Рішення

від 03.09.2020 по справі 914/1194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 Справа № 914/1194/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця ЛТД» , м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» , м. Львів

про стягнення 74 156, 00 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники сторін справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця ЛТД» подано позов до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 74 156, 00 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 15.06.2020.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у них.

03.09.2020 від представника позивача надійшла заява, в якій останній, враховуючи необхідність подання додаткових доказів в підтвердження співмірності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, просив при прийнятті рішення не надавати оцінку та не приймати рішення в частині розподілу заявлених судових витрат у вигляді правничої допомоги. Зазначив, що в подальшому позивачем буде подана заява щодо прийняття додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу.

У судове засідання 03.09.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 1480-ЗЗ від 02.07.2019 в частині оплати за поставлений товар на суму 59 452, 80 грн за видатковою накладною № 716-01 від 16.07.2019. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1 319, 36 грн 3% річних, 1 498, 18 грн інфляційних втрат та на підставі п. 6.8 договору 11 885, 66 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 25.06.2020 таким повністю сплачено основний борг в сумі 59 452, 80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1608512. Заперечив щодо нарахованої позивачем пені з посиланням на п. 6.8 договору, який обмежує її розмір 5% від вартості невчасно оплаченої продукції; ствердив, що до стягнення підлягає 2 927, 64 грн пені та просив зменшити її розмір до 1 000, 00 грн. Крім того, просив відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю та завищеністю.

05.08.2020 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких він підтвердив, що відповідач після відкриття провадження у справі перерахував йому 59 452, 80 грн основної заборгованості, однак нараховані 3% річних, інфляційні втрати, пеня, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу таким не перераховані, тому просить суд присудити їх до стягнення.

Обставини справи.

02 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця ЛТД» (постачальник) та Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (покупець) укладено договір поставки №1480-ЗЗ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупцю продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, вогнетривкі матеріали (далі-продукція) в асортименті, кількості, в строки, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (а.с. 9-26).

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, яка поставляється у його власність відповідно до умов цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору умови поставки продукції DDP, згідно з Інкотермс-2010 , враховуючи умови та застереження, які містяться в цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце поставки зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.8 договору погоджено, що датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. У випадку поставки автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця у видатковій накладній.

Розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору і відповідної специфікації до договору (п. 5.4 договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 6 договору. Зокрема, у п. 6.8. зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

02.07.2019 сторонами підписано специфікацію до договору, в якій погоджено номенклатуру, кількість, вартість одиниці продукції та загальну вартість партії продукції, місце поставки - Добротвірська ТЕС, зазначено, що розрахунок за продукцію здійснюється в порядку та строки, визначені договором (а.с. 28).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 113 212, 80 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними від 10.07.2019 на суму 53 760, 00 грн (а.с. 30-31) та від 16.07.2019 на суму 59 452, 80 грн (а.с. 34-35).

30.08.2019 відповідач оплатив позивачу 53 760, 00 грн, що підтверджується банківською випискою про рух коштів останнього (а.с. 32).

Накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Проте видаткова накладна від 16.07.2019 на суму 59 452, 80 грн відповідачем оплачена не була.

06.04.2020 позивач скерував на адресу відповідача лист-вимогу № 060420/1 щодо сплати 59 452, 80 грн впродовж 3 днів від дня отримання листа. Зазначений лист отримано відповідачем 09.04.2020, однак відповіді на нього матеріали справи не містять (а.с. 37-42).

Отже, позивач подав позов про стягнення з відповідача 59 452, 80 грн основної заборгованості, а також за порушення строків здійснення розрахунку 11 885, 66 грн пені, 1 319, 36 грн 3% річних та 1 498, 18 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору поставки №1480-ЗЗ від 02.07.2019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму, зазначену в накладних - 113 212, 80 грн, з яких 53 760, 00 грн відповідачем оплачені.

За умовами договору (п.5.4) відповідач мав оплатити поставлену продукцію згідно з видатковою накладною від 16.07.2019 на 30 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції, тобто останній день для оплати - 15.08.2019, однак така на момент подання позову проведена не була.

Поряд з цим, після подання позовної заяви до суду, відповідачем добровільно сплачено основний борг на суму 59 452, 80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2020.

Зазначені обставини підтверджено обома сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми основного боргу - 59 452, 80 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

З позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату коштів за видатковою накладною від 16.07.2019 за період 16.08.2019-11.05.2020 на суму 11 885, 66 грн, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Перевіривши розрахунок позивача, суд не погоджується з ним, адже при нарахуванні позивачем не враховано п. 6.8 договору, яким встановлено, що неустойка у вигляді пені сплачується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що до стягнення підлягає саме 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції та становить 2 972, 64 грн.

Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій до 1 000, 00 грн, яке підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Обгрунтовуючи неообхідість зменшення розміру пені, відповідач просив взяти до уваги те, що такий є найбільшим виробником електроенергії в Західному регіоні України, тому його господарська діяльність є суспільно необхідною та відіграє соціальну роль, основний борг відповідач сплатив до початку розгляду позову по суті, товариство перебуває у важкому фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2020 року.

З долученого відповідачем до матеріалів справи звіту про фінансові результати за І півріччя 2020 вбачається, що у нього збільшились операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати, а відповідно і збиток у порівнянні з аналогічним періодом за попередній рік; сукупний дохід та чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію також зменшився.

Також суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

Тому при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, сплати основної заборгованості під час розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання частково, та зменшення розміру пені на 30 %.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 498, 18 грн інфляційних втрат та 1 319, 36 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.08.2019-11.05.2020.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що такі становлять більше, ніж заявлено до стягнення, однак враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає 1 498, 18 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних з допомогою програми ЛІГА ЗАКОН , судом встановлено, що такі становлять 1 317, 60 грн, отже 1, 76 грн позивачем заявлено безпідставно.

Враховуючи викладене, провадження в частині основного боргу підлягає закриттю з огляду на його сплату під час розгляду справи, а до стягнення підлягає 2 080, 85 грн пені, 1 498, 18 грн інфляційних втрат та 1 317, 60 грн 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 914/1194/20 в частині стягнення 59 452, 80 грн основного боргу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (місцезнаходження 79026, місто Львів, вул. Козельницька, будинок 15, ідент. код: 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця ЛТД» (місцезнаходження: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, будинок 13А, офіс 121, ідент. код: 41067653) 2 080, 85 грн пені, 1 498, 18 грн інфляційних втрат, 1 317, 60 грн 3% річних та 1 849, 30 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.09.2020.

Суддя Галамай О.З.