Постанова

від 08.12.2020 по справі 440/3510/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р.Справа № 440/3510/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 07.09.20 року по справі № 440/3510/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015, викладену в листі голови УМВС України в Полтавській області від 07.04.2020;

- зобов`язати УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області призначити і провести розслідування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015, викладену в листі від 07.04.2020.

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області призначити і провести розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки при вирішенні справи не взято до уваги усі обставини справи, допущено порушення норма матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не зроблено жодних висновків стосовно доводів УМВС про те, що УМВС не є правонаступником Кременчуцького МВ, а отже, не має повноважень проводити розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем. Так, 20.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області (код ЄРДПОУ 08674809). Водночас, Єдиний державний реєстр не містить даних про наявність у Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області правонаступника.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у 2019 році позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати копії висновку службового розслідування та актів за формою Н-1, Н-5 стосовно старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за фактами, що мали місце в 2015 році.

За результатами розгляду заяви позивача від 02.12.2019, відповідач листом від 27.12.2019 за № П-2744л.к. повідомив позивача про те, що у зв`язку з тим, що станом на 17.03.2015 ОСОБА_1 працював на посаді ДІМ СДІМ Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області, проведення розслідування нещасного випадку відносилось до компетенції Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області. Станом на 22.11.2019 закінчено ліквідаційну процедуру та внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області як юридичної особи публічного права, а тому направити заяву ОСОБА_1 за належністю не вбачається за можливе /а.с. 30/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 04.02.2020 листом від 10.02.2020 за № 107/11-АЗ Кременчуцьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області повідомлено про те, що Кременчуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області не володіє інформацією щодо наявності актів Н-5, Н-1, які складались за результатами розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 17.03.2015, та на зберігання до Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області вказані акти не передавались /а.с. 31/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 01.04.2020 листом від 07.04.2020, № 42аз Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області повідомлено про те, що Головне управління Національної поліції у Полтавській області не є правонаступником УМВС України в Полтавській області, а тому в Головного управління Національної поліції у Полтавській області відсутні повноваження складати акти за формами Н-5 та Н-1 /а.с. 33/.

На запит адвоката позивача - В. Більди від 01.04.2020 листом від 07.04.2020, № 111азл.к. Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області повідомлено про те, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області не наділена повноваженнями складати акти за формами Н-5, Н-1 щодо події, яка трапилася 17.03.2015 за участю дільничного інспектора міліції СДІМ Кременчуцького МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оскільки це суперечить пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 за № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 /а.с. 32/.

Позивач, не погоджуючись із відмовою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області у складенні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 17.03.2015 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю та про те, що таким розслідуванням повинна займатися Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992, № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694-ХІІ визначено поняття охорони праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За статтею 14 вказаного Закону працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Із метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за № 1346.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктом 2.2 Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пунктом 3.4 Порядку № 1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно пункту 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Отже, Порядком № 1346 чітко врегульовано випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, має бути розслідуваним протягом місяця після одержання заяви потерпілого. Водночас, коли саме стався нещасний випадок, не має значення.

Водночас, пунктом 3.5 Порядку № 1346 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.

Такий правовий висновок щодо подібних правовідносин викладений у постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 823/346/17, від 14.04.2020 у справі № 580/1768/19, від 14.07.2020 у справі № 823/1605/17.

Зміст наведених положень Порядку № 1346 свідчить про те, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Згідно із пунктом 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

З аналізу наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

Пунктом 3.9 Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Згідно із пунктом 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:

- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);

- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків;

- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);

- раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За приписами пункту 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків;

- унаслідок дій, вчинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

На підставі п. 3.12. Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Пунктами 3.19, 3.20 Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*).

Водночас, положеннями пункту 3.24 Порядку № 1346 врегульовано, що нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі.

З наявних в матеріалах справи документів убачається, що позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, отримав відповідні тілесні ушкодження.

Згідно з довідкою лікаря ОСОБА_2 від 17.03.2015, № 1821 позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді "забитої рани лівої бровної області" /а.с. 57, 64/.

Із довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №157 встановлено, що позивач у зв`язку із отриманою травмою перебував у непрацездатному стані з 17.03.2015 по 26.03.2015 /а.с. 69/.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 17.03.2015 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, є правомірним.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області повноважень щодо розслідування нещасних випадків, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі УМВС України в Полтавській області).

На момент розгляду цієї справи судом першої інстанції до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування юридичної особи - УМВС України в Полтавській області в стані припинення.

Проте, з приписів чинного законодавства не убачається застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку головою Ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 823/1605/17.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що юридична особа УМВС України в Полтавській області перебувала у стані припинення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що розслідуванням нещасного випадку, який стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області.

Окрім того, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що ліквідаційну процедуру закінчено та до ЄДРПОУ внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі № 440/3510/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 17.12.2020 року