Рішення

від 08.09.2020 по справі 910/18221/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2020Справа № 910/18221/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс"

(Україна, 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Котляревського, буд. 18; ідентифікаційний код: 13990932)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта"

(Україна, 01010, м. Київ, провул. Хрестовий, буд. 2, офіс 401; ідентифікаційний код: 39564815)

про стягнення 100 573,29 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (далі - відповідач) про стягнення 100 573,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг зберігання нафтопродуктів № 1207-01/01 від 12.07.2016, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 100 573,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/18221/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про стягнення 100 573,29 грн постановлено вважати неподаною і повернуто позивачу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/18221/19 скасовано, матеріали справи № 910/18221/19 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01010, м. Київ, провул. Хрестовий, буд. 2, офіс 401.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 23.04.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

06.05.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 30.04.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 23.04.2020).

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг зберігання нафтопродуктів № 1207-01/01 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує послуги: з прийому від замовника дизельного палива в кількості і якості, обумовлених в маршрутних телеграмах або актах (далі - продукт); зберігання продукту в резервуарах виконавця; передачі (відвантаження) продукту з резервуарів виконавця замовникові або іншим особам, вказаним замовником.

Згідно з п. 1.2 Договору вартість послуг за Договором визначається в Додатку 1 до цього Договору.

За умовами підпунктів 2.1.1, 2.1.4, 2.1.6, 2.1.7 пункту 2.1 Договору замовник передає виконавцю для зберігання за цим Договором продукт, обумовлений в маршрутних телеграмах або актах, що підтверджують перехід права власності на конкретну партію продукту. Документом, що підтверджує початок зберігання конкретної партії продукту є Акт прийому нафтопродуктів в резервуари. За фактом прийому продукту на зберігання замовник, попередній перед замовником власник продукту і виконавець підписують Акт прийому-передачі. День прийому продукту приймається сторонами як повний день зберігання. Закінченням зберігання продукту вважається день передачі останньої тони продукту замовнику.

У пункті 2.2 Договору сторони погодили порядок повернення продукту зі зберігання.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору, між сторонами підписано та скріплено їхніми печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 128 від 31.07.2016, відповідно до якого загальна вартість послуг по зберіганню дизпалива за липень склала 201 146,57 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 194 від 27.09.2016, який також підписано та скріплено печатками сторін, сторонами було проведено коригування послуг по зберіганню дизпалива за липень та зменшено суму, що підлягає оплаті за Договором, на 100 573,28 грн.

У підпункті 3.1.6 пункту 3.1 Договору відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги виконавця, визначені п. 1.1 Договору, відповідно до розділу 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник сплачує вартість послуг виконавця за період зберігання продукту, що визначається відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.2.1 - 2.2.5 Договору за тарифами, визначеними у Додатку 1.

За умовами п. 4.4 Договору замовник зобов`язаний до 7-го (сьомого) числа місяця, що йде за звітним, сплатити виконавцю вартість послуг зі зберігання (включаючи ПДВ по ставці, встановленій законодавством України).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили вартість послуг виконавця.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги зі зберігання продукту за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором в розмірі 100 573,29 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Суд встановив факт надання позивачем послуг зі зберігання продукту за Договором на суму 100 573,29 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 128 від 31.07.2016 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 194 від 27.09.2016, відповідно до якого сторонами було проведено коригування послуг по зберіганню дизпалива за липень та зменшено суму, що підлягає оплаті за Договором, на 100 573,28 грн, а також факт прийняття послуг зі зберігання відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача у вказаних актах, що відповідачем при розгляді справи не заперечується.

Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 4.2, 4.4 Договору обов`язок відповідача щодо оплати вартості послуг зі зберігання продукту мав бути виконаний відповідачем до 7-го (сьомого) числа місяця, що йде за звітним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 100 573,29 грн (201 146,57 грн - 100 573,28 грн) матеріали справи не містять.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 100 573,29 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 08.01.2020 в розмірі 2 102,00 грн (виходячи зі ставки судового збору, передбаченої п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), що разом становить 4 023,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат у зв`язку з розглядом справи, позивачем не надано, відтак правові підстави для їх розподілу між сторонами у суду відсутні.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (Україна, 01010, м. Київ, провул. Хрестовий, буд. 2, офіс 401; ідентифікаційний код: 39564815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (Україна, 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Котляревського, буд. 18; ідентифікаційний код: 13990932) заборгованість за Договором у розмірі 100 573 (сто тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.09.2020

Суддя О.В. Нечай