 142074,88грн.

Даний товар оприбутковано на складі підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 205 "Будівельні матеріали", де забудовники ведуть облік будівельних матеріалів i конструкцій, проведені розрахунки за отриманий товар відображено на рахунку 631"Розрахунки з постачальниками".

Згідно додатку до договору №(18)-1113 від 10.12.2018 постачальник зобов`язується у строк до 01.03.2019 поставити покупцеві наступний товар: цегла силікатна рядова потовщена пустотіла. Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві на його склад. Загальна вартість товару 59997,94грн.

Відповідно до видаткової накладної №(18)-1182 від 28.12.2018ТОВ "Кемторг ЛТД" поставив вищевказаний товар ПП "Елітбуд-1", а згідно платіжного доручення №512 від 06.02.2019 ПП "Елітбуд-1" здійснило оплату за отриманий товар на користь ТОВ"Кемторг ЛТД" в розмірі 59997,94грн.

Даний товар оприбутковано на складі підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Товари на складі".

Отже, позивач придбав у ТОВ "Кемторг ЛТД" будівельних товарів на загальну суму 202 072,82 грн., в т.ч. ПДВ 33 678,81 грн., і відповідно ТОВ "Кемторг ЛТД" по вказаних послугах зареєстровано податкові накладні на загальну суму 202 072,82 грн., в т.ч. ПДВ 22 678,81 грн.0,, відповідно ПП "Елітбуд-1" було віднесено вказану суму ПДВ до податкового кредиту.

Щодо встановлення реальності господарських операцій між ПП "Елітбуд-1" та контрагентом ТОВ "Будівельна компанія "Марсал", колегія суддів вказує на слідуюче.

Так, відповідно до договору будівельного підряду №Б-18-094 від 27.09.2018 року, ТОВ "Будівельна компанія "Марсал" (виконавець) надає послуги будівельного підряду з виконання ремонтних робіт на об`єкті замовника ПП "Елітбуд-1", а замовник зобов`язаний оплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

При цьому, замовник зобов`язується оплатити вартість робіт виконавця протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України - гривні на розрахунковий рахунок виконавця (п.2.3 договору).

Виконання робіт за вказаним договором (ремонт асфальтобетонного покриття) підтверджено складеними актами приймання будівельних робіт за жовтень, грудень 2018, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Оплата за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями, загальна сума становить 3 187 443,19 грн. (ПДВ 531 240,06 грн.), проведені розрахунки за отриманий товар відображено на рахунку 631"Розрахунки з постачальниками".

Отже, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Марсал", які відбулись на підставі договору будівельного підряду №Б-18-094 від 27.09.2018 року оформлені належними первинними документами.

Варто зауважити, що під час розгляду справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував правильностіь складання первинних документів між ПП "Елітбуд-1" та його контрагентами-ТОВ "Кемторг ЛТД" і ТОВ "Будівельна компанія "Марсал".

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару, то як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до умов додатків до договору постачальник (ТОВ "Кемторг ЛТД" поставляв товар покупцеві (ПП "Елітбуд-1") на склад останнього, а отже обов`язок зі складання таких накладних лежав на постачальникові. Порушення порядку перевезення вантажів з боку постачальника при наявності інших належним чином оформлених первинних документів не може бути покладено в основу висновку про безтоварність даних операцій.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, як на підставу для відмови в позові, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, працівників тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові від 22 травня 2020 року у справі №810/1068/16.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16) та від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16).

Також колегія суддів вказує на те, що посилання на інформацію з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, проте не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2019 у справі 822/2760/15.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагентів, оскільки останнім не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Висновки відповідача в основному ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді ПП "Елітбуд-1" з останніми, що в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, самим же відповідачем не заперечувалося повного виконання робіт, що були предметом договорів між позивачем та контрагентами ТОВ "Кемторг ЛТД" і ТОВ "Будівельна компанія "Марсал".

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано достатньо належних доказів на підтвердження фіктивності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Кемторг ЛТД" і ТОВ "Будівельна компанія "Марсал", колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомленья-рішень: № 0000061401-повністю, №0000071401в частині збільшення суми грошового зобов`язання на суму 706149 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 вересня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.