Рішення

від 03.09.2020 по справі 914/1011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 справа № 914/1011/20

За позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства Бродитеплоенерго , м. Броди, Львівська обл.

про стягнення боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат

ціна позову: 4 159 232,13 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: Орел Сергій Сергійович - представник;

від відповідача: Слобода Сергій Григорович - представник (юрисконсульт) ; Риплянський О.Б. - керівник.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» про стягнення заборгованості за договором № 5242/1617-БО-21 від 27.10.2016 в сумі 4 159 232,13 грн, з яких: 2 865 703,04 грн основного боргу, 318 233,06 пені, 229 884,64 грн 3% річних, 745 407,39 інфляційних втрат.

04.05.2020 ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 27.05.2020 о 16:00 год.

21.05.2020 року на адресу господарського суду Львівської області від відповідача надійшов відзив з додатками за вх.№18200/20 від 21.05.2020 року, в якому відповідач заперечує проти позову в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2020 року (засідання проводилось в режимі відеоконференції з представником позивача за допомогою системи "EаsyCon") відкладено розгляд справи на 02.07.2020 року 12год. 00хв.

24.06.2020р. на електронну адресу суду від представника позивача поступило клопотання за вх.№20426/20, в якому представник позивача просить проводити судове засідання 02.07.2020 року о 12год. 00хв. у справі 914/1011/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

Рух справи відображений в ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2020 року клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( вх.№20426/20 від 24.06.2020р.) про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" ( https://easycon.com.ua/ ). Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за межами приміщення суду представнику Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення. Забезпечити участь представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в судовому засіданні у справі №914/1011/20, призначеному на 02.07.2020 р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

30.06.2020 року на адресу господарського суду Львівської області від відповідача надійшла заява за вх.№20827/20 від 30.06.2020 року щодо питання контррозархунку, в якій відповідач здійснивши перевірку правильності нарахування та розмір пені вказаний позивачем, дійшов висновку що сума пені у позовній заяві відповідає розрахункам відповідача в повній мірі.

30.06.2020 року на адресу господарського суду Львівської області надійшло клопотання за вх.№20828/20 про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з карантинними заходами.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2020 року (засідання проводилось в режимі відеоконференції з представником позивача за допомогою системи "EаsyCon") відкладено розгляд справи на 30.07.2020 року та наступне судове засідання провести поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції за допопомогою системи відеоконференцзв»язку "EаsyCon".

Зважаючи на продовження, встановлених процесуальним законом строків для здійснення процесуальних дій, відповідач своїм правом на подання процесуальних документів по справі скористався, подано відзив на позов та заяву щодо питання про контррозрахунку.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з`ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, розумність строків, ухвалою господарського суду Львівської області від 30.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.09.2020 р.

В судове засідання 03.09.2020 року ( (засідання проводилось в режимі відеоконференції з представником позивача за допомогою системи "EаsyCon") позивач явку уповноваженого представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 03.09.2020 відповідач явку повноважного представника забезпечив, який заперечив проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та уточненнях правової позиції.

У судовому засіданні 03.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Правова позиція учасників справи.

Аргументи позивача.

Відповідач у порушення умов договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № 5242/1617-БО-21, не виконав свого обов`язку зі своєчасної оплати вартості отриманого газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 2 865 703,04 грн. основного боргу, відтак позивач здійснив нарахування 318 233,06 грн пені, 229 884,64 грн 3% річних та 745 407,39 грн інфляційних втрат.

Отже, предметом позову є стягнення:

- 2 865 703,04 грн. основного боргу;

- 318 233,06 грн пені,

- 229 884,64 грн 3% річних,

- 745 407,39 грн інфляційних втрат.

Підставою позову є порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № №5242/1617-БО-21 в частині простроченого та несплаченого основного боргу за отриманий газ та в частині несвоєчасної оплати отриманого газу.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 62 388,48 грн.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає у поданому відзиві, що договором від 27.10.2016 року № 5242/1617 - БО - 21 постачання природного газу укладеного між КП Бродителопенерго ТА ат нак Нафтогаз України встановлено обов`язок досудового врегулювання будь-якого спору (розбіжності) в тому числі не повної оплати поставленого природного газу, чи іншого питання, що випливає з Договору. Частино 1 статті 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору з домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Крім цього, відповідач зазначає, що встановлення договором обов`язкового досудового врегулювання спору не порушує вимог законодавства, права звернення сторони до суду, тому встановлений у договорі обов`язковий порядок досудового врегулювання спору не є порушенням закону. Сторони усвідомлено та добровільно прийняли встановлений Договором (п.п. 10.1, 10.2 розділу 10) порядок обов`язкового досудового врегулювання спору.

Також відповідач у поданій заяві щодо питання про контрозрахунок (вх.№20827/20 від 30.06.2020р), зазначив, що здійснено перевірку правильності нарахування та розмір пені вказаний позивачем, та погоджується, що сума пені зазначена позивачем у позовній заяві в розмірі 318 233,06грн. відповідає розрахункам відповідача у повній мірі. Щодо суми основного боргу відповідач не заперечує.

Відповідач в уточненнях правової позиції по даній справі зазначає, що частино 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарськими кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором. Пунктом п ч.5 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу визначено, що однією із істотних умов договору постачання природного газу є умова про обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з постачальником.

В судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини справи.

Між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач) та Комунальним підприємством Бродитеплоенерго (далі - Відповідач) 27.10.2016 укладено договір № 5242/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 375 777,97 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2016 - березня 2017 поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 3 375 777,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за вказаний період:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 382 299,02 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 1 162 906,80 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 1 053 950,69 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 776 621,46 грн.

Акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, зокрема, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п.4 п. 6.3. Договору оплата за природний газ здійснюється шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за поставлений природний газ за Договором відповідач оплату здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, та згідно виписки про надходження коштів від відповідача, ним здійснено проплати на суму 510 074,93грн., відтак сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем складає 2 865 703,04грн.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок простроченого та несплаченого основного боргу відповідачем, внаслідок чого постачальником здійснено нарахування споживачу пені в сумі 318 233,06 грн., 3% річних в сумі 229 884,64 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за одержаний природний газ в сумі 745 407,39 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем належними та допустимим доказами не заперечується.

Норми права та висновки суду .

Щодо досудового врегулювання спору.

Відповідно до ст. 16 Цивільного процесуального Кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Форма досудового врегулювання чітко не прописана в законодавством. У кожній конкретній сфері правового регулювання в законодавстві можуть бути окремі положення щодо досудового врегулювання спору як альтернативі звернення до суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та передбачено , що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки за договором постачання природного газу, до якого застосовуються загальні положення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовґязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повґязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовґязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання покупцем свого обов`язку зі своєчасної оплати товару, у даному випадку природного газу. А у разі настання такої умови продавець вправі за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Можливість вибору певного визначеного законом варіанта правової поведінки є правом кредитора (продавця, позивача у справі)/, а не боржника (покупця, відповідача у справі).

Відтак волевиявлення щодо обрання одного з варіантів поведінки кредитора щодо боржника може бути вчинено ним в активній формі такої поведінки у процесуальний засіб пред`явлення позову. Оскільки законом не встановлено обмеження у реалізації права на судовий захист у правовідносинах, що є предметом спору, а відмова від права на звернення до господарського суду, згідно зі ч.4 ст.4 ГПК України є недійсною, позивач вправі реалізувати своє право як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, переговорами, тощо, так і у спосіб пред`явлення позову. При цьому суд звертає увагу також і на поведінку відповідача, на якого в силу п. 10 Договору також покладено обов`язок у разі виникнення спорів (розбіжностей) розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь - яка сторона вправі ініціювати їх проведення. Відповідач, не виконавши свій обов`язок щодо оплати за отриманий товар, належними та допустимими доказами не заперечивши цього, більш того визнавши існуючий борг та штрафні санкції (див. заяву щодо питання про конррозрахунок від 30.06.20р. вх.№20827/20), переговорів та консультацій не проводив.

Позивач у позовній заяві на виконання приписів п.6 ч.3 ст.162 ГПК України повідомив про відсутність встановленого законом обов`язкового досудового порядку врегулювання спору між ним і відповідачем.

При цьому суд зазначає, що пунктом 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки природного газу.

Суд доходить висновку, що обмеження позивача у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до покупця з вимогою про виконання його обов`язку оплатити отриманий товар, в інший, відмінний ніж позов, оформлений спосіб буде призводити до порушення завдань та основних засад господарського судочинства, як-то верховенства права, доступу до правосуддя, ст. 124 Конституції України.

Отже, позивач не позбавлений права реалізувати своє суб`єктивне право безпосередньо шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за договором та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 3 ст.692 ЦК України та випливає із суті правовідносин купівлі-продажу (поставки) та характеру цього договору.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України , способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2016р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго (споживач) був укладений договір №5242/1617-БО-21 постачання природного газу. Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від 31.10.2016р., додаткову угоду №2 від 22.11.2016р., додаткову угоду №3 від 30.12.2016р. та додаткову угоду №4 від 23.01.2017 року.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 382 299,02 грн; від 30.11.2016 на суму 1 162 906,80 грн; від 28.02.2017 на суму 1 053 950,69 грн; від 31.03.2017 на суму 776 621,46 грн.

Як зазначає позивач та як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, основна заборгованість відповідача становить 2 865 703,04 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 318 233,06 грн., 3% річних в сумі 229 884,64 грн., та інфляційні втрати в сумі 745 407,39 грн.

Додатково слід зазначити щодо правильності нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 745 407,39 грн., а саме позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 318 233,06 грн., 3% річних в сумі 229 884,64 грн., та інфляційні втрати в сумі 745 407,39 нараховані правильно.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 865 703,04 грн., 318 233,06 грн. пені, 229 884,64 грн. 3 % річних та 745 407,39 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 62 388,48 грн, інших доказів понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем не подано.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 62 388,48 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бродитеплоенерго (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Гончарська, буд. 3А , ідентифікаційний код 05445639) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 865 703,04 грн. основного боргу, 318 233,06 грн. пені, 229 884,64 грн. 3% річних, 745 407,39 грн. інфляційних втрат та 62388,48 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Рішення складено та підписано 09.09.2020 року.

Суддя С.М. Коссак