Постанова

від 10.09.2020 по справі 904/807/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 Справа № 904/807/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20 (суддя Рудь І.А.; ухвалу постановлено о 13:11 год. у місті Дніпро)

за позовом Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час", м.Дніпро

до відповідача-1 : Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ

відповідача-2 : Державного підприємства "Сетам", м.Київ

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20 клопотання Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №904/807/20 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2587/18.

Означену ухвалу вмотивовано об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, предметом спору якої є визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості, який є спірним і у справі №904/807/20.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ КБ "Приватбанк" (відповідач-1) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20, якою зупинено провадження у справі №904/807/20 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2587/18 за позовом Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання права власності та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт (відповідач-1) вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.

За твердженням відповідача-1 судом порушено принцип змагальності сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України) та п.п. 1-3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотання про зупинення провадження у справі було подано позивачем за день до судового засідання, а в судовому засіданні судом відхилено клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення с клопотанням та надання письмових заперечень.

Також відповідач-1 вважає, що відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи №904/807/20 до вирішення справи №904/2587/18, оскільки справа №904/807/20 може бути розглянута судом на підставі наявних у ній доказів.

Так за поясненнями відповідача-1 в рамках справи №904/2587/18 позивач намагається визнати за собою право власності на частку 975/1000 адміністративно-громадського комплексу, який розташований за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 1, загальною площею 5575,5 кв.м, власником якого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.07.2004 є ЗАТ КБ "Приватбанк" (нова назва АТ КБ "Приватбанк"), право на яке зареєстровано у визначеному законом порядку.

До того ж, апелянт також звертає увагу на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20, ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; надано Благодійній організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" та Державному підприємству "Сетам" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Благодійна організація "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" (позивач) і Державне підприємство "Сетам" (відповідач-2) відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Між тим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 (далі - Закон №540-IX), розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, за змістом якого: під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, строк на подання відзиву продовжено до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ (далі - Закон №731-ІХ), яким внесені зміни до пункту 4 розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України. Відповідно до приписів Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, з урахуванням наведених змін до процесуального закону, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у позивача закінчився 06.08.2020.

За розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2020, у зв`язку з відпусткою суддів Березкіної О.В. та Орєшкіної Е.В., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/807/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20 до свого провадження, постановлено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції. Тому колегія суддів визнала за можливе здійснити перегляд цієї справи за наявними в ній матеріалами.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи

Благодійна організація "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" і Державного підприємства "Сетам" про:

- визнання Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" особою, що має переважне право на придбання нежитлового приміщення 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м, в порядку частини другої статті 777 Цивільного кодексу України;

- зобов`язання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", в порядку ст. 777 Цивільного кодексу України, запропонувати Благодійній організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" придбати нежитлове приміщення: 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м, за ціною із вирахуванням від початкової заявленої стартової ціни лоту суми вартості невід`ємних поліпшень об`єкта, виконаних за рахунок Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час";

- заборону Державному підприємству "Сетам" проводити електронні торги щодо продажу нежитлового приміщення 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м без урахування переважного права Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" на придбання нежитлового приміщення 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м;

- зобов`язання Державного підприємства "Сетам" проводити електронні торги щодо продажу нежитлового приміщення 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м з урахуванням переважного права Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" на придбання нежитлового приміщення 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м, встановлюючи для Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" початкову та покрокову вартість лоту - 1/2 частка та 1/2 частка адміністративно-громадського комплексу за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1, загальною площею 5575,5 кв.м з вирахуванням від стартової, та ціни кожного наступного кроку, - суми вартості здійснених невід`ємних поліпшень об`єкта у вигляді проведених ремонтно-будівельних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що між Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" (орендар, позивач) і АТ КБ "Приватбанк" (орендодавець, відповідач-1) був укладений договір оренди від 19.12.2006, предметом якого є адміністративно-громадський комплекс, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 1 (нова адреса:м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, 1), загальною площею 5575,5 кв.м. Вказаний договір в подальшому був пролонгований.

Позивач заперечує факт підписання останньої редакції договору оренди від 28.09.2018, посилаючись на те, що скерований ним проект договору є відмінним, у зв`язку з чим було подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання такого договору недійсним (справа №904/4885/18).

З урахуванням домовленостей між сторонами позивачем за власний рахунок протягом 2012-2013 років були здійснені ремонтно-відновлювальні та оздоблювальні роботи об`єкту оренди. Оскільки відповідно до умов п. 8.5. договору всі поліпшення, які здійснені орендарем в період дії договору є його власністю, позивачем було виготовлено кошторис всіх проведених робіт та в 2017 ініційоване питання перед відповідачем-1 щодо визнання права власності на невід`ємні поліпшення об`єкту оренди.

На розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває також позовна заява про визнання за Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" права спільної часткової власності на 975/1000 вищевказаного адміністративно-громадського комплексу (справа №904/2587/18).

Позивачем також зазначено, що відповідачем-1 в порушення вимог закону на сайті ДП "Сетам" (відповідач-2) розміщено оголошення про проведення 04.02.2020 торгів (добровільний продаж) спірного об`єкту нерухомого майна. Під час огляду розміщеної форми договору позивачем у розділі 8 "Гарантії та претензії" виявлено, що продавцем умисно приховані дійсні відомості про майно, а також наявні права третіх осіб щодо майна, зокрема права позивача, який є фактичним орендарем та імовірно співвласником. Позивач про проведення торгів відповідачем-1 попереджений не був.

26.05.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області позивачем здано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов`язаної справи №904/2587/18 за позовом Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання права власності на те приміщення, переважне право на придбання якого просить визнати Благодійна організація "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" в даній справі.

Позивач вважає, що прийняття рішення суду по справі №904/2587/18 безпосередньо впливає на прийняття рішення в даній справі. В обґрунтування поданого клопотання Благодійна організація зазначає, що у випадку задоволення позову про визнання права власності на спірне нерухоме майно за Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час", питання про визнання переважного права на придбання такого майна вже буде не актуальним. У разі набуття позивачем права власності на вказане приміщення на підставі рішення суду, електронні торги щодо продажу нерухомого майна можуть бути скасовані за заявою власника, а тому необхідності забороняти проведення торгів в судовому порядку вже не буде.

Задовольняючи клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі, суд першої інстанції керувався пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та тією обставиною, що встановив об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, предметом спору якої є визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості, який є спірним і у справі №904/807/20.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи (преюдиційне значення).

Під "неможливістю розгляду цієї справи" розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Вищенаведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відтак, враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок зупинити провадження у справі, у разі об`єктивної неможливості її розгляду, наявність такої неможливості має бути доведена учасником справи, який зацікавлений в зупиненні провадження у справі.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Ураховуючи положення статей 15 і 16 Цивільного кодексу України захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення, з необхідністю врахування наявності правового механізму, за яким відбуватиметься поновлення порушеного права позивача, у випадку задоволення його позовних вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, а правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову в цій справі є:

- матеріально-правові вимоги позивача до відповідача-1 про визнання за позивачем переважного права в порядку статті 777 Цивільного кодексу України на придбання частини нежитлового приміщення та адміністративного громадського комплексу, власником якого наразі на підставі договору купівлі-продажу та відповідної державної реєстрації є відповідач-1, та зобов`язання відповідача-1 запропонувати позивачу придбати частки такого нерухомого майна;

- матеріально правові вимоги до відповідача-2 про заборону проводити електронні торги щодо продажу частин нежитлового приміщення та адміністративного громадського комплексу без урахування переважного права позивача на придбання цих часток нерухомого майна та зобов`язання проводити такий продаж з урахуванням означеного переважного права позивача.

Підставами такого позову позивач визначає, зокрема, такі обставини:

- позивач первісно набув за договором з відповідачем-1 право оренди частини означеного нерухомого майна на умовах безоплатного користування для цілей благодійної діяльності;

- майно, яке було об`єктом оренди, потребувало капітального ремонту і за умовами договору оренди передбачено, що усі поліпшення у приміщеннях, що орендуються, які були зроблені Орендарем своїми силами і за власний рахунок, а також будь-які інші витрати орендаря на приміщення, що орендується, є власністю Орендаря;

- за домовленістю між сторонами договору оренди позивач за власний рахунок протягом 2012-2013 років здійснив ремонтно-відновлювальні та оздоблювальні роботи об`єкту оренди вартістю на суму понад 53 млн. грн., актуальна вартість яких на цей час складає понад 76 млн. грн.;

- після закінчення строку дії договору оренди, строк його дії продовжено, а позивач продовжує користуватися означеними приміщеннями та виконує всі обов`язки орендаря;

- на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4885/18 з вимогою про визнання договору оренди недійсним;

- на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2578/18 про визнання за Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" права спільної часткової власності на 975/1000 та про визнання за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" права спільної часткової власності на 25/1000 адміністративно-громадського комплексу, який розташований за адресою; м. Дніпро, вул. узвіз Крутогорний, 1, загальною площею 5575,5 кв. Позовні вимоги в цій справі обґрунтовані тим, що позивач внаслідок невід`ємних поліпшень об`єкту за свій рахунок фактично набув право спільної часткової власності спірного об`єкту оренди.

Як на правову підставу позовних вимог позивач у цій справі посилається серед інших норм на статтю 777 Цивільного кодексу України.

Так положення статті 777 Цивільного кодексу України встановлюють, що:

1. Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Виходячи із заявлених позивачем матеріально-правових вимог, що є предметом позову, та зазначених позивачем підстав позову у цій справі, колегія суддів погоджується з аргументами відповідача-1, що межами доказування в такому спорі насмперед є належне виконання позивачем (орендарем) своїх обов`язків за договором найму, що надає такому орендарю переважне право на придбання у відповідача-1 (орендодавця) цього об`єкта оренди.

Так зі своєї сторони відповідач-1 стверджує, що позивач ніколи не був власником майна, право власності, на яке він намагається визнати в судовому порядку.

Як вказує відповідач-1, матеріали справи містять докази того, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.07.2004 ЗАТ КБ "Приватбанк" (нова назва - АТ КБ "Приватбанк") є власник адміністративно-громадського комплексу загальною площею 5575,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 1 (нова адреса: м.Дніпро, Крутогорний узвіз, 1), а таке право зареєстроване за АТ КБ "Приватбанк" у визначеному законом порядку. Наявність таких доказів на думку відповідача-1 достатня для вирішення цього спору господарським судом в даній справі.

Разом із цим судом встановлено, що як убачається із зазначених позивачем обставин та наданих в матеріали справи доказів, відповідач-1 має намір здійснити продаж означеного об`єкта оренди шляхом проведення електронних торгів, проведення яких має здійснити відповідач-2.

Таким чином, відповідач-1 має намір здійснити відчуження означеного об`єкта шляхом учинення правочину його купівлі-продажу.

За приписами статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Між тим, як убачається із наведених позивачем у цій справі обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, наразі на розгляді господарського суду Дніпропетровської області у іншій справі №904/4885/18 перебуває спір між Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" щодо визначення часток у праві спільної власності на означений об`єкт нерухомого майна, тобто об`єкта оренди, щодо визнання переважного права в порядку статті 777 Цивільного кодексу України на який позивач пред`явив позов до відповідача-1 у даній справі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені вище обставини свідчить про пов`язаність між собою даної справи та справи №904/4885/18 та про неможливість суду в межах цієї справи правильно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом її судового розгляду, оскільки коло обставин та відповідних доказів на підтвердження існування у позивача (Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час") прав спільної часткової власності на орендоване майно має бути досліджено в судовому порядку в іншій справі №904/4885/18 та в першу чергу по відношенню до даної справи, оскільки саме за наслідками розгляду справи №904/4885/18 й буде визначено обсяг прав власності на означене майно як позивача, так і відповідача-1 і ця обставина безпосередньо буде впливати на вирішення спору у даній справі на предмет його повного чи часткового задоволення, чи повної відмови в такому позові.

Тому колегія суддів відхиляє відповідні аргументи відповідача-1 про те, що оскільки позовні вимоги позивача у цій справі в повному обсязі стосуються наявності або відсутності у позивача переважного права на придбання об`єкта нерухомості, що прямо залежить від наявності або відсутності у позивача права оренди нерухомого майна, але не права власності на нього, яке є предметом спору у справі №904/2578/18, то дана справа може бути розглянута судом на підставі наявних в ній доказів; що у господарського суду відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №904/2578/18, що єдине може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Відносно доводів відповідача-1 про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду всупереч вимогам пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2587/18, так і стосовно того, що зібрані у справі №904/807/20 докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що оскільки суд першої інстанції правильно визначив предмет спору у цій справі та пов`язаність його з іншою справою - №904/2587/18, в якій мають бути встановлені обставини, що мають значення для даної справи, оскільки впливають на оцінку доказів у цій справі, недостатня на думку апелянта мотивація висновків суду не вплинула на правильність висновків суду.

Щодо аргументу відповідача-1 про те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів погоджується з відповідачем-1, що суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості до доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини).

Як встановлено судом апеляційної інстанції у даному випадку зупинення провадження у цій справі сприятиме послідовному (у певній черговості) вирішенню пов`язаних між собою справ, позовні вимоги позивача у яких спрямовані на захист його майнових прав, а відтак ефективному та упродовж розумного строку вирішення судом цих майнових спорів. Непереконливим вважає колегія суддів і аргумент відповідача-1 про штучність пред`явлених позивачем до відповідача позовів у цій та в іншій, пов`язаній із нею, справі №904/2578/18, оскільки як зазначалось вище, обрання способів захисту порушеного права залежить від волевиявлення від особи, яка звертається до суду за його захистом, вирішується на її розсуд та не може бути обмежено певною кількістю судових справ, за виключенням випадків прямо передбачених процесуальним законодавством. Отже, суд у будь-якому випадку повинен розглянути усі такі вимоги в порядку, який дозволить у повній мірі реалізувати обом сторонам (як позивача, так і відповідача) гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Щодо посилання апелянта на незабезпечення судом принципів змагальності і рівності сторін в судовому процесі, яке виражене у позбавлені відповідача надати заперечення (доводи, міркування) на клопотання позивача про зупинення провадження у справі, колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України також гарантує те, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи забезпечено право:

ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб

Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певно мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляд" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Зв`язок принципів змагальності та рівності, акцентовано також у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Салов проти України" (заява №65518/01, пункт 87) зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ("Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, пункт 63).

У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, пункт 37) Європейський суд з прав людини нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, пункт 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, пункт 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіряючи дотримання судом першої інстанції вищенаведених принципів встановила, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2020 було призначено підготовче засідання на 27.05.2020 о 12:00 год. Пунктом 3 ухвали судом запропоновано учасникам справи заяви, клопотання, заперечення, пояснення щодо суті спору та в межах питань підготовчого/судового засідання подавати суду у письмовому вигляді з доказами надсилання на адресу іншим учасникам справи, з використання дистанційних каналів зв`язку, з дотриманням визначених законом чи судом процесуальних строків та відповідно до вимог, серед іншого, статей 169, 170 ГПК України (а.с.129-131 т.2).

На обороті останньої сторінки ухвали міститься штемпель суду з датою і номером вихідної кореспонденції та приписка "Неможливість поштового відправлення через відсутність фінансування".

Матеріали справи містять телефонограми суду про повідомлення сторін про дату підготовчого засідання, в той же час в тексті телефонограм не відображено повного тексту ухвали.

Водночас сторони, зокрема й позивач, не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом ухвали від 07.05.2020 через Державний реєстр судових рішень та дотриматись вимог суду щодо порядку подання заяв, клопотань тощо.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі подано позивачем до суду нарочно 26.05.2020 о 16:00 год. без доказів надсилання на адресу відповідачам, як вимагалось в ухвалі суду. Про існування клопотання відповідач дізнався в судовому засіданні 27.05.2020 та просив відкласти розгляд справи з метою надання йому права ознайомитися з наведеними доводами позивача та надати письмове заперечення.

Відтак колегія суддів погоджується з відповідачем-1, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачу не було забезпечено право ефективно представляти свою правову позицію в суді у цій справі і нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципами рівності і змагальності сторін.

Разом із цим колегія суддів оцінивши наведені відповідачем-1 доводи його апеляційної скарги у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем-1 не надано суду апеляційної інстанції будь-яких нових доказів, які б могли бути оцінені судом першої інстанції разом із наявними у справі доказами під час вирішення клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі, вважає, що не дотримання судом першої інстанції наведених вище приписів процесуального законодавства, покликаних забезпечити рівність та змагальність сторін, не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, які мають значення для справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача-1 колегія суддів констатує, що як встановлено вище судом апеляційної інстанції означені порушення процесуального законодавства не є обов`язковою підставою для скасування оскарженої у цій справі ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у цій справі, оскільки не призвели до постановлення помилкової ухвали.

Тому апеляційну скаргу відповідача-1 слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу про зупинення провадження у цій справі - без змін.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Щодо розподілу між сторонами понесених судових витрат, зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідача-1 на оплату судового збору в розмірі 2102,00 грн., понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі №904/807/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена 10.09.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов