Рішення

від 04.09.2020 по справі 212/5737/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5737/20

2/212/2976/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВТО ПРОСТО , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АТ СЕРВІС про захист прав споживачів та повернення коштів, сплачених за наслідками укладання договорів,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВТО ПРОСТО , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АТ СЕРВІС в якому просив визнати недійсним договір фінансових послуг № 802601 від 26.06.2019 року з Додатком № 1, Додатком № 2, який був укладений між ним та ТОВ АВТО ПРОСТО та стягнути з останнього 50 299 грн. 80 коп., а також визнати недійсним Договір доручення № 802601 від 26.06.2019 року, укладений з ТОВ АТ СЕРВІС та стягнути з останнього 14 251 грн. 20 коп. Судові витрати просив стягнути солідарно з відповідачів. Мотивуючи свою заяву тим, що 26 червня 2019 року він уклав договір № 802601 з ТОВ АВТО ПРОСТО умовами якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, на придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему АВТОФОНД , зокрема позивачем було придбано автомобіль марки RENAULT LOGAN. З метою виконання вищевказаного договору 26 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ АТ СЕРВІС було укладено договір доручення № 802601 предметом якого є зобов`язання сплатити повіреним винагороду ТОВ АВТО ПРОСТО в сумі 14 251 грн. 20 коп., які були сплачені ОСОБА_1 . Однак, ознайомлюючись зі змістом договору, мало що зрозумів з них, а також вказує, що підписання цих договорів здійснювалося відповідальною особою менеджером консультантом ТОВ АВТО ПРОСТО ,який не надав йому роз`яснень, що він не продає автомобілі, а надає послуги з адміністрування системи автомобілів у групах. Такі дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст.ст. 18,19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. Він зазначає, що при умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків даного договору, позивач не погодився б на його укладення.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача ТОВ АВТО ПРОСТО Сметанюк І.М. скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що послуги які надаються ТОВ АВТО ПРОСТО унормовані Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . 19 січня 2012 року ТОВ АВТО ПРОСТО було зареєстровано як фінансову установу та було видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії А01 № 370389. Згодом, 15.01.2013 року ТОВ АВТО ПРОСТО отримало ліцензію на здійснення діяльності адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах № НОМЕР_1 від 15.01.2013 року. Отже укладений договір між ОСОБА_1 неможливо ставити під сумнів, оскільки діяльність ТОВ АВТО ПРОСТО перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності, що виключає можливість визнання Договору № 802601 від 26.06.2019 року недійсним. Зазначив, що договір підписаний між позивачем та ТОВ АВТО ПРОСТО містить детальний опис послу, які надаються ТОВ АВТО ПРОСТО з якими ОСОБА_1 погодився, поставивши на договорі свій підпис та протягом 14 днів не звернувся з відмовою про участь в системі Автофонд. Звернули увагу суду, що посилання позивача на односторонність зміни поточної ціни автомобіля є нікчемними, оскільки умови, які передбачають таку зміну, містяться у договорі, а твердження про підміну понять Поточна ціна автомобілю та Ціна автомобіля не відповідають дійсності, оскільки в договорі чи додатках до нього відсутнє поняття ціна автомобіля . При прийнятті рішення просили врахувати позиції Верховного суду, які містяться в постановах від 15.07.2020 року, провадження № 61-4027св18; від 22.05.2020 року, провадження № 61-1378св20, від 22.04.2020 року, провадження №61-11866св19; від 21.01.2020 року, провадження № 61-37322св18;від 30.10.2019 року, провадження №61-25252св18.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АТ СЕРВІС повідомлялося про день та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення) учасників справи, не скористалися правом подання відзиву , будь - яких клопотань на адресу суду від них не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом встановлено та сторонами письмово не заперечувалось, що 26 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ АВТО ПРОСТО укладено договір № 802601, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему АВТОФОНД . Договір укладено шляхом його підписання сторонами та додатку №1, додатку №2, які є невід`ємною частиною основного договору. Терміни, що використовуються у договорі та системі АВТОФОНД , визначаються договором (а.с. 28-33).

ОСОБА_1 ознайомлений з внутрішніми правилами учасника групи АВТОФОНД , що підтверджується його особистим підписом в довідці про ознайомлення учасника групи ( а.с. 27)

Як зазначив позивач 26 червня 2019 року між ТОВ АТ СЕРВІС та ОСОБА_1 26 червня 2019 року укладено договір доручення № 802601, на виконання якого позивач 25 червня 2019 року здійснив платіж у розмірі 14 251,20 грн. ( а.с. 38).

За умовами договорів учасник стає покупцем автомобіля через механізми надання права на отримання автомобіля та за умови виконання ним усіх зобов`язань.

Згідно з додатком №1 до договору від 26.06.2019 № 802601, винагорода за послуги, пов`язана з включенням договору до системи АВТО ТАК та формування групи у % + ПДВ складає 14 251,20 грн., періодичний платіж 0,8333%, щомісячна винагорода 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику 3% + ПДВ. У свою чергу вказані платежі є виплатою за автомобіль марки RENAULT LOGAN вартістю 296 900,00 грн. (а.с.33).

Виконуючи умови договору укладеного з ТОВ АВТО ПРОСТО , позивач, здійснив платіж 18.07.2019 року в сумі - 4 000грн., 08.08.2019 року в сумі 4 000 грн., 09.09.2019 року в сумі 4 000грн., 09.12.2019 року в сумі - 3 600 грн., 10.01.2020 року в сумі - 3 700 грн., 06.02.2020 року в сумі - 3 700 грн., 10. 03.2020 року в сумі - 3 700 грн., 10.04.2020 року в сумі 4 200 грн., 07.05.2020 року в сумі 4 000 грн., 10.06.2020 року в сумі 4 000грн., 06.07.2020 року в сумі 4 100 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій (а.с.34-37).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку п. п. 19.2, 19.4 спірного договору надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах передбачено, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Учасник (позивач) підтверджує, що ТОВ АВТО ПРОСТО надало інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується за цим договором, із значенням вартості цієї послуги для учасника групи.

Окремо у кінці вказаного договору (а.с. 27 зворотній бік) своїм підписом 26.06.2019 року позивач підтвердив, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ АВТО ПРОСТО , проінформований про всі можливі витрати у зв`язку з укладенням договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього.

Суть позовних вимог у цій справі становить визнання, зокрема, наведеного договору недійсним.

Так відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 ЗУ Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.

Відповідно до положень, зазначених у ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Також згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, на яку посилається позивач у справі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 2 статті 19 ЗУ Про захист прав споживачів передбачено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено перелік дій суб`єкта підприємницької діяльності, які є забороненими у зв`язку з тим, що вводять споживача в оману.

Також ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів.

ТОВ АВТО ПРОСТО відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.01.2012 року № 40 було зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо придбання товарів у групах у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг, про що також зазначив суд апеляційної інстанції.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відноситься до фінансових послуг Відповідно до п. 11 -1 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

За змістом положень ст. 6 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються суб`єктами господарювання на підставі договору, який повинен містити, зокрема: розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Системний аналіз вищевказаних вимог законодавства та змісту оспорюваних позивачем правочинів дає підстави для висновку, що вони, окрім законодавства про захист прав споживачів, регулюються також нормами ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Аналізуючи укладений договір про адміністрування, суд приходить до висновку про те, що його зміст належним чином відповідає вимогам ЦК України, ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Своїми підписами на договорі та додатках до нього позивач засвідчив факт належного ознайомлення та згоду з його умовами, про що, зокрема, вказано у п. п. 19.2, 19.4 спірного договору надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів.

Жодних претензій чи незгоди зі змістом договору при його укладенні позивач не заявив та частково виконав умови договору, сплативши передбачені ним кошти.

Фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо та без нав`язування з боку відповідача, що ним доказами не спростовується.

Предметом оспорюваного договору є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АВТОФОНД, в зв`язку з чим ТОВ АВТО ПРОСТО не є постачальником автомобіля та не визначає його ціну, а лише надає послуги, спрямовані на його придбання та оплату. Водночас у договорі визначена поточна ціна транспортного засобу - 296 900,00 грн., яка відповідає розміру фінансового активу на день укладення правочину; марка та модель транспортного засобу зазначені в додатку № 1 до договору № 802601, що є цілком достатнім для визначення технічних характеристик автомобіля та відповідає терміну Товар ; строк дії договору вказано в ст. 5 розділу І договору, а умовами ст. 5 розділу ІІ договору визначено мінімальний та максимальний терміни одержання права на отримання автомобіля, що спростовує твердження позивача на відсутність у договорі та додатках до нього відомостей про підприємство-постачальника товару, основних характеристик автомобіля, строків дії договору та отримання учасником автомобіля.

