Рішення

від 14.08.2020 по справі 520/16048/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/16048/17

Провадження № 2/947/102/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 04.09.2017 року Єреміївською сільською радою Роздільнянського району Одеської області у особі реєстратора Демченка С.О. зареєстровано за ТОВ Кей-Колект право власності на іпотечну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 27.06.2007 року. Позивач, у власності якого знаходився предмет іпотеки, вважає, що право власності на зазначену квартиру набуто ТОВ Кей-Колект неправомірно. Зокрема, направлення боржнику повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки з застереженням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири або реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки у порушення ст. 37 Про іпотеку не відбувалось. Державним реєстратором в порушення вимог ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. За таких обставин, договір купівлі-продажу від 24.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Кей-Колект продало Пєпєльжи О.В. зазначену квартиру має бути визнано недійсним, а спірна квартира з метою відновлення порушених прав повернута йому.

Від представника ТОВ Кей-Колект надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість таких вимог. Зокрема, вимога про усунення порушень була направлена позивачеві згідно з вимогами Закону України Про іпотеку та міститься в матеріалах реєстраційної справи державного реєстратора. Позивачем не надано жодного доказу та не наведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири. Крім того, позивачем не доведено факт незаконності вибуття з його власності спірного майно.

Представник Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач державний реєстратор Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. у судове засідання не з`явився.

Представники відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні, просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовної заяви.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.01.2019 року витребувано з юридичного відділу департаменту Одеської міської ради засвідчену належним чином копію реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1345291351101.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.06.2007 року між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04.09.2017 року Єреміївською сільською радою Роздільнянського району Одеської області у особі державного реєстратора Демченка С.О. було прийнято рішення № 36954537 та за ТОВ Кей-Колект зареєстровано право власності на іпотечну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 27.06.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Ситніковою Ю.Д.

Позасудове стягнення на предмет іпотеки здійснено на підставі договору іпотеки від 27.06.2007 року, яким було забезпечено зобов`язання за договорами про надання споживчого кредиту: кредитним договором № 11174862000 від 27.06.2007 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11176880000 від 27.06.2007 року.

24.11.2017 року ТОВ Кей-Колект продав ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу за реєстровим № 6419, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А.

23.03.2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу за реєстровим № 350, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юхневич М.М.

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України Про іпотеку ).

Можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку , договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Зі змісту договору іпотеки від 27.06.2007 року (розділ 5 договору), вбачається, що сторони договору дійшли згоди щодо способу задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання або залежного виконання боржником основного зобов`язання, п. 5.2.1 передбачена можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі догововру про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку .

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на рухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов`язання умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку . При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України "Про в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Позивач вказує на те, що було порушено норми чинного законодавства щодо проведення реєстраційних дій, зокрема ТОВ Кей-Колект не надсилало позивачу вимогу про усунення порушення зобов`язання, яке є обов`язковою умовою для проведення реєстраційних дій та приватний нотаріус провела такі дії без відповідного документа.

Однак, таке послання позивача не може бути прийнято до уваги, оскільки вимога про усунення порушень основного зобов`язання ТОВ Кей-Колект була направлена позивачу ОСОБА_7 , що вбачається з матеріалів реєстраційної справи, які були оглянуті судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Позивачем не зазначено жодних підстав недійсності правочину, за якими договір купівлі-продажу від 24.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Кей-Колект продало ОСОБА_2 зазначену квартиру, може бути визнаний недійсним.

Суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Кей-Колект продало ОСОБА_2 зазначену квартиру.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ст. 330 ЦК України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що квартира АДРЕСА_1 , вибула з володіння позивача поза його волею та недоведені позивачем факт незаконності вибуття з його власності зазначеної квартири.

Отже вимоги позивача щодо витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на його користь Ѕ частини зазначеної квартири не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що права позивача не порушені, а його позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. 10-13, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 203, 215-236, 388, 387 625 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду шляхом подачі її до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.