Рішення

від 03.09.2020 по справі 922/2184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2184/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Підприємства "ГЕРМЕС" (03057, м.Київ, вул. Желябова, 10А, офіс 2; ідент. код 31929540)

про стягнення 54435,30 грн.

за участю представників:

позивача - Мовчан М.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до підприємства "ГЕРМЕС" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 54435,30 грн. за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року, згідно з ст.ст.1212-1214 ЦК України. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006), на якій розташована нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 1350,3 кв.м., яка належить на праві власності відповідачу, без укладання договору оренди землі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2184/20; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 серпня 2020 року об 11:30 годин та про розгляд справи повідомлено сторін в порядку приписів ст.ст. 120, 242 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 11 серпня 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 11.08.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 03.09.2020 р. о 12:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2020 підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 14 липня 2020 року з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м.Київ, вул. Желябова, 10А, офіс 2), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2020 № 203241629 та від 03.07.2020 № 214895949 право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 1350,3 кв.м. по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові з 23.04.2019 зареєстроване за Підприємством ГЕРМЕС на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23.04.2019 № 8646.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020 земельна ділянка площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 (магазин, кафе), код КВЦПЗ - 03.15.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 25.03.2014.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006), та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2020 № 214869119.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) розробленого ТОВ Інститут планування території та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові від 06.03.2020.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1100 га (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. А-2 , право власності на яку зареєстроване за Підприємством "ГЕРМЕС".

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:020:0006 складає 0,1100 га.

Вказана земельна ділянка використовується Підприємство ГЕРМЕС для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження з боку відповідача дій посадових осіб Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо складання зазначених вище актів обстеження земельної ділянки. Крім того, відповідачем також не надано доказів невідповідності відомостей, зазначених в зазначених актах, фактичним обставинам справи.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, просп. Індустріальному, 92-А, кадастровий номер 6310138200:04:020:0006 є сформованим об`єктом цивільних прав.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) по Індустріальному, 92-А у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля, яка належить відповідачу, не були зареєстровані за відповідачем.

Тобто, у відповідності до положень п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України земельна ділянка (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, проте перебуває у фактичному володінні і користуванні відповідача Підприємства "ГЕРМЕС".

Згідно з розрахунком, який здійснено з урахуванням нормативно- правових актів та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ділянка площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) від 24.02.2020 № 2013/0/45-20, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області Підприємство "ГЕРМЕС" зберегло кошти за використання земельної ділянки комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 54 435,30 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, котрий зареєстрований належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням.

Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень позивача вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По - перше, судом встановлено, що дійсно відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,1100 га (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю по вул. Польовій, 67 у м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 ЦК України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з цією земельної ділянкою.

Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

По - друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, судом встановлено, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові є територіальна громада міста Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом (т. I, а.с. 42-58) розмір вартості майна безпідставно збереженого відповідачем за період 01.01.2020 - 30.06.2020, становить у загальному розмірі 54435,30 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства "ГЕРМЕС" (03057, м.Київ, вул. Желябова, 10А, офіс 2; ідент. код 31929540) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (ІВАN) - UА958999980314080611000020002, МФО: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки ділянка площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 54435,30 грн.

3. Стягнути з Підприємства "ГЕРМЕС" (03057, м.Київ, вул. Желябова, 10А, офіс 2; ідент. код 31929540) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; за реквізитами: реєстраційний рахунок UА 908201720344280001000032986, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО банку: 820172) витрати з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "08" вересня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков