Рішення

від 25.08.2020 по справі 450/2762/18

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2762/18 Провадження № 2/450/620/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Покидько Л. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

31.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало , у якому просила: скасувати наказ директора ТзОВ Зерцало № 2-к від 28 грудня 2017 року про звільнення її з посади палітурника; поновити її на посаді палітурника; стягнути середній заробіток за час вимушено прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що 28 грудня 2017 року наказом директора ТзОВ Зерцало № 2-к звільнено її з посади палітурника за власним бажанням. Зазначений наказ вона отримала 16 січня 2018 року разом з трудовою книжкою. Вважає даний наказ незаконним, оскільки 30 березня 2015 року надіслала поштою на адресу ТзОВ Зерцало заяву, в якій просила звільнити її за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, проте така заява не була задоволена керівництвом ТзОВ Зерцало , оскільки не були узгоджені умови звільнення. Вказувала на те, що підприємство повідомляло її про необхідність прибути для узгодження умов звільнення та отримання трудової книжки, однак у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом першої групи вона не мала змоги прийти на підприємство. Проти звільнення її за власним бажанням з ініціативи працівника заперечувала.

05.09.2018 року провадження у справі відкрито.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року з урахуванням додаткового рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ Зерцало - невірним; змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ Зерцало за власним бажанням , вказано формулювання причини звільнення - за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) з 28 грудня 2017 року; у задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.01.2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22.04.2019 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

30.10.2019 року згідно автоматизованого розподілу справ справу передано на розгляд судді Мельничук І. І.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.10.2019 року суддею Мельничук І. І. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

14.11.2019 року на адресу суду ОСОБА_2 подана заява про поновлення строку позовної давності з підстав описаних у розділі третьому позовної заяви та про розгляд справи, позовні вимоги у якій підтримує, у відсутності позивача.

16.01.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

11.02.2020 року ОСОБА_1 подано на адресу суду відповідь на відзив.

14.02.2020 року на адресу суду подано доповнення до відзиву на позовну заяву представником відповідача та заяву про застосування строку позовної давності.

14.02.2020 року закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Від представника відповідача на дійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони відповідача. Просить з підстав зазначених у доповненні до відзиву від 06.02.2020 року, заяві про застосування строку позовної давності від 06.02.2020 року та клопотання від 16.03.2020 року в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи та їх представників, висловлену у поданих ними заявах, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2013 року працювала в ТзОВ Зерцало на посаді палітурника відповідно до строкового трудового договору згідно наказу № 7.

В період з 01 червня 2014 року до дня звільнення 28 грудня 2017 року позивач не виконувала своїх трудових обов`язків, була відсутньою на робочому місці, картки обліку робочого часу за цей період не подавались.

30 березня 2015 року ОСОБА_1 надіслала поштою на адресу ТзОВ Зерцало заяву, в якій просила звільнити її за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

На запрошення роботодавця врегулювати умови звільнення, позивач не з`являлась у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом першої групи.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні ОСОБА_1 до ТзОВ Зерцало про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки за період з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2016 року відмовлено.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 надіслала поштою на адресу ТзОВ Зерцало заяву, у якій просила провести з нею розрахунок, надіслати на її адресу трудову книжку, копію наказу підприємства, яким запроваджено підсумковий облік робочого часу на ТзОВ Зерцало і копію трудового договору між нею та підприємством.

Наказом ТзОВ Зерцало № 2-к від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади палітурника за власним бажанням відповідно до статті 36 КЗпП України. Підставою звільнення є заяви позивача, отримані відповідачем у квітні 2015 року та у грудні 2017 року, з яких вбачається, що позивач мала на меті припинити свої трудові відносини з відповідачем.

Суд вважає обґрунтованими, наведені позивачем, підстави для поновлення строку позовної давності та поновлює такий, оскільки як встановлено судом такий пропущено із незалежних від волі особи позивача, ОСОБА_1 , причини.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади ; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Судами встановлено, що позивач, згідно поданих нею заяв від 30 березня 2015 року та 19 грудня 2017 року, виявила бажання звільнитися з посади палітурника ТзОВ Зерцало за згодою сторін.

Разом з тим, із наказу № 2-к від 28 грудня 2017 року вбачається, що позивача звільнено з посади палітурника за власним бажанням згідно зі статтею 36 КЗпП України та внесено відповідний запис до трудової книжки.

Відповідач у доповненні до відзиву на позовну заяву наголошує, заперечуючи позов, що ОСОБА_1 неодноразово ствердила своє бажання припинити трудові відносини із ТзОВ Зерцало , а тому звільнення її за власним бажанням відповідає її волевиявленню, що також підтверджено її представником у ході розгляду справи у судовому засіданні 16.01.2019 року у наданих суду відповідях на питання представника відповідача, а також відображено у поданих нею відповідачу заявах від 30 березня 2015 року та 19 грудня 2017 року.

Зазначені заперечення суд оцінює критично, оскільки, як встановлено судом, позивач, згідно поданих нею заяв від 30 березня 2015 року та 19 грудня 2017 року, виявила бажання звільнитися з посади палітурника ТзОВ Зерцало за згодою сторін.

Таким чином, за відсутності правової на те підстави, зокрема заяви про звільнення з місця праці за власним бажання, в ТзОВ Зерцало було звільнено ОСОБА_1 відповідно до наказу № 2-к від 28 грудня 2017 року з посади палітурника за власним бажанням згідно зі статтею 36 КЗпП України та внесено відповідний запис до трудової книжки.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, суд не знаходить за можливе давати оцінку іншим доводам сторін, оскільки такі не впливають на вирішення спору по суті.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, підтвердженим доказами.

Враховуючи викладені обставини, а також зважаючи на те, що відповідачем при звільненні позивача не дотримано вимог та умов, щодо порядку звільнення, здійснено таке за власним бажанням, однак без належної на те правової підстави, як встановлено у ході розгляд справи та встановлено судами, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача з роботи на підставі ст. 36 КЗпП України, а тому її слід поновити на посаді, з якої його було звільнено, а саме, палітурника Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало з 28.12.2017 року.

Відповідно до роз`яснень, що містить п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.32 постанови від 06.11.1992 року №9 з наступними змінами і доповненнями Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому керуються Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100(зі змінами).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок №100).

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Встановлено, що в період з 01 червня 2014 року до дня звільнення 28 грудня 2017 року позивач не виконувала своїх трудових обов`язків, була відсутньою на робочому місці, картки обліку робочого часу за цей період не подавались.

Разом з тим, за весь період з 27 грудня 2017 року по 25 серпня 2020 року сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 41243,10 грн. (62,30 грн. (середній денний заробіток)*662 (кількість робочих днів) у розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, відповідно до довідки про заробітну плату (дохід) № 7 від 07.12.2018 року за відсутності у матеріалах справи відомостей про здійснене

Враховуючи вищенаведене, та те, що ОСОБА_1 було звільнено було звільнено з посади з посади палітурника ТзОВ Зерцало без законної підстави, позовна заява про її поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з її вини, за відсутності у суд відомостей про підвищення заробітної плати за час її вимушеного прогулу, відповідно до ст. 235 КЗпП України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27 грудня 2017 року по 25 серпня 2020 року в розмірі 41243,10 грн. з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при його виплаті.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1117,23 грн. в дохід держави.

Стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджені сплачені останньою судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, ч. 2 ст.247, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало № 2-к від 28 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді палітурника Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало з 28 грудня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало (ЄДРПОУ 38579563) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2017 року по 25 серпня 2020 року в сумі 41243,10 грн. (сорок одна тисяча двісті сорок три гривні 10 копійок) гривень без врахування обов`язкових податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало (ЄДРПОУ 38579563) в дохід держави судовий збір в розмірі 1117,23 (одна тисяча сто сімнадцять гривень 23 копійки) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зерцало (ЄДРПОУ 38579563) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4200,00 (чотири тисячі двісті гривень) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.08.2020 року.

СуддяІ. І. Мельничук