В статтях 2, 4 розділу І оспорюваного договору встановлено обов`язки фінансової установи та учасника групи й їх порівняльний аналіз не дає підстав вважати більш жорсткими обов`язками позивача, умови договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Відповідальність ТОВ АВТО ПРОСТО як сторони правочину передбачена в п.13.1, 13.2 розділу ІІ договору.

Пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ договору визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства та інших платежів, передбачених договором; у разі зміни поточної ціни автомобіля товариство має право змінювати розмір поточних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками групи. Термін Поточна ціна автомобіля , спосіб та механізм її визначення й можливість зміни були погоджені між сторонами, засвідчені їх підписами й не суперечать Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ № 913 від 07.12.2016 року та іншим вимогам чинного законодавства.

При цьому позовні доводи позивача про те, що спірні договори мають бути визнані недійсними, як такі, що укладені під впливом обману, з посиланням на надання менеджером відповідача позивачу неповних відомостей при укладенні договору та неповні дані рекламного буклету, суд вважає необґрунтованими, адже зі змісту договору вбачається, що позивачу у справі було роз`яснено обсяг прав та обов`язків за цим правочином у його сторін. Він кілька разів у різних місцях договору проставляв свої підписи, які окремо підтверджують як факти, власне, укладення договору, так і надання позивачу, як його стороні, усіх необхідних відомостей у повному обсязі для розуміння змісту правочину.

Позивач у справі не надав доказів того, що відповідачі діяли з умислом ввести його в оману для того, щоб він підписав спірні договори, адже з їх змісту вбачається, що позивачу були надані усі можливості для розуміння того обсягу прав та обов`язків, які виникають з цих правочинів, та надано повну інформацію щодо їх предмету.

Посилання скаржника на те, що умови договору є несправедливими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та порушує вимоги ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів підлягають відхиленню з огляду на таке.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Отже суд приходить до висновку, що спірний договір було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства та його зміст не суперечить ЗУ Про захист прав споживачів .

Позивач був ознайомлений зі змістом договору та усвідомлено підписав його, а додатковою гарантією повного усвідомлення учасником своїх прав та обов`язків за договором є положення п.12.1.5 ст.12 розділу ІІ договору щодо односторонньої відмови від договору протягом 14 календарних днів без настання будь-яких санкцій та можливістю повернення всієї суми сплачених коштів.

Висновок суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими ВС у постановах від 28.03.2018 у справі №235/1832/16-ц, від 08.06.2018 у справі №557/42/17-ц та від 01.08.2018 у справі №371/292/17; від 15.07.2020 у справі № 204/7352/17 провадження № 61-40276св18.

Указані висновки стосуються також вимог позивача про визнання недійсним і договору доручення, від 26.06.2019, укладеного між позивачем та ТОВ АТ Сервіс , адже позивач погодився з його умовами, підписавши його та вчинивши всі дії на його виконання шляхом сплати ТОВ АТ СЕРВІС визначені договором кошти, а товариство також належним чином виконало свої зобов`язання за цим правочином, про що свідчить відсутність майнових претензій до позивача у ТОВ АВТО ПРОСТО .

Доказів того, що вказаний правочин укладено під впливом обману зі сторони ТОВ АТ СЕРВІС позивач суду не надав.

З огляду на похідний характер вимог про стягнення коштів з відповідачів підстав для стягнення коштів на користь позивача суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10,18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст. ст.4,12,13,19,76-83,137,141,263-265,274-279,274,280, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВТО ПРОСТО , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АТ СЕРВІС про захист прав споживачів та повернення коштів, сплачених за наслідками укладання договорів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВТО ПРОСТО , місцезнаходження: 03045, місто Київ, Столичне шосе, 90, код ЄДРПОУ: 35509011.

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АТ СЕРВІС , місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул.. Старокиївська, 10, код ЄДРПОУ: 38567610.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 04 вересня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін