Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/7487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/7487/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтра-Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокорпорація

про стягнення 173.731,46 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сінта-Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокорпорація про стягнення 181.158,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № АГП-14/09/2019 від 14.09.2019 позивачем в період з 20.09.2019 по 11.10.2019 надано відповідачу послуги на загальну суму 154.293,54 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату за надані послуги, у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7487/20 від 04.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.06.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви та подано заяву, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 173.731,46 грн, з яких 105.994,00 грн основного боргу, 19.453,75 грн пені, 46.200,00 грн штрафу та 2.083,71 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7487/20; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.06.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105474381044 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, літ. А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 19.06.2020 (номер відправлення 0105474381044) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 27.07.2020 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Разом з цим, в матеріалах справи знаходиться розписка представника відповідача про отримання 20.07.2020 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2020.

06.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що до позовної заяви не додано допустимі докази, позивачем не доведено факт настання строку виконання зобов`язання, факт прострочення виконання зобов`язання, а також не додано належним чином обґрунтованого розрахунку сум з огляду на дати виникнення заборгованості та формули обрахунку.

06.08.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи № 910/7487/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7487/20 від 25.08.2020 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом рішення у справі прийнято з перевищенням строку, встановленого вказаною вище нормою, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сінта-Груп (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокорпорація (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № АГП-14/09/2019 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ та виконувати авторемонтні роботи (далі - роботи та послуги), пов`язані з технічним обслуговуванням та ремонтом ДТЗ, які належать замовникові, зі свого матеріалу або матеріалу замовника, а замовник зобов`язується сплачувати надані послуги та виконані роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені даним договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору послуги у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 105.994,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня в розмірі 19.453,75 грн, штраф в розмірі 46.200,00 грн та 3% річних в сумі 2.083,71 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він після підписання його двом сторонами набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018 або до моменту дострокового розірвання цього договору, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Згідно з п. 11.2 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін по припинення або зміну умов даного договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, він вважається продовженим на таки самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт на загальну суму 154.293,54 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

№ Сч-ЩЕ1900922 від 20.09.2019 на суму 22.959,84 грн,

№ Сч-ЩЕ1900925 від 20.09.2019 на суму 23.372,32 грн,

№ Сч-ЩЕ1901099 від 20.09.2019 на суму 6.205,63 грн,

№ Сч-ЩЕ1901122 від 20.09.2019 на суму 7.097,50 грн,

№ Сч-ЩЕ1901079 від 21.09.2019 на суму 41.477,92 грн,

№ Сч-ЩЕ1901132 від 24.09.2019 на суму 12.497,32 грн,

№ Сч-ЩЕ1901205 від 11.10.2019 на суму 40.683,01 грн.

Згідно з п. 2.4 договору замовник зобов`язується здійснювати розрахунки з виконавцем шляхом 50% передоплати від вартості надання послуг, які зазначені в замовленні-наряді. Наступні кошти замовник оплачує виконавцеві відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 1 (одного) робочого дня, з моменту їх виставлення та/або закінчення надання/виконання робіт, але у будь-якому випадку до моменту видачі ДТЗ. Повідомлення про закінчення надання послуг/виконання робіт та виставлення рахунку виконавцем здійснюється по телефону, або факсу, або електронній пошті.

Оскільки за умовами п. 2.4 договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється з моменту виставлення рахунку та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, суд приходить до висновку, що за відсутності в матеріалах справи рахунків та підтвердження їх виставлення відповідачу, розрахунки відповідач мав здійснювати протягом 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення надання послуг/виконання робіт, докази в підтвердження виконання яких наявні у справі.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 48.299,54 грн, що підтверджується банківськими виписками наступним чином

07.10.2019 в сумі 40.262,97 грн,

11.12.2019 в сумі 2.000,00 грн,

11.03.2020 в сумі 6.036,57 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт не здійснив, та заборгованість відповідача перед позивачем, виходячи із вартості виконаних робіт (154.293,54 грн) та поданих банківських виписок про їх сплату (48.299,54 грн), становить 105.994,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 105.994,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача 19.453,75 грн пені та 2.083,71 грн - 3% річних.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунками пені та 3% річних з огляду на наступне

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи положення зазначених норм суд приходить до висновку, що відповідач з урахуванням п. 2.4 договору мав здійснити оплату виконаних робіт у наступні строки

за актами № Сч-ЩЕ1900922 від 20.09.2019, № Сч-ЩЕ1900925 від 20.09.2019, № Сч-ЩЕ1901099 від 20.09.2019, № Сч-ЩЕ1901122 від 20.09.2019, № Сч-ЩЕ1901079 від 21.09.2019 на загальну суму 101.113,21 грн - 23.09.2019.

за актом № Сч-ЩЕ1901132 від 24.09.2019 на суму 12.497,32 грн - 25.09.2019,

за актом № Сч-ЩЕ1901205 від 11.10.2019 на суму 40.683,01 грн - 14.10.2019.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних за весь час прострочення.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня та 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати робіт не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені та 3% річних.

Однак, проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулися часткові оплати робіт, що суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт, розрахунок пені та 3% річних має бути здійснений з урахуванням цих оплат, зокрема наступним чином

на суму 101.113,21 грн за період з 24.09.2019 по 25.09.2019;

на суму 113.610,53 грн (101.113,21 грн + 12.497,32 грн) за період з 26.09.2019 по 06.10.2019;

на суму 73.347,56 грн (113.610,53 грн - 40.262,97 грн (часткова сплата)) за період з 07.10.2019 по 14.10.2019;

на суму 114.030,57 грн (73.347,56 грн + 40.683,01 грн) за період з 15.10.2019 по 10.12.2019;

на суму 112.030,57 грн (114.030,57 грн - 2.000,00 грн (часткова сплата)) за період з 11.12.2019 по 10.03.2020;

на суму 105.994,00 грн (112.030,57 грн - 6.036,57 грн (часткова сплата)) за період з 11.03.2020 по 21.03.2020 (гранична дата визначена позивачем для нарахування пені) та до 08.05.2020 (гранична дата визначена позивачем для нарахування 3% річних).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору у випадку прострочення винною стороною виконання покладених на неї обов`язків, остання сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за даним договором за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 15.019,39 грн та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 2.050,56 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Позивачем пред`явлені вимоги про стягнення 46.200,00 грн штрафу, при цьому в обґрунтування нарахування штрафу позивач посилається на п. 7.3 договору.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку якщо замовник порушив строки оплати виставлених виконавцем рахунків за виконані роботи та/або надані послуги, замовник, крім пені, передбаченої п. 7.2 цього договору, зобов`язаний оплатити стоянку ДТЗ за весь період такого прострочення з розрахунку 200 (двісті) грн за кожну повну і неповну добу. В разі якщо на момент прострочення оплати, ДТЗ знаходиться у замовника, останній зобов`язаний оплатити штраф за кожен день прострочення оплати наданих послуг та виконаних робіт з розрахунку 200 (двісті) грн за кожен день прострочення протягом всього періоду.

Перше речення вказаного пункту договору передбачає обов`язок замовника сплатити за стоянку ДТЗ за весь період прострочення виставлених виконавцем рахунків за виконані роботи та/або надані послуги.

Друге ж речення вказаного пункту договору передбачає нарахування штрафу за кожен день прострочення оплати наданих послуг та виконаних робіт у розмірі 200 грн за добу. Даний пункт містить умову за якої сплачується штраф, а саме перебування ДТЗ у замовника.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З огляду на те, що наявними матеріалами справи підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем ремонтних робіт транспортних засобів, враховуючи встановлення судом настання строку виконання зобов`язань відповідача по сплаті виконаних робіт та за відсутності заперечень з боку відповідача та ненадання ним доказів щодо відсутності у відповідача відремонтованих ДТЗ, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування штрафу.

Разом з цим, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком штрафу в сумі 46.200,00 грн, оскільки штраф нарахований за 231 день прострочення (з 21.09.2019 по 08.05.2020), тоді як судом встановлено, що початком прострочення є 24.09.2019 та період прострочення складає 228 днів.

За результатами здійснення судом власного перерахунку штраф становить 45.600,000 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованого штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтра-Груп обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокорпорація (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, літ. А, код ЄДРПОУ 40087684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтра-Груп (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 37729515) 105.994 (сто п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 00 коп. основного боргу, 15.019 (п`ятнадцять тисяч дев`ятнадцять) грн 39 коп. пені, 45.600 (сорок п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. штрафу, 2.050 (дві тисячі п`ятдесят) грн 56 коп. - 3% річних, 2.529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова