Рішення

від 01.09.2020 по справі 640/2962/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 року м. Київ №640/2962/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участі секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю АДВ ТРАНС доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників: від позивача Гребенченко О.А., від відповідача Перепелюк О.В.;

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю АДВ ТРАНС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 січня 2020 року №01432615050103, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 558000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 січня 2020 року №01442615050103, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку прибуток на загальну суму 502000,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача відповідачем за результатами податкової перевірки ТОВ АДВ ТРАНС зроблено безпідставні висновки про нереальність господарських взаємовідносин останнього з контрагентом ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО , а отже винесені на підставі таких висновків спірні податкові-повідомлення рішення є протиправними через відсутність виявлених уповноваженими особами відповідача порушень податкового законодавства саме позивачем.

Натомість, за доводами відповідача при проведенні податкової перевірки позивача була використана наявна інформація, зокрема про непричетність засновника та керівника його контрагента - ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, а тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені правомірно у зв`язку з порушеннями податкового законодавства щодо протиправного заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом через неможливість реального здійснення відповідних господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17 грудня 2019 року №4817, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням даних, що свідчать про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення та з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 11 липня 2019 року №130884/10/26-15-14-01-3 при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФЕКТ ПРОМО (код 42211045) за лютий 2019 року показників декларації з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АДВ ТРАНС (код 41858491) з метою дотримання податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року показників декларації з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами вказаної податкової перевірки складено акт від 26 грудня 2019 року №235/26-15-05-01-03/41858491, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ АДВ ТРАНС : - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 6 П(с)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2019 року на загальну суму 401760,00 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 446400,00 грн., в тому числі за лютий 2019 року у сумі 446400,00 грн.

А саме, перевіркою встановлено: - щодо повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО - його заниження на загальну суму 2232000,00 грн.; - щодо повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року - його заниження на суму 401760,00 грн.; - щодо повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року - його завищення на загальну суму 446400,00 грн.; - щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року - заниження податку на додану вартість всього у сумі 446400,00 грн.

За змістом акту від 26 грудня 2019 року №235/26-15-05-01-03/41858491, на думку уповноважених осіб відповідача у перевіряємому періоді мало місце документування ТОВ АДВ ТРАНС господарських операцій з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО та їх відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

За твердженнями посадових осіб відповідача, фактично ТОВ АДВ ТРАНС створено штучну видимість здійснення господарський операцій з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року шляхом формального оформлення господарський операцій, які не супроводжувалися дійсним рухом активів.

Так, згідно акту від 26 грудня 2019 року №235/26-15-05-01-03/41858491, під час перевірки відповідачем використовувалась інформація, що міститься в базах даних: ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та Єдиний державний реєстр судових рішень.

Встановлено, що ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 08 червня 2018 року за №10731020000037370 та взято на податковий облік в органах ДПС 08 червня 2018 року за №265818129148.

Станом на дату складання акту перевірки ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО перебувало на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Свідоцтво платника ПДВ від 21 січня 2019 року за №200446216, іпн - 422110426584.

Директор, головний бухгалтер в одній особі у перевіряємому періоді та на дату складання акту перевірки - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - 1 особа.

Кількість осіб, яка виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 4 особи.

На користь неможливості здійснення ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО господарської діяльності у відповідності до визначення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та частини першої статті 43 Господарського кодексу України, в акті перевірки міститься посилання, у тому числі, на наявність картки суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО (дата внесення 14 квітня 2019 року №3051/26-15-21-29), зокрема щодо свідчень засновника, директора та бухгалтера зазначеного підприємства, згідно свідчень якого останній не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства.

Також, в акті наявний запис про те, що ТОВ АДВ ТРАНС до перевірки не надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року, чим порушено пункт 85.2 статті 85 та пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Як наслідок, за висновками перевіряючих проведеною перевіркою ТОВ АДВ ТРАНС не встановлено здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за лютий 2019 року, а отже їх відображення у податковій звітності позивача та отримання відповідних податкових вигод у перевіряємому періоді було неправомірним.

Попри це, адміністративний позов мотивований тим, що вищевказані висновки відповідача є оціночними судженнями та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідна господарська операція позивача з контрагентом ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО була реальною, відбулась в лютому 2019 року, підтверджується належним чином складеними та відображеними в бухгалтерському обліку первинними документами, за якою від реалізації в подальшому послуг, придбаних у ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО , позивач нарахував податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 455619,53 грн. та отримав дохід від реалізації для їх оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2278097,67 грн. При цьому, податкові зобов`язання та дохід від подальшої реалізації відповідних товарів визнано відповідачем, але в той же час податковий кредит та витрати від операцій за цими товарами відповідачем необґрунтовано заперечується.

Зокрема, у позовній заяві міститься посилання на практику суду касаційної інстанції та Європейського суду з прав людини, за якою притягнення позивача до відповідальності за можливі порушення податкового законодавства саме зі сторони його контрагента порушує встановлений статтею 61 Конституції України принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За раніше вказаними висновками уповноважених осіб контролюючого органу, яким передував аналіз податкової інформації та відомостей з ЄДРСР по ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО , про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО на користь ТОВ АДВ ТРАНС , відповідні документи, складені на документальне оформлення цих господарських операцій, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вже зазначалося, дані твердження зроблено на підставі наявної інформації стосовно засновника, керівника та головного бухгалтер ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО - ОСОБА_1 про його непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства.

У листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Європейський суд з прав людини у справах Булвес АД проти Болгарії (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), Полторацький проти України (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило індивідуальної юридичної відповідальності , за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, навіть факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року №К/9901/436/18, №826/7047/13-а колегія суддів серед іншого зазначила, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зокрема, в розглядуваній справі мало місце прийняття до обліку неналежних первинних документів, що обумовило безпідставне формування Товариством (позивачем у справі) витрат та податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства, а саме підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті.139, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів беручи до уваги письмові пояснення директора про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності очолюваного ним Товариства вказала на те, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, але разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Згідно постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року №К/9901/1478/18, №2а-7075/12/2670, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, №826/2747/13-а вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, з огляду на наявний правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року та від 22 вересня 2015 року №21-421а11 та №810/5645/14, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним - врахуванню також підлягає протокол допиту, в якому заперечується участь керівника у веденні фінансово-господарської діяльності відповідного Товариства.

У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до матеріалів справи, 18 лютого 2019 року між ТОВ АДВ ТРАНС (замовник) та ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО (виконавець) укладено договір №18/02/2019 про надання рекламно-поліграфічних послуг, згідно предмету якого Замовник доручав Виконавцеві, а Виконавець приймав на себе зобов`язання надавати Замовнику рекламно-поліграфічні послуги відповідно до умов цього Договору і Актів до нього, які є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язувався своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи) (підпункт 2.1 пункту 2 Договору).

Згідно підпункту 2.2 пункту 2 договору від 18 лютого 2019 року №18/02/2019 рекламно-поліграфічні послуги за цим договором включали: - створення та проведення рекламний кампаній, а саме: - створення та розміщення реклами в газетах, в періодичній пресі, на радіо та телебаченні, в ресурсах мережі Інтернет та інших засобах масової інформації; - створення та розміщення засобів реклами на відкритому повітрі, наприклад білбордів, панелей, бюлетенів, рекламних рамок, віконного оформлення, виставочних залів, розміщення реклами на транспортних засобах тощо; - аерореклама; - розповсюдження або доставка рекламного матеріалу або рекламних зразків; - створення стендів та інших виставочних структур та місць; - проведення маркетингових кампаній та інших рекламних послуг з метою залучення та утримання клієнтів, а саме: - просування товарів; - реклама в місці продажу; - реклама за допомогою прямої пошти; - маркетингові консультації.

Також, Виконавець приймав на себе зобов`язання виконувати інші види робіт/послуг, які обумовлюються Актами до Договору (підпункт 2.3 пункту 2 договору від 18 лютого 2019 року №18/02/2019).

В пункті 1 адресної програми від 18 лютого 2019 року до договору від 18 лютого 2019 року №18/02/2019 конкретизовано характер рекламно-поліграфічних послуг за цим договором, а саме наведено перелік рекламодавців, найменування послуг та їх вартість, які включались до рекламної(их) кампанії(й).

Згідно пункту 2 Адресної програми, вартість послуг була договірною та погодженою Сторонами і склала 2678400,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) в сумі 446400,00 грн.

На підтвердження отримання відповідних послуг від ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО за договором від 18 лютого 2019 року №18/02/2019 позивачем надано копії актів надання послуг від 18 лютого 2019 року №1, від 18 лютого 2019 року №2, від 20 лютого 2019 року №3, від 20 лютого 2019 року №4, від 22 лютого 2019 року №5, від 22 лютого 2019 року №6, від 25 лютого 2019 року №7, від 25 лютого 2019 року №8, від 27 лютого 2019 року №9.

Також, на підтвердження того, що відповідні господарські операції за договором від 18 лютого 2019 року №18/02/2019 безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ТОВ АДВ ТРАНС та супроводжувались дійсним економічним змістом, позивач надав копії договорів з надання рекламних послуг (виготовлення, розміщення рекламних матеріалів), укладених ТОВ АДВ ТРАНС (виконавець) з наступними контрагентами (замовники): ТОВ АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН (договір від 05 лютого 2019 року №36АДВ з додатками), ТОВ БІОФАРМА (договір від 01 лютого 2019 року №4М-УЗ-АДВ з додатками), ТОВ ВІРУС М`ЮЗІК (договір від 04 лютого 2019 року №11УЗ-АДВ з додатками), ТОВ ІНТЕР РЕД (договір від 22 січня 2019 року №58АДВ-А з додатками), ПрАТ Холдингова компанія Київміськбуд (договір від 27 листопада 2018 року №45АДВ-А з додатками), ТОВ КОМПАНІЯ ОРТ (договір від 15 січня 2019 року №5УЗ-АДВ з додатками), ТОВ МЕДІА ЛОДЖИК (договір від 29 серпня 2018 року №23АДВ з додатками), ТОВ МЕДІЙНА КУХНЯ (договір від 14 грудня 2018 року №55АДВ-А з додатками), ТОВ МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР (договір від 11 лютого 2019 року №13УЗ-АДВ з додатками та від 25 червня 2018 року №14АДВ з додатками), ТОВ ПЛЕЙ БТЛ (договір від 01 лютого 2019 року №61АДВ-А з додатками), ТОВ РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД (договір від 31 грудня 2018 року №57АДВ-А з додатками), ТОВ САГА ДЕВЕЛОПМЕНТ (договір від 27 листопада 2018 року №47АДВ-А з додатками), ТОВ МЕЙНСТРИМ МЕДІА (договір від 30 квітня 2018 року №7АДВ-А з додатками), а також рахунки на оплату та акти надання послуг на виконання договорів із зазначеними контрагентами.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

У відзиві на позов, окрім посилань на відповідні висновки акту від 26 грудня 2019 року №235/26-15-05-01-03/41858491, відповідачем процитовано численні правові позиції Верховного Суду зокрема щодо несумісності статусу нелегального (фіктивного) підприємства з легальною підприємницькою діяльністю, а також обов`язку врахування такого доказу, як протокол допиту свідка у кримінальному провадженні, за яким керівник (засновник, головний бухгалтер) підприємства заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності останнього, а отже що відповідні документи за його підписом не можуть вважатися належним чином складеними первинними документами згідно вимог чинного законодавства.

За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Задля надання належної оцінки показам керівника ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО , згідно яких ним заперечувалась причетність до створення, керівництва та будь-якої іншої діяльності вказаного підприємства, та власне покази якого лягли в основу висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом у перевіряємий період, в судовому засіданні 19 травня 2020 року у якості свідка допитано громадянина ОСОБА_1 (директор, головний бухгалтер в одній особі ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО у перевіряємому періоді та на дату складання акту перевірки).

У своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 повідомив про свою обізнаність щодо реєстрації із використанням власних документів та на своє ім`я ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО , оскільки відповідні реєстраційні дії відбувались за його участі.

Окрім того, згідно долученої до матеріалів справи за клопотанням позивача копії нотаріально завіреної заяви гр. ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року за реєстровим №442, ОСОБА_1 вказував, що займає посаду директора ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО з 17 грудня 2018 року і по теперішній час.

Зокрема, за вищевказаною заявою ОСОБА_1 особисто підтверджено факт надання рекламно-інформаційних послуг на користь ТОВ АДВ ТРАНС у лютому 2019 року за договором від 18 лютого 2019 року №18/02/2019 на загальну суму 2678400,00 грн., а також оформлення первинних документів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив критично поставитись до заяв свідка, з огляду на їх суперечливість. Однак чинне законодавство не покладає на добросовісного контрагента (в даному випадку позивача) перевіряти дійсну волю особисто керівника контрагента щодо вчинення господарських операцій ввіреного йому підприємства, за наявності належним чином оформлених первинних документів та в сукупності з іншими доказами на підтвердження реальності господарської опеарції.

Відповідно, з огляду на викладене, спростовуються твердження відповідача про непричетність керівника та головного бухгалтера контрагента позивача до здійснення господарської діяльності очолюваного ним підприємства, зокрема у перевіряємий податковою перевіркою період та за спірними господарськими операціями.

За клопотанням у якості доказів відповідачем подано суду копії листів КП Київський метрополітен та КП Київреклама виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 червня 2020 року №439-Н3 та від 09 червня 2020 року №196-1174/КР відповідно, в яких зазначені комунальні підприємства на запит відповідача повідомляли, що ними не укладались договори та не надавались дозволи на розміщення реклами з ТОВ АДВ ТРАНС та ТОВ ЕФЕКТ ПРОМО .

За змістом відповідного клопотання відповідача, зазначені докази подані у зв`язку з тим, що згідно укладених позивачем договорів зокрема з ТОВ АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН (договір від 05 лютого 2019 року №36АДВ з додатками) та ТОВ БІОФАРМА (договір від 01 лютого 2019 року №4М-УЗ-АДВ з додатками), їх умови передбачали виготовлення та розміщення рекламних матеріалів у тому числі на транспортних засобах в м. Києві, а також в приміщеннях станцій та вагонах електропоїздів київського метрополітену.

Однак, вказані докази на користь позиції відповідача суд оцінює критично та погоджується із відповідними запереченнями позивача, оскільки: 1) КП Київський метрополітен в листі від 10 червня 2020 року №439-Н3 повідомлено, що останнє самостійно не здійснює розміщення реклами, а усі рекламні засоби в КП Київський метрополітен розміщуються розповсюджувачами реклами на підставі відповідних договорів, укладених Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) КП Київреклама в листі від 09 червня 2020 року №196-1174/КР повідомлено, що видача дозволів на розміщення реклами на належить до компетенції останнього та віднесена до компетенції Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому КП Київреклама не є належним розпорядником відповідної інформації; 3) Надана КП Київреклама інформація стосується зовнішньої реклами, попри укладені позивачем договори на розміщення реклами на транспорті, яка є окремим видом реклами та регулюється Порядком погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 лютого 2019 року №207; 4) Згідно частини першої статті 18 Закону України Про рекламу від 03 липня 1996 року №270/96-ВР реклама на транспорті розміщується за погодженнями власників об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами), а згідно раніше вказаних договорів позивача з його контрагентами, реклама на відповідних об`єктах могла розміщуватись не безпосередньо через підприємство, якому надано дозвільний документ на її розміщення чи власне самого власника об`єкта, на якому вона розміщується.

Таким чином, подані відповідачем докази не є належними у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем не виконано покладеного на нього Законом обов`язку та не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятих та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі висновків податкової перевірки позивача, а отже заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АДВ ТРАНС задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 січня 2020 року №01432615050103, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 558 000,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 січня 2020 року №01442615050103, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку прибуток на загальну суму 502 000,00 грн.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДВ ТРАНС (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 40, офіс 2, код ЄДРПОУ 41858491) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15903,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 08.09.2020.