Рішення

від 08.09.2020 по справі 617/856/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 вересня 2020 р. № 617/856/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Соборна, буд. 100, м. Вовчанськ, Харківська область, 62504, код ЄДРПОУ 03196417) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області незаконними в частині відмови позивачу в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни і видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позову зазначив, що листом-відповіддю №07-42/1107 від 10.03.2020 р. позивачу стало відомо, що у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення йому відмовлено. Позивач вважає відмову такою, що порушує його права та не відповідає приписам п.9 ч. 2 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 р. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 25.06.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 01.07.2020р.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 25.06.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 01.07.2020 р.

Відповідно до довідки, що міститься в матеріалах справи №617/856/20, підтверджено, що в період з 17.08.2020 р. по 04.09.2020 р. суддя Полях Н.А. перебувала у щорічній відпустці.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Враховуючи викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.10.2019р.

Згідно експертного висновку Харківської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №7069 від 13.07.1995 року, захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА № 992372 від 13.09.2019 р. позивачу встановлено першу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно наказу №16/к від 30.07.1986 р. Вовчанського районного дорожнього ремонтно-будівельного відділу Харківського Облдорстроя позивача було направлено до Київської області строком на 36 діб з 03.08.1986 р. по 05.09.1986 р.

Листом № 01.1-14/1325 від 11.10.2019 р. Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повідомив позивача про те, що інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься в первинних документах.

Листом №07-42/1107 від 10.03.2020 р. Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області відмовило позивачу у встановленні статуту "особи з інвалідністю внаслідок війни", оскільки на думку відповідача установлення особі статут "особи з інвалідністю внаслідок війни" можливе лише при наданні документів, які б підтверджували особисту участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач з метою захисту порушених прав звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення).

Відповідно до частини 1 пункту 2 Положення, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Положенням пункту 3 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно пункту 7 Положення, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 вищезазначеного Положення передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 р. № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства, що діяло на час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до складу цивільної оборони зараховувалося все працездатне населення, тому він входив до складу формувань цивільної оборони. Однак, суд не погоджується з цими твердженнями позивача, оскільки крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, які були наданні позивачем, у суду відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ не має.

Суд зазначає, що документи наявні в матеріалах справи підтверджують лише статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що позивач брав участь у таких заходах.

Проте, в зазначених документах не вказано про те, що він був залучений до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.

Тобто, на підставі поданих доказів не можливо встановити факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1ст. 9 Закону № 796-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони потрібно встановлювати.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не було подано всіх необхідних документів на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, тому відповідачем правомірно визнано, що позивач не має права на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 червня 2018 р. № 377/797/17, від 27 лютого 2018 р. справа № 368/1579/14 та від 10 травня 2018 р. справа № 279/12162/15-а, від 15 травня 2019 року у справі №816/851/18, від 7 серпня 2019 р. справа № 826/11163/18.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Соборна, буд. 100,м. Вовчанськ, Харківська область, 62504, код ЄДРПОУ 03196417) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2020 року.

Суддя Н.А. Полях