Постанова

від 03.09.2020 по справі 759/11629/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 759/11629/15-к

провадження № 51-597км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, наухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12014100000001238, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, щонемає судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК через недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у незаконному заволодінні автобусом International 9F2706X-B, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 127888грн, належним християнській релігійній громаді «Дорогою Христа» уДніпровському районі м. Києва (далі ХРГ «Дорогою Христа) та переданим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 для переобладнання салону.

Так, в кінці листопада 2013 року ОСОБА_7 , маючи на меті незаконно заволодіти вказаним автобусом для подальшого продажу, за допомоги свого знайомого ОСОБА_9 підшукав ОСОБА_10 (обидва не були обізнані про злочинний намір ОСОБА_7 ), котрий погодився придбати автобус за 35000 доларів США, виплачуючи їх щомісячно по 2000 доларів як оренду, до повного розрахунку.

17 лютого 2014 року ОСОБА_7 , видаючи себе за представника ХРГ «Дорогою Христа», приїхав на зазначеному автобусі до кафе «Гріль Бар» навул.Верховинній,68 у м. Києві, де зустрівся з ОСОБА_10 та передав йому ключі від запалення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність на право керування автобусом, видану ХРГ «Дорогою Христа», завіривши їїпечаткою вказаної релігійної громади, а ОСОБА_10 , на підтвердження отримання улізинг автобусу, надав ОСОБА_7 розписку, а через деякий час після отримання автобусу передав ще одну розписку та акт прийому-передачі транспортного засобу від 17 січня 2014 року, які також підписав і ОСОБА_7 , якпредставник ХРГ «Дорогою Христа».

24 жовтня 2014 року під час обшуку офісу ТОВ «Баланс-Аудит» (м. Київ, бульв. Марії Приймаченко, 1/27, оф. 4), засновником та директором якого є ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено вищезазначені розписку та акт прийому-передачі транспортного засобу від 17 січня 2014 року, підроблену довіреність ХРГ «Дорогою Христа» від 05 вересня 2012 року щодо надання ОСОБА_7 права передачі влізинг автобуса а також підроблену печатку вказаної релігійної громади.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції напідставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону інеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що апеляційний суд незважаючи на задоволене клопотання прокурора не допитав свідків, не вжив заходів для їх примусового приводу, повторно недослідив письмових доказів, не оцінив їх на предмет належності, допустимості, та,залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, у зв`язку із чим ухвала цього суду невідповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_7 вважає їїнеобґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а захисник івиправданий заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

У силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.

Винуватість особи має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.

Розглянувши це кримінальне провадження, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 289 КК. Місцевий суд дав вірну оцінив показанням ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , допитаних в судовому засіданні, письмовим доказам даним протоколів слідчих дій, висновкам судових експертиз, довіреностям, актуприйому-передачі транспортного засобу, розпискам, заяві ОСОБА_7 доправоохоронних органів констатувавши, що зазначенні докази непідтверджують умислу ОСОБА_7 на протиправне вилучення транспортного засобу у власника ХРГ «Дорогою Христа».

Дослідженими судом доказами підтверджено, що фактично ОСОБА_14 сприяв у отриманні ХРГ «Дорогою Христа» автобусу марки «International». Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу й автобус ОСОБА_15 і ОСОБА_16 на автостоянці передав сам ОСОБА_11 . Натомість особу ОСОБА_17 під час досудового розслідування не встановлено, не з`ясовано його роль та дії щодо автобуса, які продовжувались протягом тривалого часу. Отже, апеляційний суд вірно зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість усунення в судовому засіданні протирічь у показаннях ОСОБА_7 з встановленими фактичними обставинами щодо передачі саме ОСОБА_18 довіреності та печатки ОСОБА_7 від імені ХРГ «Дорогою Христа». Показання ОСОБА_7 про те, що він не знав пропідроблену довіреність і печатку не спростовані належними і допустимими доказами, а відтак суд підставно витлумачив ці показання на користь обвинуваченого. Обґрунтовано суд врахував і той факт, що ОСОБА_7 сам безпосередньо звернувся до правоохоронних органів щодо дій ОСОБА_10 , уволодіння якого був переданий автобус, однак вказаний свідок, які ОСОБА_14 , не були допитані у судах першої і апеляційної інстанції узв`язку з незабезпеченням їхньої явки стороною обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що саме за клопотанням сторони обвинувачення (т. 3, а.п. 65-67, 69) апеляційний суд повторно дослідив докази та надав їм правильну оцінку.

При цьому обставини придбання, перевезення, оформлення автобусу головою громади ОСОБА_11 перевірити в апеляційному суді не виявилось можливим через неодноразову його неявку до суду, як і інших свідків сторони обвинувачення ( ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 ).

Частина 3 ст. 23 КПК покладає обов`язок забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом саме на сторону обвинувачення, якауцьому кримінальному провадженні зазначеного обов`язку не виконала.

Письмові ж докази, всупереч доводам прокурора, були досліджені апеляційним судом в засіданні 29 жовтня 2019 року (т. 3, а.п. 140-145).

З матеріалів кримінального провадження убачається, що апеляційний суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, ретельно перевірив доводи скарги прокурора та, увідповідності до вимог ст. 419 КПК, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив їїбез задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Доводів щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність у касаційній скарзі прокурора не наведено.

На підставі зазначеного Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотних порушень норм процесуального та матеріального закону.

Отже, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, залишити беззадоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3