Постанова

від 07.09.2020 по справі 908/177/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа № 908/177/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - Перегудова С.А., довіреність № 01/09 від 01.09.2020 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" - адвоката Кононенко А.О. (вх. №1909Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у справі №908/177/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.), повний текст якого складено 10.07.2020 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія", м. Бердянськ, Запорізька область

до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у справі №908/177/20 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" суму основного боргу за договором поставки СШ/301-19 від 08.04.2019 року в розмірі 265734,00 грн, пеню в розмірі 13286,70 грн., втрати від інфляції в розмірі 1594,40 грн., 3% річних в розмірі 2926,71 грн. та 4253,13 грн. судового збору.

Представник Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" - адвокат Кононенко А.О. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у справі №908/177/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 265734,00 грн. за продукцію, поставлену за договором поставки СШ/301-19 від 08.04.2019 року, 13286,70 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті, 1594,40 грн. втрат від інфляції та 2926,71 грн. 3% річних.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

08.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" та Акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" укладено договір поставки №СШ/301-19, п. 4.3 якого передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, товаросупровідні накладні, сертифікати якості заводу-виробника та/або паспорт, сертифікат відповідності.

Одночасно з продукцією, що поставляється, постачальник, що не є виробником продукції повинен надати покупцеві копії документів, які підтверджують походження продукції, які були надані постачальнику, у свою чергу, при придбанні продукції у своїх контрагентів.

Згідно п. 4.5. договору, покупець має право затримати оплату продукції при ненаданні або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, несвоєчасній реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання яких постачальником є обов`язковим в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

У п. 4.10. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний письмово за три календарні дні до фактичної поставки сповістити покупця про дату і час поступлення продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібні покупцю для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.

В порушення вимог п. 4.10. договору постачальник, не тільки завчасно не попередив про поставку продукції, а й поставив її на два дні раніше, ніж вказано у специфікації №1 від 27.05.2019 року.

Щодо повноважень апелянта діяти від імені Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", апелянтом до апеляційної скарги додано в копіях: довіреність на представництво Кононенко А.О. діяти від імені Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.07.2019 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" - адвоката Кононенко А.О. на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у справі; позивачу встановлено строк до 25.08.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "07" вересня 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

21.08.2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7830), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи в обґрунтування якого вказує на те, що на виконання умов договору поставки від 08.04.2019 року та специфікації №1 від 27.05.2019 року позивачем здійснено поставку узгодженої продукції у повному обсязі, чим повністю виконав свої зобов`язання з виготовлення та поставки продукції; відповідач протягом розгляду справи визнав факт господарських правовідносин з позивачем, а також факт поставки та отримання продукції на загальну суму 265 734,00 грн.

21.08.2020 року на адресу суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№7831), в якій останній просив забезпечити проведення судового засідання 07.09.2020 року о 09:30 год. по справі у режимі відеоконференції; доручити Бердянському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2020 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи, яке відбудеться 07.09.2020 року о 09:30 год., у залі судового засідання №115, в режимі відеоконференції; доручено Бердянському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції у справі, розгляд якої відбудеться 07.09.2020 року о 09:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №115.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.10.2020 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

У судовому засіданні 07.09.2020 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 07.09.2020 року представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 21.08.2020 року відповідачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 31.08.2020 року №6102252838065, згідно з яким відповідач отримав копію ухвали від 21.08.2020 року - 27.08.2020 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 21.08.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Також, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

08.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (далі - покупець), від імені та за рахунок якого на підставі договору доручення № CG/004-19 від 02.01.2019 року діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Груп", укладено договір поставки СШ/301-19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення - кабельно-провідникова продукція, код ДК:8544 (продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору.

У відповідності до п.8.1. договору, термін дії договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

В специфікації № 1 від 27.05.2019 року до договору сторони узгодили асортимент, кількість, вартість та строк поставки продукції - кабель КГБШ 4х(2х1,5)+1х(2х2,5)э ТЗ 30 846 562.464-2019. Загальна вартість фактично поставленої продукції в кількості 555,0 м (в межах узгодженого обома сторонами договору толерансу + 10%) склала 265734,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 44 289,00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

Відповідно до п.п. 4.7., 4.8., 4.9. договору, датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній. Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві.

На виконання умов договору та специфікації, позивач, 17.07.2019 року здійснив поставку продукції відповідачу за адресою: м. Харків, вул. Світло Шахтаря 4/6 з залученням перевізника -ТОВ "НОВА ПОШТА", про що свідчить експрес-накладна № 59000435409429, а підтвердженням факту отримання продукції відповідачем є підписана представниками сторін видаткова накладна № РН-0000236 від 17.07.2019 року.

Позивач посилається на те, що одночасно з продукцією ним був наданий повний комплект документів, узгоджений з відповідачем та передбачений розділом 4 договору.

У відповідності до п. 5.4. договору відповідач зобов`язується провести розрахунки за продукцію, поставлену за договором шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання позивачем документів, передбачених розділом 4 договору.

Пунктом 6.8 договору сторони погодили відповідальність відповідача за затримку оплати продукції, а саме, у разі несвоєчасної оплати продукції, відповідач, на письмову вимогу позивача, сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Останній строк належної оплати за поставлену продукцію сплинув 15.09.2019 року, однак свої зобов`язання з оплати продукції відповідач не виконав, заборгованість за договором складає 265 734,00 грн.

Позивачем направлено відповідачу лист-повідомлення від 25.10.2019 року за вих. №15-1997/03, претензію №1 від 25.11.2019 року за вих. № 15-2192/03 та претензію №2 рід 24.12.2019 року за вих. № 15-2327/03, в яких вказано на порушення відповідачем умов договору.

На лист-повідомлення від 25.10.2019 року за вих. № 15-1997/03, відповідач надав відповідь за вих. №10-0171 від 31.10.2019 року, якою визнав факт господарських правовідносин з позивачем, факт поставки та отримання продукції та суму кредиторської заборгованості в повному обсязі та зазначив, що погашення заборгованості відбудеться в строк до 23.11.2019 року.

Втім, на дату подання позовної заяви відповідачем своїх зобов`язань за договором не виконано.

Розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідача за договором за період з 16.09.2019 року по 27.01.2020 року складає 29470,99 грн.

Згідно п. 6.8. договору, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми, розмір пені розраховано наступним чином: 265734,00 грн. * 5% = 13 286,70 грн. та нараховано відповідачу суму інфляційних втрат - 1594,40 грн. та 3% річних - 2926,71 грн. за порушення строків сплати грошового зобов`язання.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

07.07.2020 року господарським судом Харківської області ухвалене оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Так, спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з оплати товару, який було поставлено позивачем.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, згідно умов укладеного між сторонами договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення - кабельно-провідникова продукція, код ДК:8544 (продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору.

В специфікації № 1 від 27.05.2019 року до договору сторони узгодили асортимент, кількість, вартість та строк поставки продукції - кабель КГБШ 4х(2х1,5)+1х(2х2,5)э ТЗ 30 846 562.464-2019.

Загальна вартість фактично поставленої продукції в кількості 555,0 м (в межах узгодженого обома сторонами договору толерансу + 10%) склала 265734,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 44 289,00 грн.

17.07.2019 року позивач здійснив поставку продукції за адресою: м. Харків, вул. Світло Шахтаря 4/6 із залученням перевізника -ТОВ "НОВА ПОШТА", про що свідчить наявна в матеріалах справи експрес-накладна № 59000435409429.

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № РН-0000236 від 17.07.2019 року та не заперечується сторонами.

Вище зазначено, що у п. 4.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок; видаткову накладну; товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну); сертифікат якості заводу-виробника та /або паспорт; сертифікат відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації);

Відповідно до п. 2.8. договору якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності покупцем виявлено невідповідність даним, вказаним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах або додаткових вимогах до продукції, обумовлених сторонами у відповідній специфікації до Договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до продукції, покупець зобов`язується викликати постачальника телеграмою або технічними засобами зв`язку (електронним листом) для спільного приймання продукції.

Згідно п. 4.4. договору у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.5 цього договору.

У п. 4.10 договору вказано, що постачальник зобов`язаний письмово за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки, сповістити покупця про дату і час поступлення продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібні покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.

Позивач вказує на те, що з моменту проведення випробування, маркування та упаковки продукції від імені позивача - начальником відділу маркетингу ТОВ "АКК" Кречик С.В. з представниками відповідача - Пономарьовим Д.А. та Марченко В.В. велась переписка по електронній пошті з приводу поставки даної продукції, підписання специфікації, відправлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також запитувалось неодноразово з приводу служби доставки, яка найбільш підходить відповідачу, на чиє ім`я відправляти продукцію, опробування відвантаженої продукції, інформації по оплаті за отриману продукцію. В телефонному режимі постійно з представниками відповідача велись розмови з приводу поставки та оплати отриманої продукції. На підтвердження вказаного позивачем надано роздруківки листування з електронної пошти.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що товар було прийнято уповноваженим представником покупця без зауважень, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що безпідставними є посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не доведено виконання обов`язку повідомлення про поставку товару за 3 дні.

Оскільки відповідачем було прийнято товар без зауважень, матеріали справи не містять доказів направлення постачальнику повідомлення про усунення будь-яких недоліків товару, доукомплектування товару, заміну товару, надання відсутніх документів, посилання відповідача на те, що постачальником не було надано разом з товаром документи, надання яких передбачено умовами договору, є необґрунтованими та не приймаються.

Наявні у справі документи свідчать про належне прийняття уповноваженим представником відповідача поставленого товару та не містять будь-яких зауважень щодо не відповідності умовам договору (за якістю, комплектності, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам.

Згідно з п. 5.4. договору відповідач зобов`язується провести розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання позивачем документів, передбачених розділом 4 договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

А отже, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого за договором товару, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 265 734,00 грн заборгованості.

Крім того, у п. 6.8. договору сторонами узгоджена відповідальність за затримку оплати продукції, а саме, у разі несвоєчасної оплати продукції, відповідач, на письмову вимогу позивача, сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що вказані суми є вірними, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Аргументи апелянта на те, що в порушення вимог п. 4.10. договору постачальник, не тільки завчасно не попередив про поставку продукції, а й поставив її на два дні раніше, ніж вказано у специфікації №1 від 27.05.2019 року, є необґрунтованими та не приймаються, з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч.3 ст.692 ЦК України)

Згідно ч. 4 ст.692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, за матеріалами справи, відповідач отримав від позивача товар, який прийняв без зауважень, але не здійснив його оплату.

А отже, посилання апелянта на те, що поставка позивачем товару відбулася без попереднього повідомлення та раніше зазначеного строку, не звільняє його від обов`язку сплати вартості отриманого товару.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" - адвоката Кононенко А.О. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у справі №908/177/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.09.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін