Ухвала

від 09.09.2020 по справі 574/246/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/246/20

Провадження 2/574/175/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Місевра С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буринського міського споживчого товариства про стягнення матеріальної і моральної шкоди та неустойки,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила стягнути з Буринського міського споживчого товариства 3731 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. - моральної шкоди та 20000 грн. неустойки, посилаючись на те, що вона була фізичною особою-підприємцем. 05.10.2017 року між нею та Буринським міським споживчими товариством був укладений договір оренди нежитлового приміщення, що розташоване в с. Клепали Буринського району Сумської області, в якому вона займалася господарською діяльністю - роздрібною торгівлею побутової хімії та секонд-хендом . Через деякий час вона завезла два холодильника і почала торгувати продовольчою групою товарів. Однак голова Буринського міського споживчого товариства зателефонував їй та повідомив, що торгувати продовольчими товарами вона не має права. Але в договорі оренди приміщення жодних обмежено з цього приводу не було. Потім останній знову зателефонував їй та запропонував приїхати до них, оскільки в договорі оренди приміщення була виявлена помилка у його площі, яку необхідно було виправити. В подальшому посадові особи міського споживчого товариства, ввівши її в оману, поміняли деякі листки цього договору, в яких були прописані умови, що вона не може торгувати продовольчими товарами. Згоди на внесення таких змін вона не давала. Потім, голова правління Буринського міського споживчого товариства почав погрожувати розірвати договір оренди. У травні 2018 року за його вказівкою до магазину зайшов Клепалівський сільський голова ОСОБА_2 , який відключив їй холодильники. Через непрацюючі холодильники у неї зіпсувався товар на суму 3731 грн.. Також їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила в 5000 грн.. У зв`язку з тим, що вказана шкода була заподіяна через порушення умов договору з боку Буринського міського споживчого товариства, вважала, що саме вони повинні її відшкодувати. Крім цього просила стягнути з відповідача неустойку у розмірі 20000 грн..

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала, доповнивши, що спір між ними виник у зв`язку із порушення умов договору відповідачем та господарською діяльністю, яку вона здійснювала як фізична особа-підприємець. З аналогічним позовом вона раніше зверталася до господарського суду, однак її позовну заяву повернули через невірно сплачений судовий збір.

Представник Буринського міського споживчого товариства - директор товариства Місевра С.П. позов не визнав, вважав, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вислухавши доводи сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Зокрема, статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.19 цього Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 05.10.2017 року між Буринським міським споживчим товариством та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №14 оренди об`єкта нерухомості, що буде використовуватися для роздрібної торгівлі.

Позивачка вказує, що умови договору після його підписання були незаконно змінені орендодавцем шляхом введення її в оману, оскільки без її згоди в п.1.2 Договору були внесені зміни. Зокрема, на момент укладення договору вказаний пункт закріплював, що об`єкт оренди використовується для роздрібної торгівлі та іншої видів торгівлі в неспеціалізованих магазинах. В подальшому, під приводом внесення виправлення у площу магазину, посадові особи відповідача замінили першу сторінку договору, пункт 1.2 був викладений по іншому, а саме у ньому була вказано, що магазин використовується орендарем для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами. В таких спосіб, відповідач фактично заборонив їй торгівлю продовольчими товарами, хоча раніше таких домовленостей між ними не було.

Аналіз змісту позовних вимог та пояснень сторін свідчить, що спір між сторонами виник у зв`язку із виконанням умов договору між двома господарюючими суб`єктами.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

З витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 з 04.10.2017 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису 26100000000001918 (а.с.47-52).

Запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем вчинено 24.12.2019 року, номер запису 26100060002001918.

Тобто на день звернення до Буринського районного суду позивачка статусу суб`єкта підприємницької діяльності не мала.

Між тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) дійшла наступного висновку: за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на вказане та приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник у зв`язку із виконанням умов договору між двома господарюючими суб`єктами та заподіяння шкоди у зв`язку з цими відносинами, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.255,256 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Буринського міського споживчого товариства про стягнення матеріальної, моральної шкоди та неустойки закрити, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачці, що розгляд такої категорії справ віднесено до юрисдикції Господарського суду Сумської області (40011 м. Суми, проспект ім. Т.Шевченка,18/1).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий