Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/5168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/5168/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" про розподіл судових витрат у справі № 910/5168/20

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27"

про стягнення 392 463, 88 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача (заявника): Архіпов О.Ю.;

Від відповідача: Стеценко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" (далі - відповідач) про стягнення 392 463, 88 грн., з яких: 324 652,00 грн. основна заборгованість, 58 761, 65 грн. пеня, 4 829, 75 грн. 3% річних та 4 220, 48 грн. втрати від інфляції.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 в частині оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

15.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та провести судове засідання з викликом сторін.

28.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.05.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 вирішено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.06.2020.

12.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 01.07.2020.

01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2020 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.07.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 29.07.2020.

27.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 29.07.2020 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 05.08.2020.

05.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, в якому відповідач просить суд призначити колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів у зв`язку з категорією та складністю справи.

У судовому засіданні 05.08.2020 судом розглянуто клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи та вирішено відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 05.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

10.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 розгляд заяви про розподіл судових витрат призначено на 19.08.2020.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.08.2020 заявив усне клопотання про оголошення перерви по розгляду заяви для ознайомлення зі змістом заяви про розподіл судових витрат.

Представник позивача заперечив проти задоволення усного клопотання відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні 19.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання задоволено усне клопотання представника відповідача та оголошено перерву по розгляду заяви до 07.09.2020.

07.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача (заявника) підтримав заяву про розподіл судових витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2020 заперечив проти задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Розглянувши у судовому засіданні 07.09.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" про розподіл судових витрат у справі № 910/5168/20, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Судом встановлено, що 28.02.2020 між Адвокатським бюро Архіпова (далі - Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фасіліті ІТ (далі - клієнт) укладено Договір № 05-02/20 про надання правової допомоги.

За даним договором Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених даним Договором, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правову допомогу (п. 1.1. Договору).

Правова допомога включає в тому числі, але не виключно, надання наступних послуг:

- представництва у встановленому законом порядку інтересів клієнта в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, а також перед іншими фізичними та юридичними особами під час розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ (спорів) з будь-якими та усіма правами клієнта, наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України Про виконавче провадження та іншими законами для сторони, третьої особи з або без самостійних вимог на предмет спору, заявника, зацікавленої сторони, свідка, а також інших учасників справи (спору) тощо;

- здійснення у встановленому законом порядку захисту прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України з будь-якими та усіма правами клієнта, наданими Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення для заявника, зацікавленої сторони, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача/відповідача в кримінальній справі, свідка тощо;

- надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення його діяльності, інформування клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, узагальнення та аналіз практики розгляду судових та інших справ, укладення та виконання договорів, надання пропозицій щодо усунення виявлених у діяльності клієнта недоліків тощо;

- підготовка, юридичне оформлення та перевірка різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надання допомоги в організації контролю за виконанням зазначених договорів,слідкування за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання тощо;

- надання інших видів правової допомоги, що не заборонені законом (п.п. 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3, 1.2.4, 1.2.5 Договору).

Як встановлено п. 2.1. Договору для цілей виконання даного Договору Адвокатське бюро має право користуватися будь-якими та усіма правами клієнта за процесуальним та іншим законодавством України без обмежень, в тому числі, але не виключно, правами щодо:

- складення, підписання, подання та отримання (одержання) від імені та в інтересах клієнта будь-яких та всіх документів та інформації (в тому числі конфіденційної та тієї, яка становить/містить банківську або іншу таємницю), необхідних або потрібних у зв`язку з представництвом та/або захистом прав та законних інтересів клієнта за цим Договором, включаючи без обмежень заяви, клопотання, скарги, інші процесуальні документи, звернення, повідомлення, запити, в тому числі адвокатські, листи, в тому числі листи з оголошеною цінністю, виконавчі документи, а також інші документи та інформацію правового характеру;

- представництва інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади, в тому числі перед органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, та з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, в тому числі перед банківськими та іншими фінансовими установами, з будь-якого та всіх питань, пов`язаних зі здійсненням представництва клієнта за цим Договором;

- сплати, отримання та повернення будь-яких платежів (зборів) пов`язаних зі здійсненням представництва клієнта за цим Договором;

- здійснення та вжиття будь-яких інших заходів та дій в інтересах клієнта, необхідність у яких може виникнути у зв`язку зі здійсненням представництва за цим Договором (п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору Адвокатське бюро має право залучати до виконання даного Договору своїх співробітників, інших адвокатів та/або третіх осіб на договірних засадах та, відповідно, передавати таким особам будь-які права за цим Договором, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов та/або неналежне виконання даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим Договором (гонорар) визначаються Сторонами в додаткових угодах до цього Договору, які становитимуть його невід`ємні частини.

Протягом 3 (трьох) днів з дати завершення надання правової допомоги за відповідною додатковою угодою до Договору, Адвокатське бюро надає або надсилає клієнтові факсимільним зв`язком, поштою або іншим способом виставляє рахунок для оплати його клієнтом (п. 4.2. Договору).

Як встановлено п. 4.3. Договору на вимогу клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією та кількість витрачених годин відповідного адвоката або спеціаліста.

Згідно з п. 4.4. Договору клієнт зобов`язується в повному обсязі оплачувати надану правову допомогу Адвокатського бюро, відповідно до виставлених Адвокатським бюро рахунків, не пізніше 3 (трьох) днів з дати їх отримання клієнтом.

Договір укладений та набирає чинності з моменту його підписання та діє до його припинення або розірвання за письмовою згодою сторін (п. 7.1. Договору).

10.03.2020 між Адвокатським бюро Архіпова (далі - Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фасіліті ІТ (далі - клієнт) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 05-02/20 про надання правової допомоги від 28.02.2020.

Згідно з п. 1.1. Додаткової угоди Адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу, надалі Правова допомога , щодо належного представництва інтересів клієнта у Господарському суді м. Києва у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю Ясунь Транс 27 (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 9-Б, код ЄДРПОУ 40440397) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017, зокрема, не обмежуючись, наступну Правову допомогу:

- підготовка та подання позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості до Господарського суду м. Києва;

- підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру при розгляді справи Господарським судом м. Києва;

- участь у судових засіданнях Господарського суду м. Києва у справі;

- участь у переговорах з учасниками спору та представництво інтересів клієнта у відносинах з третіми особами щодо предмету цієї Додаткової угоди;

- виконання інших дій, що випливають зі змісту Договору та даної Додаткової угоди.

Вартість Правової допомоги Адвокатське бюро, що надається клієнту згідно з цією Додатковою угодою, становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень (п. 2.1.Додаткової угоди).

Оплата Правової допомоги здійснюється відповідно до умов розділу 4 Договору та цієї Додаткової угоди (п. 2.2. Додаткової угоди).

05.08.2020 між Адвокатським бюро Архіпова та Товариством з обмеженою відповідальністю Фасіліті ІТ підписано акт про надання правової допомоги за Додатковою угодою № 1 від 10.03.2020 до Договору № 05-02/20 про надання правової допомоги від 28.02.2020.

Згідно з п. 1 Адвокатське бюро у період з 10 березня 2020 року по 05 серпня 2020 року надало клієнту правову допомогу (послуги) згідно умов Додаткової угоди №1 від 10.03.2020 до Договору, а клієнт прийняв таку правову допомогу (послуги), а саме:

- 10.03.2020 - вивчення та аналіз матеріалів справи (договору, додаткових угод, рахунків, актів, платіжних доручень, переписки, електронних документів тощо) щодо правовідносин клієнта з ТОВ Ясунь Транс 27 за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 (Виконавець: Жила Юрій, помічник адвоката, 4 год);

- 12.03.2020 - вивчення та аналіз матеріалів справи (договору, додаткових угод, рахунків, актів, платіжних доручень, переписки, електронних документів, претензій тощо) щодо правовідносин клієнта з ТОВ Ясунь Транс 27 за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 2 год);

- 13.03.2020 - проведення внутрішнього обговорення, формування правової позиції та процесуальної стратегії клієнта у питанні стягнення заборгованості з ТОВ Ясунь Транс 27 за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, Жила Юрій, помічник адвоката, 1 год.);

- 08.04.2020 - проведення зустрічі між представниками клієнта та Адвокатського бюро з метою обговорення та узгодження правової позиції та процесуальної стратегії клієнта у питанні стягнення заборгованості з ТОВ Ясунь Транс 27 за Договором /про надання послуг № 19-2017/01 від 19/12.2017 (Виконавець: Архіпов Олександр , Керуючий бюро, адвокат, Жила Юрій, помічник адвоката, 1,5 год.);

- 10.04.2020 - підготовка проекту позовної заяви КЛІЄНТА до ТОВ Ясунь Транс 27 про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 (Виконавець: Жила Юрій, помічник адвоката, 3 год.);

- 14.04.2020 - підготовка (фіналізація) та подання позовної заяви клієнта до ТОВ Ясунь Транс 27 про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 до Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 5 год.);

- 14.04.2020 - підготовка та подання адвокатського запиту на адресу ТОВ Ясунь Транс 27 з метою отримання копії Додатку №8 від 21.05.2019 до Договору про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.);

- 22.05.2020 - підготовка та подання клопотання, проведення ознайомлення з матеріалами справи 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.);

- 27.05.2020 - вивчення та аналіз відзиву Ясунь Транс 27 від 12.05.2020, підготовка та подання відповіді на відзив по справі 910/5168/20 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 4 год.);

- 15.06.2020 - підготовка та участь у судовому засіданні по справі 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.);

- 25.06.2020 - підготовка та подання клопотання, проведення ознайомлення з матеріалами справи 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Жила Юрій, помічник адвоката, 1 год.);

- 01.07.2020 - підготовка та участь у судовому засіданні по справі 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 2 год.);

- 03.07.2020 - проведення зустрічі між представниками клієнта та Адвокатського бюро з метою інформування щодо ходу розгляду справи 910/5168/20, обговорення правової позиції, уточнення питань щодо правовідносин КЛІЄНТА з ТОВ Ясунь Транс 27 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, Жила Юрій, помічник адвоката, 1,5 год.);

- 27.07.2020 - вивчення та аналіз пояснень Ясунь Транс 27 від 01.07.2020, підготовка та подання письмових пояснень по справі 910/5168/20 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 6 год.);

- 29.07.2020 - підготовка та участь у судовому засіданні по справі 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 2 год.);

- 31.07.2020 - підготовка та подання клопотання, проведення ознайомлення з матеріалами справи 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.);

- 03.008.2020 - вивчення та аналіз додаткових пояснень Ясунь Транс 27 від 29.07.2020 по справі 910/5168/20 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.);

- 05.08.2020 - підготовка та участь у судовому засіданні по справі 910/5168/20 в приміщенні Господарського суду міста Києва (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 2 год.);

- 05.08.2020 - моніторинг інформації (судових рішень, стадій розгляду та інших процесуальних дій), інформування клієнта про хід справи 910/5168/20 (Виконавець: Архіпов Олександр, Керуючий бюро, адвокат, 1 год.).

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 1 від 10.03.2020 до Договору гонорар Адвокатського бюро за надання Правової допомоги (послуг) клієнту становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

До матеріалів заяви додано рахунок № 1 від 05.08.2020 та платіжне доручення № 125108 від 07.08.2020 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Фасіліті ІТ 50 000, 00 грн. з призначенням платежу Оплата за правову допомогу згідно з Дод. Угодою № 1 від 10.03.2020 до договору № 05-02/20 .

Крім того, в матеріалах справи № 910/5168/20 наявні наступні документи:

- копія ордеру серії АА № 1025402 від 14.04.2020;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005697;

- копія витягу з Єдиного Реєстру Адвокатів України;

- копія наказу № 1 від 22.05.2019 про прийняття на роботу Жили Ю.Ю. на посаду помічника адвоката Архіпова Олександра Юрійовича;

- копія посвідчення помічника адвоката Жили Ю.Ю серії № 000442 від 24.06.2019.

В позовній заяві позивачем було зазначено про орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і планує понести у зв`язку з розглядом справи та вказав суму 55 886, 97 грн., які складаються з суми судового збору у розмірі 5 886, 97 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 50 000, 00 грн.

В заяві про розподіл судових витрат заявник просить суд стягнути з відповідача 39 545, 56 грн. витрат на професійну правничу допомогу та вказує, що така сума є пропорційною розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначила, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відповідач у свої запереченнях заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що такі витрати є необґрунтованими та значно завищеними.

Крім того, у поданих запереченнях відповідач заперечив щодо обсягу наданих робіт адвокатом Архіповим О.Ю. та помічником адвоката Жилою Ю.Ю., які зазначені у акті про надання правової допомоги від 05.08.2020, та вказав, що такі послуги не обумовлені умовами Договору та Додаткової угоди.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18 від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що послуги перелічені у акті від 05.08.2020 не обумовлені умовами Договору та Додаткової угоди є необґрунтованими, оскільки, пунктом 1.2.5 Договору № 05-02/20 про надання правової допомоги від 28.02.2020 передбачено надання інших видів правової допомоги, що не заборонені законом.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв`язку з чим, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 39 545, 56 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись статтями 15, 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5168/20 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б; код ЄДРПОУ 40440397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 18 Б, оф. 4; код ЄДРПОУ 41020856) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 545 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 56 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

5. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.09.2020.

Суддя М.Є. Літвінова