Рішення

від 26.08.2020 по справі 550/977/19

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/977/19

Провадження № 2/550/16/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Т.В.,

представників позивачів:

ОСОБА_1 - адвокатів Коваля В.Ф. та Новицького В.В.,

Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області - адвоката Новицького В.В.,

представника відповідача:

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Будкіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 та державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області Чубенко Людмила Миколаївна та Комунальне підприємство "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання договору оренди землі від 06 березня 2019 року недійсним та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

02.08.2019 ОСОБА_1 та Черняківська сільська рада Чутівського району Полтавської області (далі - Черняківська СР) звернулись з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУДГК), ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - держаний реєстратор КП "РНМБ") Онищенка Р.М. та державний реєстратор Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області (далі - державний реєстратор Скороходівської СР) Чубенко Л.М., про визнання недійсним договору оренди землі від 06.03.2019 та скасування державної реєстрації речового права, який обґрунтовували тим, що 06.03.2019 між ГУДГК та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі (далі - договір оренди від 06.03.2019), відповідно до якого ГУДГК передало в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 23, 15 га з кадастровим № 5325484200:30:003:0658 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована за межами населених пунктів на території Черняківської СР (далі - земельна ділянка). Відповідно до положень п. 21 Перехідних положень ЗК України з 01.01.2019 землі колективних сільськогосподарських підприємств (далі - КСП), що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Оскільки надана в оренду спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування КСП "Авангард", яке припинило свою господарську діяльність, то ця земельна ділянка з 01.01.2019 вважається власністю Черняківської СР і 12.03.2019 була проведена реєстрація даної земельної ділянки за Черняківською СР на праві комунальної власності. 02.04.2019 рішенням сесії Черняківської СР було вирішено земельну ділянку передати в оренду ОСОБА_1 та 24.05.2019 між ним та Черняківською СР був укладений договір оренди земельної ділянки. Державний реєстратор рішенням від 11.06.2019 відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації іншого речового права - оренді земельної ділянки, у зв`язку з тим, що земельна ділянка вже передана в оренду іншій особі та проведена державна реєстрація цього речового права. Позивачі просили визнати недійсним договір оренди землі від 06.03.2009, скасувати рішення державного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М. від 27.03.2019 про реєстрацію іншого речового права - договору оренди від 06.03.2019, та стягнути з відповідачів понесені позивачами судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

11.11.2019 представники позивачів надали суду клопотання про часткову зміну предмету позову та залучення до участі в справі в якості співвідповідача держаного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М., в якому уточнили свої позовні вимоги: просили визнати недійсним договір оренди від 06.03.2019, зазначивши що ця позовна вимога заявлена до сторін за даним договором; скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, проведену 22.03.2019 державним реєстратором КП "РНМБ" Онищенком Р.М. на підставі договору оренди від 06.03.2019, вказавши, що ця позовна вимога заявлена до сторін за цим договором та до державного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М.; стягнути з відповідачів понесені позивачами судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 20.01.2020 до участі в справі в якості відповідача залучено державного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М.

12.03.2020 представник позивача адвокат Новицький В.В. надав суду клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - КП "РНМБ").

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 12.03.2020 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено КП "РНМБ".

30.09.2019 ГУДГК надало відзив на позовну заяву, в якому просило в задоволенні позову відмовити, який обґрунтований тим, що розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Чутівська РДА) від 14.12.2012 № 535 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та наказано заключити договір оренди землі між Чутівською РДА та ОСОБА_2 . Дане розпорядження скасовано не було, а тому ГУДГК, як правонаступник повноважень Чутівської РДА, 06.03.2019 уклало договір оренди землі з ОСОБА_2 01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству" (далі - Закон № 2498), яким розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнений п. 21, у якому визначено, що землі КСП, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. На момент укладення договору оренди від 06.03.2019 належним розпорядником спірної земельної ділянки, яка перебувала у держаній власності, було ГУДГК, а право комунальної власності за Черняківською СР було зареєстровано пізніше, а тому ГУДГК до проведення державної реєстрації права власності за Черняківською СР мало право розпоряджатись даною земельною ділянкою.

ОСОБА_4 та державний реєстратор КП "РНМБ" Онищенко Р.М. відзиви на позовну заяву, треті особи пояснення щодо позову або відзиву не надали.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представники:

- позивачів ОСОБА_1 та Черняківської СР позов підтримали і просили його задовольнити;

- представник ГУДГК просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4 і державний реєстратор КП "РНМБ" Онищенко Р.М., та треті особи про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, в судове засідання не з`явились, причини неявки невідомі, але їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наданих суду доказів у їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивачів та представника ГУДГК, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розпорядженням голови Чутівської РДА від 14.12.2012 № 535 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 31, 15 га, у т.ч. і спірної земельної ділянки, для сінокосіння та випасання худоби на території Черняківської СР за межами населених пунктів і наказано заключити договір оренди землі між Чутівською РДА та ОСОБА_2

27.11.2018 відділом у Чутівському районі ГУДГК була здійснена реєстрація земельної ділянки площею 23, 15 га, яка має кадастровий № 5325484200:30:003:0658, з цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за межами населених пунктів на території Черняківської СР, яка до цього належала на праві постійного користування КСП "Авангард", державна реєстрація якого припинена.

01.01.2019 набрав чинності Закон № 2498, яким розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнений п. 21, у якому визначено, що землі КСП, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

07.02.2019 ОСОБА_2 звернувся до ГУДГК із заявою, в якій просив надати йому в строкове платне користування (оренду) земельні ділянки, зокрема і спірну земельну ділянку.

Черніяківською СР 12.02.2019 були прийняті рішення: "Про реєстрацію земельної ділянки", яким вирішено зареєструвати право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 23, 15 га.; "Про затвердження технічної документації", яким вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 , та "Про передачу земельної ділянки в оренду", яким вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, укласти з ним договір оренди землі та провести його реєстрацію.

Наказом ГУДГК від 06.03.2019 № 1623-СГ наказано укласти договір оренди землі між ГУДГК та ОСОБА_2 , у т.ч. і спірної земельної ділянки.

06.03.2019 між ГУДГК та ОСОБА_2 був укладений договір оренди, предметом якого є і спірна земельна ділянка.

12.03.2019, на підставі Закону № 2498, державним реєстратором Скороходівської СР Чубенко Л.М. за індексним № 45962839 від 15.03.2019 була проведена державна реєстрація земельної ділянки за Черняківською СР з визначенням форми власності як комунальна.

22.03.2019, на підставі договору оренди від 06.03.2019, державним реєстратором КП "РНМБ" Онищенком Р.М. за індексним № 46175410 від 27.03.2019 була проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за ОСОБА_2

24.05.2019 між Черняківською СР та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди від 24.05.2019).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області Маньківська Г.О. своїм рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11.06.2019 № 47305021 відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за договором оренди від 24.05.2019 за ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 23, 15 га, належала на праві постійного користування КСП "Авангард", державна реєстрація якого припинена, проти чого не заперечують учасники справи.

Відповідно до п. 21 Перехідні положення ЗК України землі КСП, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом № 2498 перебували у приватній власності), з 01.01.2019 вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Закон № 2498 є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які, відповідно до цього Закону, переходять до комунальної власності.

Згідно ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 23.11.2016 у справі № 6-2540цс16.

Суд вважає, що позивачі, які не є сторонами оспорюваного договору оренди від 06.03.2019, укладеного між ГУДГК та ОСОБА_2 , мають право оспорити даний договір, оскільки він порушує права Черняківської СР, як власника земельної ділянки і орендодавця за укладеним з ОСОБА_1 договором оренди від 24.05.2019, та права ОСОБА_1 , як орендаря за цим договором, т.я. предметом договорів оренди від 06.03.2019 та від 24.05.2019 є одна і та ж земельна ділянка, а виниклі за цими договорами правовідносини порушують права позивачів розпоряджатись та користуватись спірною земельною ділянкою на власний розсуд.

Суд не приймає доводи ГУДГК стосовно того, що до проведення державної реєстрації за Черняківською СР права власності на земельну ділянку ГУДГК мало право розпоряджатись даною земельною ділянкою, оскільки з 01.01.2019 ця земельна ділянка стала вважатись власністю територіальної громади Черняківської СР, яка після проведення 12.03.2019 державної реєстрації права власності стала власником спірної земельної ділянки.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині визнання договору оренди від 06.03.2019 недійсним підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про скасувати рішення державного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М. від 27.03.2019 про реєстрацію договору оренди від 06.03.2009 суд зазначає наступне.

22.03.2019, на час прийняття державним реєстратором КП "РНМБ" Онищенко Р.М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - державну реєстрацію договору оренди землі за ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 06.03.2019, з 12.03.2019 за Черняківською СР вже було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку за індексним № 45962839 від 15.03.2019, а тому державний реєстратор КП "РНМБ" Онищенко Р.М. не мав підстав для проведення реєстрації договору оренди від 06.03.2019 і його дії по проведенню державної реєстрації іншого речового права - права оренди на підставі договору оренди від 06.03.2019 за ОСОБА_2 є протиправними, а тому позовна вимога щодо скасувати рішення державного реєстратора КП "РНМБ" Онищенка Р.М. від 27.03.2019 про реєстрацію договору оренди від 06.03.2009 підлягає задоволенню.

Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо права власності на земельну ділянку та реєстрації обтяження на цю земельну ділянку - оренди землі за ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 06.03.2019, оскільки позивачі шляхом оскарження реєстраційних дій щодо спірного майна фактично намагаються встановити факт наявності у них речового права на спірну земельну ділянку та відсутність такого права у ГУДГК та ОСОБА_2 .

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивачі вважають його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) та від 19.06.2019 (справа № 824/1751/14-а, провадження № 11-291апп19).

Стосовно стягнення з відповідачів на користь позивачів понесених ними судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У ЦПК України визначені види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та 2 ст. 133 ЦПК України).

Позивачами по справі понесені судові витрати:

- по сплаті судового збору: ОСОБА_1 сплачено 1 436 грн. 80 коп., а Черняківською СР сплачено 3 842 грн.

- на професійну правничу допомогу: ОСОБА_1 сплачено 5 000 грн. адвокату Новицькому В.В. та 15 000 грн. сплачено АБ.

Так, між ОСОБА_1 та АБ "Коваль та партнери" 23.07.2019 в особі адвоката Коваля В.Ф. укладений договір № 5/19 про надання правничої допомоги. Відповідно до акту надання послуг по договору № 5/19 про надання правничої допомоги від 23.07.2019 сторони за зазначеним договором визначили, що розмір винагороди АБ "Коваль та партнери" за надання послуг (виконання робіт) за договором № 5/19 становить 15 000 грн., яку ОСОБА_1 сплатив АБ "Коваль та партнери" згідно квитанції № 15693 від 02.08.2019.

Між ОСОБА_1 та адвокатом Новицьким В.В. 23.07.2019 укладений договір № 6/19 про надання правничої допомоги. Відповідно до акту надання послуг по договору № 6/19 про надання правничої допомоги від 23.07.2019 сторони за зазначеним договором визначили, що розмір винагороди адвоката ОСОБА_5 за надання послуг (виконання робіт) за договором № 6/19 становить 5 000 грн., яку ОСОБА_1 сплатив адвокату Новицькому В.В. згідно квитанції № 15816 від 02.08.2019.

В позовній заяві позивачі зазначили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат по наданню професійної правничої допомоги суд виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідачі клопотань та заяв щодо неспівмірності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та доказів цього суду не надали.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд враховує, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а тому судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу за вимогою про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди, здійсненої 22.03.2019 державним реєстратором КП "РНМБ" Онищенком Р.М., на підставі договору оренди землі від 06.03.2019, укладеного між ГУДГК та ОСОБА_2 , підлягають стягненню виключно з ОСОБА_4 ; за вимогою про визнання договору оренди від 06.03.2019 недійсним відповідачами є ГУДГК та ОСОБА_2 .

Суд вважає, що у зв`язку із задоволенням позову у повному розмірі судові витрати підлягають стягненню у повному розмірі.

Суд, виходячи з приписів ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, вважає, що з відповідачів ГУДГК та ОСОБА_2 на користь позивачів повинні бути стягнуті понесені ними судові витрати:

- в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору: на користь ОСОБА_1 з ГУДГК 384 грн. 20 коп. та з ОСОБА_2 1 152 грн. 60 коп.; на користь Черняківської СР з ГУДГК 960 грн. 50 коп. та з ОСОБА_2 2 881 грн. 50 коп.;

- в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 з ГУДГК 5 000 грн. та з ОСОБА_2 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 182, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 125, 152, п. 21 Перехідні положення ЗК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 06 березня 2019 р., укладений між Головним управління Держгеокдастру у Полтавській області та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, здійснену 22 березня 2019 р. державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенком Русланом Миколайовичем, на підставі договору оренди землі від 06 березня 2019 р., укладеного між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 384 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5 384 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 152 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 15 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 16 152 грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області 960 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області 2 881 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Копію рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати протягом 2 днів з дня його складення у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні, мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення їм повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 );

- Черняківська сільська рада Чутівського району Полтавської області (с. Черняківка Чутівського району Полтавської області, вул. Центральна, 38, ЄДРПОУ 25156803).

Відповідачі:

- Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (м. Полтава, вул. Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930);

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 )

- Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенко Руслан Миколайович (с. Бричківка Полтавського району Полтавської області, вул. Паркова, 5, код ЄДРПОУ 42562330).

Треті особи:

- Державний реєстратор Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області Чубенко Людмила Миколаївна (смт. Скороходове Чутівського району Полтавської області, вул. Софіївська, 15, код ЄДРПОУ 21047276);

- Комунальне підприємство "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (с. Бричківка Полтавського району Полтавської області, вул. Паркова, 5, код ЄДРПОУ 42562330).

Повний текст рішення виготовлений 04.09.2020.

Суддя А. А. Антонов