Постанова

від 08.09.2020 по справі 820/2785/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 820/2785/16

адміністративне провадження № К/9901/27234/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Закритого акціонерного товариства Балмолоко плюс до Ізюмської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ізюмської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 (суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Старостін В.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №820/2785/16.

встановив:

Закрите акціонерне товариство Балмолоко плюс (далі - ЗАТ Балмолоко плюс ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Ізюмська ОДПІ) від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Ізюмська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Ізюмська ОДПІ посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для належного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 по справі №2-а-12566/10/2070 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до копії ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №2-а-12566/10/2070, наявної в матеріалах даної справи, адміністративний позов ЗАТ Балмолоко плюс до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 № 0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3 залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 відкрито провадження у справі №820/2785/16 за позовом ЗАТ Балмолоко плюс до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №820/2785/16, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного інстанції, виходив з того, що реальність спірних господарських операцій ЗАТ Балмолоко Плюс з Приватним підприємством Агродом підтверджується матеріалами справи № 2а-12566/10/2070, зокрема, наданим позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, ветеринарним свідоцтвом на молоко. Судом також встановлено, що молоко, отримане від контрагента у січні та лютому 2009 року, оприбутковано в повному обсязі в бухгалтерському обліку підприємства. Відхилення між даними перевірки та даними декларації, які відображені у додатку до акту Валові витрати ЗАТ Балмолоко плюс по рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 за II квартал 2009 року та III квартал 2009 року, є сумою, яку підприємство своєчасно не відобразило у податкових деклараціях відповідного періоду, а задекларувало як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у IV кварталі 2009 року, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача при формуванні складу валових витрат за IV квартал 2009 року. Стосовно висновку податкового органу про обов`язок позивача збільшити валові доходи у IV кварталі 2009 року на суму 99898,08 грн. згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та зменшення валових витрат на суму оприбуткованих матеріалів (83248,40 грн. без ПДВ), суди дійшли висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу, оскільки станом на 16.02.2009 заборгованість за простим векселем від 18.10.2003 № 80351641265529 була погашена у повному обсязі. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств зазначено, що порушень позивачем вказаних вище приписів, не встановлено, оскільки при формуванні валових витрат у І кварталі 2009 року, сума задекларованих валових витрат позивача була меншою від сум відображених у бухгалтерському обліку сплачених авансів згідно даних рахунку 631 Розрахунки з постачальниками за сировину, матеріали . Також суди дійшли висновку, що оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону України Про податок на додану вартість не сплачує податок на додану вартість до бюджету, а декларує податкові зобов`язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що подані ним клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду та закриття провадження у справі та мотиви, якими обґрунтовані заявлені клопотання, були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та відмовлено у їх задоволенні.

Так, Ізюмська ОДПІ зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 адміністративний позов ЗАТ Балмолоко плюс залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 08.06.2015.

Водночас у травні 2016 року позивач повторно звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3.

Відповідно до пункту 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Крім того, відповідач звертався до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строки подання та суми донараховані у податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженими, що є порушенням статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 56.18 статті 58 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Однак, позивачем не наведено вмотивованих обґрунтувань форс-мажорних обставин або дії непереборної сили, які об`єктивно унеможливили звернутися до суду про захист прав та інтересів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на час розгляду даної справи судами першої та апеляційною інстанцій) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Також слід зазначити, що статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на час розгляду даної справи судами першої та апеляційною інстанцій) визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Верховний Суд зауважує, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Вирішуючи даний спір суди щодо нарахування грошових зобов`язань у зв`язку з виявленими порушеннями під час проведення контролюючим органом перевірки, які відображені в акті перевірки, попередніх інстанцій посилались на те, що реальність спірних господарських операцій позивача з ПП Агродом підтверджується матеріалами адміністративної справи №2а-12566/10/2070.

Проте, матеріали даної адміністративної справи не містять доказів про витребування адміністративної справи №2а-12566/10/2070 для вивчення наявних в ній письмових доказів необхідних для повного та всебічного з`ясування обставин в даній адміністративній справі.

Матеріали даної адміністративної справи також не містять жодних первинних документів, акту перевірки, в якому відображені порушення позивачем норм податкового законодавства за наслідками проведення планової виїзної перевірки.

З огляду на зазначені положення законодавства та те, що оскаржувані судові рішення постановлені за відсутності в матеріалах даної адміністративної справи будь-яких письмових доказів, колегія суддів не може визнати їх законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з`ясованих обставин у справі, тобто не можливо підтвердити чи навпаки спростувати правомірність, законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції, Ізюмська ОДПІ посилалась на те, що відповідно до письмових пояснень керівник ПП Агродон Нестеренко С.Г. до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав ніякого відношення, не користувався печаткою підприємства, а тому такі первинні документи бухгалтерського обліку не мають юридичної сили та доказовості.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справа судам необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Ізюмської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №820/2785/16 скасувати.

Справу №820/2785/16 передати на новий розгляд в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна