Рішення

від 07.09.2020 по справі 440/3510/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3510/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління УМВ України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

01.07.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (надалі - відповідач) визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною відмову у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015, викладену в листі голови УМВС України в Полтавській області від 07.04.2020;

- зобов`язати УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області призначити і провести розслідування.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що позивач 17.03.2015 під час затримання ОСОБА_2 , який намагався вчинити крадіжку з кіоску "Вісник Кременчука" в м. Кременчуці, внаслідок чинення ОСОБА_2 опору працівникам міліції позивач отримав тілесні ушкодження. За доводами ОСОБА_1 , факт отримання позивачем тілесних ушкоджень (ЗЧМТ, струсу мозку, ушибленої рани голови) під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки у боротьбі із злочинністю, підтверджується висновком службового розслідування від 09.04.2015.

У квітні 2020 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області з заявою, у якій просив провести розслідування нещасного випадку та скласти акти за формою Н-1, Н-5, за результатами розгляду якої позивачу повідомлено про те, що відповідач не наділений повноваженнями складати акти за формою Н-1, Н-5 стосовно подій, що мали місце 17.03.2015 за участю дільничного інспектора міліції СДІМ Кременчуцького МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 .

Позивач вважаючи такі дії ліквідаційної комісії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3510/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

29.07.2020 відповідач надав відзив на позов /а.с. 41-45/, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що УМВС України в Полтавській області на даний час перебуває в стані ліквідації, про що внесенні відповідні відомості до Єдиного державного реєстру, та відповідно до положень Цивільного кодексу України являється лише юридичною особою публічного права, діяльність якої пов`язана з її ліквідацією та не являється суб`єктом владних повноважень, що може здійснювати владні управлінські функції на основі законодавства. Крім того, відповідач стверджував, що у ліквідаційної комісії відсутні повноваження проводити службове розслідування згідно з вимогами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2015 близько 03 год. 10 хв. під час затримання ОСОБА_2 , який намагався вчинити крадіжку з кіоску "Вісник Кременчука", розташованого у м. Кременчук, ОСОБА_2 вчинив опір та заподіяв тілесні ушкодження дільничному інспектору міліції СДІМ Кременчуцького МВ старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 .

Вказаний факт зареєстрований у ЖЄО Кременчуцького МВ за №4283 та у подальшому інформацію про подію внесено до ЄРДР за №1201517009000935 за ознаками частини другої статті 342 Кримінального кодексу України.

Відповідно до довідки від 17.03.2015 №1821 позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді "забитої рани лівої бровної області" /а.с. 57, 64/.

За наслідками службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень начальником Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області затверджено висновок від 09.04.2015, відповідно до пункту 3 якого встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, ушибленої рани голови отримані старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю /а.с. 49-52/.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у цій справі, що у 2019 році позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати копії висновку службового розслідування та актів за формою Н-1, Н-5 стосовно старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за фактами, що мали місце в 2015 році.

Так, за результатами розгляду заяви позивача від 02.12.2019 відповідач листом від 27.12.2019 №П-2744л.к. повідомив позивача про те, що у зв`язку з тим, що станом на 17.03.2015 ОСОБА_1 працював на посаді ДІМ СДІМ Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області, проведення розслідування нещасного випадку відносилось до компетенції Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області. Станом на 22.11.2019 закінчено ліквідаційну процедуру та внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області як юридичної особи публічного права, а тому направити заяву ОСОБА_1 за належністю не вбачається за можливе /а.с. 30/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 04.02.2020 листом від 10.02.2020 №107/11-АЗ Кременчуцьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області повідомлено про те, що Кременчуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області не володіє інформацією щодо наявності актів Н-5, Н-1, які складались за результатами розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 17.03.2015, та на зберігання до Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області вказані акти не передавались /а.с. 31/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 01.04.2020 листом від 07.04.2020 №42аз Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області повідомлено про те, що Головне управління Національної поліції у Полтавській області не є правонаступником УМВС України в Полтавській області, а тому в Головного управління Національної поліції у Полтавській області відсутні повноваження складати акти за формами Н-5 та Н-1 /а.с. 33/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 01.04.2020 листом від 07.04.2020 №111азл.к. Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області повідомлено про те, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області не наділена повноваженнями складати акти за формами Н-5, Н-1 щодо події, яка трапилася 17.03.2015 за участю дільничного інспектора міліції СДІМ Кременчуцького МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оскільки це суперечить пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404 /а.с. 32/.

Позивач, не погоджуючись із відмовою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII "Про охорону праці" працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404 (далі - Порядок №1346).

Так, приписами пункту 2.1 Порядку №1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Згідно з положеннями пункту 2.4 Порядку №1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто, нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.

Водночас пунктом 3.8 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Крім того, пунктами 3.1, 3.2 Порядку №1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Таким чином, Порядком № 1346 чітко врегульовано випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, має бути розслідуваним протягом місяця після одержання заяви потерпілого. Водночас, коли саме стався нещасний випадок, не має значення.

Отже, пунктом 3.5 Порядку №1346 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.

Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 823/346/17, від 14.04.2020 у справі №580/1768/19, від 14.07.2020 у справі №823/1605/17.

Зміст наведених положень Порядку №1346 свідчить про те, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи, позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, отримав відповідні тілесні ушкодження.

Із довідки лікаря ОСОБА_3 від 17.03.2015 №1821 вбачається, що позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді "забитої рани лівої бровної області" /а.с. 57, 64/.

Із довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №157 встановлено, що позивач у зв`язку із отриманою травмою перебував у непрацездатному стані з 17.03.2015 по 26.03.2015 /а.с. 69/.

Пунктами 3.19, 3.20 Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*).

Водночас положеннями пункту 3.24 Порядку №1346 врегульовано, що нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області повноважень щодо розслідування нещасних випадків суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі УМВС України в Полтавській області).

Судом встановлено, що на момент розгляду цієї справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування юридичної особи - УМВС України в Полтавській області в стані припинення.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України.

Указане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №823/1605/17.

Ураховуючи викладене та з огляду на те, що юридична особа УМВС України в Полтавській області перебуває у стані припинення, суд дійшов висновку, що розслідуванням нещасного випадку, що стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015, викладену в листі від 07.04.2020.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) призначити і провести розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).

Суддя Т.С. Канигіна