Рішення

від 09.09.2020 по справі 815/5894/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5894/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.10.2016 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 12750942,68 грн, що була винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І. С.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21.03.2012 року у справі №2-2317-11, судове рішення виконується шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, а не шляхом сплати заборгованості. Враховуючи зазначене, відповідачем, на думку позивача, було неправильно визначено суму, що підлягає сплаті за виконавчим збором та неправильно застосовано принцип щодо сплати 10 відсотків від суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2020 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.05.2020 року вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та після проведення автоматичного розподілу справу призначено до розгляду судді Андрухіву В.В.

Ухвалою від 12.05.2020 року справу прийнято суддею до провадження. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 травня 2020 року о 10:00 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву до 20.05.2020 року.

Ухвалою від 21 травня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача. Замінено первісного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Розпочато розгляд справи спочатку зі стадії прийняття суддею справи до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268, 269, 271, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 травня 2020 року о 14:00 год. Встановлено відповідачу - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для подання відзиву на позовну заяву до 27 травня 2020 року, але не менше, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою від 28.05.2020 року задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів, застосованих у зв`язку із запровадженням карантину постановою КМ України від 11.03.2020 року № 211.

10.08.2020 року представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку зі зняттям обмежень щодо роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У судове засідання, призначене на 07 вересня 2020 року на 16:00 год., учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.268 КАС України.

07.09.2020 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 07.09.2020 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Після заміни первісного відповідача належним - Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, останній відзиву на позов у встановлений ухвалою від 21.05.2020 року строк не подав. При цьому у справі наявний відзив відповідача до його заміни належним. (а.с.189-191, т.1).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що законом визначено вичерпний перелік обставин, за яких виконавчий збір не стягується. Виконавчий лист №2-2317/11, виданий 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області, не відповідає вимогам частини другої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у попередній редакції), тому боржник не позбавлений обов`язку сплати виконавчого збору.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2012 року по справі № 2-2317/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФС", про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та в рахунок часткового відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127509426,84 гривень, що складається з: заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15 750 000,00 гривень; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74 250000,00 гривень; простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413, 99 гривень; поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1875000, 00 гривень; нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556923,61 гривень; нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2648089, 24 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 березня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме: на належну ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЖ №318524, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 29 вересня 2008 №1402 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900518 від 03 жовтня 2008 року, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123783500:01:001:1383, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на час продажу (а.с. 182-183, т. 1).

19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-2317/11 (а.с. 252, т. 1).

25.05.2012 року на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33130957) (а.с. 246-247, т. 1).

28.02.2013 року прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 238-240, т. 1).

24.02.2016 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 2-2317/11 замінено сторону виконавчого провадження (а.с. 223-224, т. 1).

15.06.2017 року прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувача (а.с. 219-220, т. 1).

04.10.2016 року прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 209-211, т. 1).

04.10.2016 року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 213-214, т. 1).

04.10.2016 року прийнято постанову на підставі ст. 28 Закону, про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. (а.с. 216-217, т. 1).

Не погодившись з прийнятою відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач оскаржив її до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон), в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Частинами 1 та 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч.ч. 1,2 ст. 8 Закону).

Статтею 17 Закону визначено, що виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою та є виконавчими документами.

У виконавчому документі, зокрема зазначається резолютивна частина рішення (ст.18 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує на те, що оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2016 року, було прийнято в межах вчинення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості в розмірі 127509426, 84 грн. та відповідно застосовано ч.1 ст.28 Закону, в частині, що передбачає стягнення з боржника 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд вважає безпідставними вказані доводи, оскільки предметом розгляду цивільної справи №2-2317/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФС" було звернення стягнення на предмет іпотеки.

У виконавчому листі, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, викладена резолютивна частина рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2012 року, а саме: в рахунок часткового відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127509426,84 гривень, що складається з: заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15 750 000,00 гривень; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74 250000,00 гривень; простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413, 99 гривень; поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1875000, 00 гривень; нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556923,61 гривень; нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2648089, 24 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 березня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме на належну ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЖ №318524, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 29 вересня 2008 №1402 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900518 від 03 жовтня 2008 року, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123783500:01:001:1383, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності на час продажу (а.с. 252-253, т. 1).

Суд зазначає, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2317/11, виданого 19.04.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області, здійснюється щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку", статтею 39 якого, зокрема визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивач не заперечує свого обов`язку сплатити виконавчий збір, разом з тим його сума має відповідати приписам чинного законодавства. Отже, правомірність застосування відповідачем свого права на стягнення виконавчого збору з боржника - позивача, сторонами визнається.

Суд зазначає, що у даному випадку відповідачем у справі неправильно було обрано санкцію ч.1 ст.28 Закону через неправильне визначення виду рішення, яке перебувало у нього на виконанні. У даному випадку, враховуючи, що на виконанні у відповідача перебуває рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а боржником є фізична особа, має застосовуватись санкція ч.1 ст.28 Закону, яка передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окремо, суд зазначає, що оскаржуване рішення не може бути скасовано частково, хоча з позивача все ж таки має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Часткове скасування рішення було б можливе лише у разі правильного застосування санкції ч.1 ст.28 Закону та неправильного визначення суми, що підлягає стягненню. Однак, в даному випадку, як вже зазначалось вище, судом встановлено, що оскаржуване рішення в цілому не ґрунтується на приписах Закону та відповідачем неправильно обрано вид санкції до позивача.

До того ж, суд враховує, що відповідач не позбавлений права повторно прийняти рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, як то передбачено Законом.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст.241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 33743494) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 04.10.2016 року ВП №33130957 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 12 750 942 грн. 68 коп., що була винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк десять днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів