Рішення

від 08.09.2020 по справі 911/519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/519/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бровакар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" про стягнення 36 375,10грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бровакар" (далі - ТОВ "Бровакар") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" (далі - ТОВ "Альфа Фуд") про стягнення 36 375,10грн, що складається з: 32 322,52грн - основний борг; 2739,33грн - втрати від інфляції за період з 01.09.2018 по 30.11.2019, 1270,76грн - 3% річних за період з 29.07.2018 по 10.02.2020, 42,49грн - пеня, яка нарахована за період з 29.07.2018 по 10.02.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №13/18 від 30.04.2018 про надання послуг з технічного обслуговування, шиномонтажу та поточного ремонту автомобілів в частині оплати за надані послуги у встановлений договором строк (а.с.1-3).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України (а.с.54-55).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 07.05.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103273133384 (а.с.57), а відповідачем - 26.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103273133376 (а.с.58).

Згідно п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

01.06.2020 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів отримання копії ухвали суду від 23.04.2020 -26.05.2020 (а.с.59).

05.06.2020 від відповідача, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с.62-65).

У відзиві на позов відповідач вказує, що:

- назва поданої позовної заяви не відповідає заявленим вимогам;

- 04.09.2018 здійснено часткову оплату у розмірі 4700,00грн, у зв`язку з чим посилання на не здійснення оплати безпідставне;

- після часткової оплати з`ясовано, що ремонті роботи проведено неякісно, що спричинило зупинення подальшої оплати послуг та звернення до позивача для повторного проведення ремонтних робіт та усунення недоліків;

- про неналежне виконання умов договору відповідач повідомлено позивача листами від 13.12.2018 та від 16.01.2019;

- неякісне виконання позивачем робіт та безрезультатне спонукання до виконання умов договору позивача призвело до складання акту дефектування автомобіля, виконаного ТОВ Бровари моторс , до якого відповідач був змушений звернутись;

- подані позивачем акти виконаних робіт не підписані, тому відсутні підставки для їх оплати.

Позивач у даній справі правом на подання відповіді на відзив у строк, встановлений ухвалою від 23.04.2020, не скористався; з клопотанням про продовження такого строку позивач до прийняття рішення у даній справі не звертався.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

30.04.2018 між ТОВ "Бровакар" (виконавець) та ТОВ "Альфа Фуд" укладено договір №13/18 (далі - договір, а.с.10-12).

Згідно умов такого договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля замовника, перелік яких наведений у таблиці, що є додатком №1 до договору із зазначенням у ньому моделей, державного номеру та номеру кузова автомобілів, а також забезпечення їх потрібними автозапчастинами (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов договору виконавцем складається акт виконаних робіт або видаткова накладна.

Як визначено сторонами в п. 3.1 договору, замовник оплачує виконавцю послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також отримані запчастини протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт або видаткової накладної.

Договір укладається терміном на 1 рік і діє з 30.04.2018 по 30.04.2019; сторонами узгоджено, що якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на таких же умовах і на той же термін (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору вказаний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами.

Сторонами підписано додаток до договору (а.с.13), згідно якого сторонами узгоджено, що технічне обслуговування та ремонт здійснюється двох автомобілів HYUNDAI H-1, д.р.н. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , номери кузову: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем 25.07.2018 сформовано рахунок - фактуру №СФБ-000556 на суму 9845,52грн (а.с.14).

Позивачем складено акт виконаних робіт №НЗБ-000499 від 14.08.2018 на суму 9845,52грн, у якому вказано, що виконані роботи з діагностики турбіни, ремонт форсунки (профілактика), слюсарні роботи, до якого включено використані запчастини та витратні матеріали (а.с.15).

Під час розгляду даної справи позивачем не надано суду доказів в підтвердження факту того, що такий акт №Н3Б-000499 від 14.08.2018 отриманий відповідачем або направлений йому поштою

При цьому, до претензії 05.12.2019 за вих.№05/12/19-1, яка направлена позивачем відповідачу 16.12.2019, про що свідчить накладна №0209076816456 та опис вкладення до цінного листа, прийнятого за такою накладною, такий акт не додавався (а.с.20-21). Поряд з цим, у такій претензії зазначено про направлення акту виконаних робіт №Н3Б-000499 від 25.07.2018 , на який позивач не посилається, заявляючи вимоги у даній справі.

26.09.2018 позивачем сформовано рахунок-фактуру №СФБ-000723 на суму 6 444грн та складено акт виконаних робіт №НЗБ-000595, у якому позивач вказав на виконання робіт з ремонту форсунки та використання для цього ремонтного комплекту форсунки (а.с.16,17).

30.11.2018 позивачем сформовано рахунок №СФБ-001016 від 30.11.2018 на суму 16033грн та складено акт виконаних робіт №НЗБ-000846 на відповідну суму (а.с.18-19). При цьому, у акті вказано про виконання робіт з ремонту головки блока, слюсарних робіт з використанням витратних матеріалів позивача

Доказів отримання відповідачем таких актів №НЗБ-000595 від 26.09.2018, №НЗБ-000846 від 30.11.2018 або їх вручення позивачем не надано.

Однак, такі акти, як свідчить претензія від 05.12.2019, що направлена відповідачу 16.12.2019 (а.с.20-21), направлені відповідачу разом з вказаною претензією.

Доказів відмови від прийняття виконаних ремонтних робіт з використанням матеріалів після направлення акту виконання таких робіт з посиланням на їх неякісне виконання відповідачем не надано.

Поряд з цим, отримання акту №НЗБ-000846 від 30.11.2018 відповідачем підтверджується його листом від 13.12.2018 №143-12/18, що свідчить про пред`явлення відповідних робіт позивачем до їх прийняття відповідачем.

При цьому, у трьох вищевказаних актах номер кузову автомобіля, який ремонтувався вказано KMFWBX7KACU4851 92, що не відповідає номеру кузову автомобіля, які зазначені у додатку до договору №13/18. Між тим, заперечень щодо ремонту відповідного автомобіля саме у відповідності з договором, на який посилався позивач у відзиві на позов, відповідач не зазначив.

Поряд з цим, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копії листів, адресованих ним позивачу №143-12/18 від 13.12.2018 та №09-01/19 від 16.01.2019, які за змістом є ідентичними (а.с.69, 71) з доказами їх направлення позивачу відповідно 14.12.2018 та 17.01.2019 поштовими відправленнями №№0744300545202, 0744300544400 (а.с.70, 72). Відповідно до поданих листів відповідач повідомив позивача про неякісний ремонт автомобіля д.р.н. НОМЕР_1 у період липня-жовтня 2018 року, що унеможливило його експлуатацію, зокрема, не усунення задимлення та тремтіння двигуна, відсутність його тяги.

Враховуючи, що у відповідних листах відповідач зазначив, що у нього відсутні підстави для підписання акту виконаних робіт №Н3Б-000846 на суму 16 033,00грн, зважаючи на неякісне виконання робіт та не приведення у робочий стан автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний акт позивач надав відповідачу до 13.12.2018 для підписання

В силу ч. 4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

04.09.2018 відповідачем сплачено, що підтверджується довідкою Броварського РВ КРД АТ Раффайзен Банк Аваль від 01.06.2020 №СН-000-15701/270, на користь позивача кошти в сумі 4 700,00грн, з призначенням платежу: оплата за послуги та запчастини зг.рах. №СФБ-000556 від 25.07.2018 (а.с.68)

Відповідно до акту дефектування, який виданий ТОВ Бровари моторс і долучений відповідачем до відзиву, автомобіль HYUNDAI H-1, д.р.н. НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_5 прийнятий на діагностику двигуна після його сильного задимлення та неконтрольованої роботи 18.10.2018 і виданий клієнту 08.02.2019 (а.с.73),

У відповідному акті вказано, що при розробці та дефектуванні двигуна виявлено завищений тепловий проміжок у клапанах, підклинювання гідрокомпенсаторів, підігнутий розподільчий вал, а також при перевірці на стенді виявлено вихід зі строю 3 форсунки, некоректну роботу 4 форсунки та виявлено під час перевірки ТНВД металеву стружки в насосі через пошкоджену пружину плунжера, що призвело до пошкодження паливних форсунок.

16.12.2019 позивач направив відповідачу претензією від 05.12.2019 №05/12/19-1 (а.с.20), відповідно до якої вимагав у строк до 06.01.2020 перерахувати на його рахунок заборгованість у розмір 32 322,52грн; направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист №0209076816456 (а.с.21).

Доказів відповіді на зазначену претензію не надано, як і доказів відмови від підписання направлених актів.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати роботи з використанням матеріалів позивача та послуги за наданими актами, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зазначених зобов`язань.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ч.2 відповідної норми, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст.839 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Фактично укладений договір є комплексною угодою та містить у собі підрядні зобов`язання та зобов`язання з надання послуг. Зокрема, виконання ремонтних робіт, для яких характерно наявність матеріалізованого результату - зміни речі, характерно для підрядних відносин, а заміна мастила, перевірка технічного стану автомобілю, заміна фільтрів, які входять до технічного огляду, можна віднести до надання послуг і відповідні відносини не є підрядними, оскільки відповідна послуга споживається у процесі вчинення відповідних дій.

Разом з тим, чинне законодавство не забороняє укладення договорів, які містять елементи декількох правочинів.

Доказів прийняття робіт з використанням матеріалів та надання послуг, які, як вказує позивач, ним виконані та надані, суду не пред`явлено.

Відповідач у відзиві на позов факт виконання ремонтних робіт позивачем не оспорює, однак вказує, що такі роботи проводились тричі, однак, не призвели до приведення автомобіля до робочого стану. При цьому, позивач тричі проводив ремонт одного й того самого автомобіля, як вказує відповідач, оскільки такі роботи ним виконувались неякісно.

Як визначено ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому, в силу ч.3 цієї норми якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч.4 такої норми, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза ; витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками; у цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Доказів проведення експертизи з приводу недоліків виконаних робіт сторонами не надано; відповідачем, який вказує на неякісне проведення ремонту, не надано доказів звернення з вимогою до позивача щодо проведення експертизи та оплати її підрядником - позивачем у справі.

Акт дефектування, наданий відповідачем, не підтверджує того факту, що виконані саме позивачем ремонті роботи, не відповідали вимогам якості і задимлення та неконтрольована робота двигуна спричинена неякісним ремонтом.

З урахуванням того, що позивачем не надано доказів замовлення певного обсягу робіт та послуг для відповідного автомобіля, зазначеного у актах, не можливо взагалі встановити, які саме роботи та послуги були замовлені позивачем, яка узгоджена їх ціна та ціна використаних матеріалів за запчастин, а враховуючи не подання відповідачем завдання - не можна вважати підтвердженим той факт, що відповідач замовляв у позивача роботи з діагностування причин задимлення двигуна та неконтрольованої його роботи, які існували на момент передачі позивачу, та певні роботи саме для усунення таких дефектів, які вказані у акті дефектування. Так, договір не встановлює конкретного переліку робіт та послуг, які надаються щодо певного автомобіля та їх вартості, а передбачає загальний перелік відповідних робіт та послуг, що можуть надаватись за замовленням відповідача без узгодженої сторонами їх ціни.

Докази оплати в сумі 4700,00грн, які надані відповідачем, не є доказами оплати робіт, послуг та запчастин саме за актом №Н3Б-000499 від 14.08.2018, який наданий позивачем до позову, оскільки відповідний платіж здійснено з посиланням на рахунок, який датовано раніше складання акту - рах. №СФБ-000556 від 25.07.2018 (а.с.68). Сам факт оплати не свідчить про визнання відповідачем факту виконання робіт, відповідність їх його замовленню та їх прийняття; оплачена сума, яка є меншою, ніж визначено у акті, не дозволяє зробити висновок, що відповідач погодився на визначену вартість робіт, послуг та запчастин, витратних матеріалів.

З урахуванням вищевказаного, враховуючи не доведення позивачем замовлення певних робіт з використанням запчастин та матеріалів, послуг для обслуговування автомобіля, що зазначені у доданих до позовної заяві актах виконаних робіт, а також узгодження їх вартості, суд вважає заявлені вимоги в частині сплати основного боргу у розмірі 32 322,52грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. З урахуванням не доведення заявлених вимог в частин основного боргу не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 2739,33грн, 3% річних у розмірі 1270,76грн та пені у розмірі 42,49грн.

Витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2 102грн, понесені позивачем, підлягають покладенню на нього у повному обсязі в силу п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бровакар" (ідентифікаційний код 33502475; 07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, буд. 22 - Б) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" (ідентифікаційний код 39430972; 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3 - Б) 32 322,52грн основного боргу, 2739,33грн втрат від інфляції, 1270,76грн - 3% річних та 42,49грн пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова