Постанова

від 08.09.2020 по справі 420/7826/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 р. Категорія 111030100м.ОдесаСправа № 420/7826/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

час і місце ухвалення: 11:47, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: ГУ ДПСЖукова Т.А. (витяг) Пред-к позивачаКравець І.Г. (ордер, адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОВАГОНСЕРВІС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 р. №000371508, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 р. №000371508, мотивуючи його тим, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки є необґрунтованими та не спроможними спростувати реальність спірних господарських операцій .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.11.2019 року №000371508.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що укладений договір між ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС та ТОВ СЦБ не опосередковується реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОВАГОНСЕРВІС є суб`єктом господарювання та зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.04.2019. Фактичними видами діяльності позивача є (КВЕД): 30.20 (виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу); 46.19 (діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту);46.90 (неспеціалізована оптова торгівля); 52.21 (допоміжне обслуговування наземного транспорту); 52.24 (транспортне оброблення вантажів); 52.29 (інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний);74.90 (інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.); 33.17 (ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів) (т.ІІ а.с.20-21).

25.09.2019 року на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 315 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОВАГОНСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ СЦБ , код ЄДРПОУ 38255065, за період жовтень 2018 року (т.ІІ а.с.12).

За результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС , відповідач склав Акт перевірки від 10.10.2019 року №123/15-32-05-08/41558040 (далі - Акт перевірки) (т. І а.с.55-67;175-187).

У висновках Акта перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями, у результаті яких встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 121 751 грн., в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 121 751 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 року №000371508, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 121751 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60876 грн. (т.І а.с.234).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням рішенням ГУ ДПС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зроблені відповідачем висновки про нереальність господарських операцій є недоведеними, а тому не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або увезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В Акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства обґрунтовано нереальністю та безтоварністю господарських операцій з ТОВ СЦБ , у зв`язку з чим, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, та, як наслідок, заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 121 751 грн.

З матеріалі справи вбачається, що позивач (покупець) уклав з ТОВ СЦБ (продавець) договір купівлі-продажу від 06.06.2018 № 6-2018 (т.І а.с.95-97;221-223), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Товар - комплектуючі залізничних вантажних вагонів.

За умовами п.1.3. вказаного Договору, загальна кількість товару, його номенклатура, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються Сторонами у Специфікаціях (Додатки до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору № 6-2018 передбачено, що передача Товару Покупцеві проводиться шляхом оформлення Акту прийому-передачі товару уповноваженими особами обох Сторін.

Відповідно до п.2.5. вказаного вище Договору, Продавець надає Покупцю Товар зх. Документальним підтвердженням його придбання та історії походження. При цьому знаки та клейма щодо виготовлення деталей мають відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 31334 та нанесені заводом-виробником (не перебиті з інших колісних пар (у разі поставки колісних пар), без виправлень зварюванням).

Як зазначено у п.4.1. Договору купівлі-продажу від 06.06.2018 №6- 2018, Продавець надає Покупцеві наступні документи: оригінал рахунку; видаткову накладну; акт прийому-передачі; ТТН (у випадку постачання Товару Продавцем на склад Покупця); ВУ-53 (у випадку ремонту колісної пари); пересилочну відомість.

Пунктом 4.3. Договору № 6-2018 передбачено, що умови та строк постачання товару Сторони визначають у Специфікації на постачання Товару (партії Товару).

До Договору купівлі-продажу № 6-2018 сторонами складено відповідні Специфікації: № 1 від 06.06.2018; №2 від 18.06.2018; №2-2 від 24.07.2018, №3 від 25.09.2018 та №4 від 19.10.2018 (т.І а.с.98-102; 224-228).

Відповідно до визначених у вказаних Специфікаціях умов постачання Товарів, поставка Товару здійснюється на умовах самовивозу (EXW) зі складу в м. Київ згідно ІНКОТЕРМС - 2010 на склад Покупця.

16.02.2018 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено Договір №1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір №1) (т.І а.с.103-107), відповідно до п.1.2. якого Замовник доручає Виконавцю організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних і внутрішніх напрямках.

За умовами п.1.3. Договору №1, Виконавець в межах даного Договору надає послуги з транспортування вантажів, а так само з пошуку і підбору перевізників, тобто організовує перевезення власним або найманим вантажним автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності з чинним законодавством України та вимогами міжнародних Конвенцій.

Згідно з п.1.4. Договору №1, Виконавець приступає до виконання робіт на підставі Додаткової угоди, яка іменується Заявка, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

На виконання договору купівлі-продажу від 06.06.2018р. №6-2018 ТОВ СЦБ здійснено поставку Товару на адресу ТОВ ЄВРОВАГОНСЕВРІС згідно наступних видаткових накладних:

- №61 від 01.10.2018 на загальну суму 396000,11 грн., в тому числі ПДВ - 66000,02 грн. (т.І. а.с.114)

- №62 від 01.10.2018 на загальну суму 22 500 грн., в тому числі ПДВ - 3750 грн. (т.І. а.с.117);

- №65 від 11.10.2018 на загальну суму 458001 грн., в тому числі ПДВ - 76333,50 грн. (т.І а.с.124);

- №66 від 11.10.2018 на загальну суму 128000,03 грн., в тому числі ПДВ - 21333,34 грн. (т.І. а.с.126);

- №69 від 22.10.2018 на загальну суму 250002,00 грн., в тому числі ПДВ - 41667,00 грн. (т.І а.с.134).

На підтвердження приймання-передачі ТМЦ від ТОВ СЦБ позивачем також надані акти здачі-прийняття товарів: Акт №1-0110 від 21.09.2018 (т.І. а.с.115-116); Акт №2-0110 від 01.10.2018 (т.І а.с.118); Акт №2-1110 від 01.10.2018 (т.І а.с.125); Акт №1-1110 від 11.10.2018 (т.І а.с.127);

Доставка Товару за видатковими накладними №61 від 01.10.2018р., №62 від 01.10.2018р., №65 від 11.10.2018р., №66 від 11.10.2018р. та №69 від 22.10.2018р. на адресу позивача здійснювалась автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме:

- ТТН №100118 від 01.10.18 (т.І а.с.121);

- ТТН №1110183 від 11.10.18 (т.І. а.с.131);

- ТТН №2210182 від 22.10.18 (т.І а.с.139).

В Акті перевірки відображено, що внаслідок здійснення вищезазначених поставок, ТОВ СЦБ були складені та зареєстровані наступні податкові накладні на адресу ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС :

- податкова накладна №1 від 01.10.2018, яка складена внаслідок поставки згідно видаткової накладної від 01.10.2018 №62;

- податкова накладна №42 від 22.10.2018, яка складена внаслідок поставки згідно видаткової накладної від 22.10.2018 №69;

- податкова накладна №23 від 11.10.2018, яка складена внаслідок поставки згідно видаткової накладної від 11.10.2018 р. №65.

Сплата за вищезазначені поставки, здійснювалась 17.10.2018 р. у сумі 480 501 грн., 24.10.2018 - у сумі 215 001,72 грн., 25.10.2018 р. у сумі 39 501 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2784 від 17.10.2018 (т.І а.с.108); №2869 від 25.10.2018 (т.І а.с.112); №2853 від 24.10.2018 (т.І а.с.113).

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, станом на кінець періоду, що перевіряється кредиторська заборгованість за вищезазначеним договором складає 4 499,46 грн.

В акті перевірки також зазначено, що суми податку на додану вартість за вище визначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у жовтні 2018 року.

Декларація з податку на додану вартість за жовтень 2018 року ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС надано до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та прийнята 20.11.2018 р. за реєстраційним номером 9256698063.

Придбані у ТОВ СЦБ ТМЦ в подальшому використані у господарській діяльності, що підтверджується Атом приймання-передачі від 02.10.2018 (т.І а.с.122-123), Актом передачі-приймання від 12.10.2018 (т.І а.с.128), Актом приймання-передачі від 02.11.2018 (т.І а.с.132), Актами приймання-передачі від 23.10.2018 (т.І а.с.136; 140;142).

В свою чергу, висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані тим, що невідповідність дат відвантаження товару та його транспортування (видаткова накладна 11.10.2018 р., товарно-транспортна накладна 11.10.2018 р.) та акту здачі-прийняття товарів від 01.10.2018 року №2-1110 обумовлює фіктивний характер вищезазначених документів, щодо отримання ТМЦ, внаслідок чого ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС неправомірно сформовано податковий кредит у сумі 76333,5 грн.

При цьому, дата ТТН №1110183 від 11.10.18, також не відповідає даті акта здачі-прийняття товарів від 01.10.2018 року №2-1110.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначив, що аналізуючи ланцюг постачання ТМЦ реалізованих ТОВ СЦБ на адресу ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС , придбаних на підставі первинних документів, наданих до перевірки, баз даних ЄРПН та АІС Податковий Блок встановлено відсутність законного походження товару (виробник/імпортер) у ланцюгу постачання, а придбання та постачання товару, реалізованого ТОВ СЦБ на адресу позивача за ціною придбання, свідчить про відсутність ділової мети.

З посиланням на наявність податкової інформації щодо ТОВ СЦБ за звітний період декларування ПДВ - жовтень 2018 року, відповідач в Акті перевірки зазначив про неправомірне визначення ТОВ СЦБ сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послу у жовтні 2018 року, згідно податкової звітності -2473149 грн., та згідно даних ЄРПН по податковим накладним, виписаним у жовтні 2018 року, на загальну суму 2473149 грн.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій позивача з ТОВ СЦБ , відповідач в Акті перевірки також зазначив про ненадання документів, передбачених п.2.5 договору від 06.06.2018 №6-2018 щодо походження товару, придбаного позивачем.

Як вказано в Акті перевірки, вищевикладене доводить, що ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС допущено порушення пп. а п. 198.1, п. 198.2, та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5 розділу III, п.п. 1 п. 4 розділу V, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, за рахунок чого ТОВ ЄВРОВАГОНСЕРВІС завищено податковий кредит на загальну суму 121751 гри., в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 121751 грн.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства: п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями, у результаті яких встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 121 751 грн., в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 121 751 грн., за які прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані недоліком акту здачі приймання-передачі товару №2-1110 в частині зазначення дати складання документа, наявністю податкової інформації та аналізом бази даних ЄРПН щодо ТОВ СЦБ .

В свою чергу, щодо посилання відповідача в акті перевірки на наявність недоліків акта здачі-прийняття товарів №2-1110 в частині зазначення дати складання документа, суд зазначає наступне.

Дослідженні під час судового розгляду документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товарів, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів самі по собі не можуть бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року в справі № 820/475/17.

Доводи відповідача щодо невідповідності дати акта здачі-прийняття товарів №2-1110 даті, зазначеній у видатковій накладній №65 від 11.10.2018 та ТТН №1110183 від 11.10.18, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ СЦБ , оскільки, у даному випадку, з огляду на досліджені судом докази у їх сукупності, наявність технічної помилки в акті здачі-прийняття товарів №2-1110 в частині зазначення дати складання документа 01.10.2018 не свідчить про нереальність такої операції.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, судом досліджено її реальність в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст та враховано, що окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.02.2020 по справі №440/198/19, від 05.02.2019 по справі №822/2373/17 та від 13.02.2018 по справі № 820/684/17. При цьому суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності податкової інформації стосовно ТОВ СЦБ та порушення останім податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Статтею 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 року дійшов до висновку, що: ...податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи .

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

До того ж, колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Отже, посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача є безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Неприйнятними є також посилання податкового органу на припущення неможливості виконання контрагентами позивача господарських операцій, з огляду на те, що такий вид доказів, як припущення в адміністративному судочинстві відсутній та відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2019 року по справі № 826/15112/16.

Також, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

В даному випадку, судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ СЦБ , за результатами яких позивачем віднесено спірні суми до податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності документів, передбачених п.2.5. договору від 06.06.2018 №6-2018 щодо походження товару, придбаного позивачем, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2.5. договору від 06.06.2018 №6-2018, продавець надає Покупцю Товар з документальним підтвердженням його придбання та історії походження. При цьому знаки та клейма щодо виготовлення литих деталей мають відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 31334 та нанесені заводом-виробником (не перебиті з інших колісних пар ( у разі поставки колісних пар), без виправлень зварюванням).

У жовтні 2018 року ТОВ СЦБ не здійснювалось поставка литих деталей, зокрема, колісних пар, а відтак, відсутність документів щодо придбання ТМЦ та історії їх походження не є доказом нереальності господарських операції між позивачем та ТОВ СЦБ .

Отже, враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ СЦБ , та зв`язок між фактом придбання позивачем товару та понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операції позивача щодо придбання ТМЦ у ТОВ СЦБ та його подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 04.11.2019 року № 000371508.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОВАГОНСЕРВІС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 р. №000371508 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року по справі № 420/7826/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 09 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.