Рішення

від 03.09.2020 по справі 914/1116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 справа № 914/1116/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерелектро , м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Шахта Надія , с. Сілець, Львівська область

про стягнення 872 332,22 грн

за участю представників:

від позивача: Мельниченко І.О. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

07.05.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерелектро , м. Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , с. Сілець, Львівська область про стягнення 872 332,22 грн.

Ухвалою від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2020.

Ухвалою суду від 15.06.2020 підготовче засідання відкладено на 06.07.2020.

Ухвалою суду від 06.07.2020 підготовче засідання відкладено на 20.08.2020.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 20.08.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2020.

03.09.2020 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Шахта Надія надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №25882/20 від 03.09.2020).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.06.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір №3132-05-06-143 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів, на виконання умов якого відповідачу згідно накладної було передано у власність товар на загальну суму 750 000,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 750 000,00 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати, позивачем нараховано 3% річних в сумі 39 924,83 грн та інфляційні в сумі 82 407,39 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 872 332,22 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

05.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерелектро (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Шахта Надія , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Шахта Надія (покупець) було укладено договір №3132-05-06-143 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався у 2018 році систематично поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу) певну продукцію, що за ДК 021:2015 (CPV) відноситься до групи товарів за кодом 31320000-5 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби; Уточнюючий: 44165300-7 Електророзподільні кабелі, далі - товар, на умовах та кількістю узгоджених із замовником, по ціні за результатами аукціону, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної №ТТДИм050369 від 20.06.2018 товар на загальну суму 750 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №1 від 05.03.2020 про оплату заборгованості у розмірі 750 000,00 грн. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 750 000,00 грн основного боргу, 39 924,83 грн 3% річних та 82 407,39 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 39 924,83 грн та інфляційні в сумі 82 407,39 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних і 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 750 000,00 грн основного боргу, 39 924,83 грн 3% річних, 82 407,39 грн інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахта Надія , с. Сілець, Сокальський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00178175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерелектро , м. Маріуполь, вул. Ушакова, 8, Донецька область (ідентифікаційний код 40914220) 750 000,00 грн основного боргу, 39 924,83 грн 3% річних та 82 407,39 грн інфляційних, 13 084,98 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 03.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.09.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта