Постанова

від 26.08.2020 по справі 553/799/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/799/20 Номер провадження 22-ц/814/1868/20Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

розглянула в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави в складі судді Парахіної Є.В. від 21 липня 2020 року, дата виготовлення повного тексту ухвали невідома, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя ,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити відповідачеві та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні, інженерні та інші роботи щодо надбудови, добудови, прибудови, перебудови, перепланування, зміни внутрішнього чи зовнішнього вигляду, внутрішнього обладнання спірного нерухомого майна, а саме : нежитлових приміщень (магазин непродовольчих товарів) в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні суду перебуває справа за її позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Під час розгляду справи в суді їй стало відомо, що відповідач розпочав будівельні роботи щодо спірного нерухомого майна за вищевказаною адресою, що на думку заявника в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя заборонено відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні, інженерні та інші роботи щодо надбудови, добудови, прибудови, перебудови, перепланування, зміни внутрішнього чи зовнішнього вигляду, внутрішнього обладнання спірного нерухомого майна, а саме : нежитлових приміщень (магазин непродовольчих товарів) в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала вмотивована наявністю обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі про поділ майна подружжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема вказує, що спірний об`єкт нерухомості використовується ним для здійснення підприємницької діяльності та на даний час проводяться роботи по реконструкції магазину (шляхом збільшення його площі), що жодним чином не призведе до його знищення або пошкодження конструктивних елементів як об`єкта поділу майна подружжя, а відтак застосування обраних позивачем заходів забезпеченням позову є недоцільним.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.05.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

У вказаному позові ОСОБА_2 просила визнати за собою як за подружжям право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 та 1/2 частину нежитлових приміщень (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 20.07.2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні, інженерні та інші роботи щодо добудови, надбудови, прибудови, перепланування, зміни внутрішнього чи зовнішнього вигляду, внутрішнього обладнання спірного нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень (магазин непродовольчих товарів) в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що перебудова спірного майна, яке є предметом спору, може у подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву, суд встановив наявність спору між сторонами та дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, саме на позивача як ініціатора застосування заходів забезпечення позову покладається доведення обґрунтованості свого припущення, що майно як об`єкт спору, яке знаходиться у відповідача може зникнути, погіршитись, знецінитись, тобто втратити свої цінні та якісні властивості на момент виконання судового рішення.

В даному випадку, позивачем заявлено вимогу про поділ майна подружжя у спосіб визнання за нею права власності на Ѕ часину спільного сумісного з відповідачем майна, в тому числі права на Ѕ частину нежилавого приміщення - магазину непродовольчих товарів.

При цьому, вимоги про поділ зазначеного майна в натурі позивачем не заявлялись, порядок поділу подружнього майна обраний у спосіб визнання за нею права власності на Ѕ частину об`єктів спільної сумісної власності.

Враховуючи предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права, наміри відповідача здійснити певний вид ремонтно-будівельних робіт магазину по поліпшенню його кількісних та якісних характеристик не можуть розцінюватись як обставини, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення у разі задоволення позову про визнання за позивачем права на Ѕ частину спірного майна, а відтак заборона проводити такі роботи виходить за межі пред`явлених вимог та не є співмірною.

Оскільки для забезпечення позову необхідно підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, в даному випадку колегія суддів не вважає достатньо обґрунтованим припущення позивача, що застосування такого виду забезпечення позову як заборона здійснювати будівельні, інженерні та інші роботи в нежитловому приміщенні (магазин непродовольчих товарів) - призведе до неможливості виконати судове рішення про визнання за нею права власності на Ѕ частину нерухомого майна.

Беручи до уваги, що позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову та суд, при постановленні ухвали про забезпечення позову, не навели достатньо обґрунтованих припущень, які б могли свідчити про неможливість чи ускладнення виконання судового рішення, підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 не має.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з недотриманням норм процесуального права, остання підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави скасувати, постановивши нову.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 4 вересня 2020 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.