Постанова
від 22.01.2021 по справі 922/2184/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2021 р. Справа № 922/2184/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу апеляційну скаргу Підприємства "ГЕРМЕС" (вх. №2919 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі № 922/2184/20 (суддя Шатерніков М.І., м.Харків, повний текст складено 08 вересня 2020 року),

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243),

до Підприємства "ГЕРМЕС" (03057, м.Київ, вул. Желябова, 10А, офіс 2; ідент. код 31929540),

про стягнення 54435,30 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до підприємства "ГЕРМЕС" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 54435,30 грн за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року згідно зі ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006), на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 1350,3 кв.м, яка належить на праві власності відповідачу, без укладання договору оренди землі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі №922/2184/20 позов задоволено повністю; стягнуто з Підприємства "ГЕРМЕС" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року у сумі 54435,30 грн; стягнуто з Підприємства "ГЕРМЕС" на користь Харківської міської ради витрати з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що внаслідок безоплатного використання відповідачем у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року земельної ділянки комунальної власності за адресою: просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) без оформлення у встановленому порядку права користування зазначеною земельною ділянкою, він, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує про:

-порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), встановленої ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом, в той час як місцезнаходженням відповідача є місто Київ, а тому дана справа підсудна Господарському суду міста Києва.

-неправильний розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати з підстав помилкового включення суми орендної оплати за березень 2020 року. За твердженням апелянта позивач помилкового включив до загальної суми заборгованості суму орендної плати за березень 2020 року, оскільки відповідні сума не підлягає сплаті згідно до п. 52- 4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

-відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати, оскільки між сторонами не укладено договір оренди щодо користування земельною ділянкою площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2020 року поновлено Підприємству "ГЕРМЕС" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі №922/2184/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства "ГЕРМЕС" на рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі №922/2184/20;вирішено розгляд апеляційної скарги Підприємства "ГЕРМЕС" на рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі №922/2184/20 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; позивачу встановлено строк - не пізніше п`яти днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Матеріали справи свідчать про належне повідомлення сторін щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі.

07 грудня 2020 року від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12173), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Підприємства "ГЕРМЕС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі №922/2184/20 -без змін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2020 року № 203241629 та від 03 липня 2020 року № 214895949 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1350,3 кв.м по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові з 23 квітня 2019 року зареєстроване за Підприємством "ГЕРМЕС" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23 квітня 2019 року № 8646.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 січня 2020 року № НВ-0004419832020 земельна ділянка площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (магазин, кафе), код КВЦПЗ - 03.15.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 25 березня 2014 року.

Ураховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006), та з огляду на ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 січня 2020 року № НВ-0004419832020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 липня 2020 року № 214869119.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) розробленого ТОВ "Інститут планування території" та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 січня 2020 року № НВ-0004419832020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові від 06 березня 2020 року.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1100 га (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "А-2", право власності на яку зареєстроване за Підприємством "ГЕРМЕС".

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 січня 2020 року № НВ-0004419832020, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:020:0006 складає 0,1100 га.

Вказана земельна ділянка використовується Підприємство "ГЕРМЕС" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Як зазначає позивач, у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) по Індустріальному, 92-А у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля, яка належить відповідачу, не були зареєстровані за відповідачем.

Згідно з розрахунком, який здійснено з урахуванням нормативно- правових актів та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ділянка площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006) від 24 лютого 2020 року № 2013/0/45-20, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області Підприємство "ГЕРМЕС" зберегло кошти за використання земельної ділянки комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року у сумі 54 435,30 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 23 квітня 2019 року є власником нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1350,3 кв.м. по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, з 23 квітня 2016 року до відповідача перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Вказане свідчить про помилковість доводів апелянта щодо відсутності підстав для стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати до моменту укладення між сторонами договору оренди щодо користування земельною ділянкою площею 0,1100 га по просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:04:020:0006)

Згідно з частинами 1, 3,4 9 статті 79- 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Зазначене додатково підтверджується положеннями статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами частини першої цієї статті встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Частиною другою цієї статті передбачено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту саме присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79- 1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: просп. Індустріальному, 92-А у м. Харкові, та якою користується відповідач, зареєстрована як об`єкт цивільного права з присвоєнням їй кадастрового номеру 6310138200:04:020:0006, про що свідчить Витяг Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020.

Вказане свідчить про наявність підстав для стягнення з Підприємства "ГЕРМЕС" на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів.

Верховний Суд у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Перевіряючи розрахунок суми безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає, що останній проведено на підставі даних з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419832020,.

Отже, з урахуванням положень статті 79- 1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належного і допустимого доказу - витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 січня 2020 року № НВ-0004419832020, та обґрунтовано погодився методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта стосовно неправильності здійснення позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати з підстав помилкового включення суми орендної оплати за березень 2020 року. За твердженням апелянта,позивач помилкового включив до загальної суми заборгованості суму орендної плати за березень 2020 року, оскільки відповідні сума не підлягає сплаті згідно до п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02 квітня 2020 року, п. 52- 4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 52- 4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Втім колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів сума позовних вимог розрахована позивачем за 5 місяців, тобто без врахування суми заборгованості за березень 2020 року.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), встановленої ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

У частині 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 року від 10 квітня 2019 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі № 626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

У постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

Оскільки в даному випадку спір виник у зв`язку з обставиною неотримання Харківською міською радою орендної плати, тобто пов`язаний з правом особи на нерухоме майно, позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності в порядку частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, позовні вимоги підсудні Господарському суду Харківської області.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Підприємства "ГЕРМЕС" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі № 922/2184/20 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства "ГЕРМЕС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі № 922/2184/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення22.01.2021
Оприлюднено27.01.2021
Номер документу94358099
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2184/20

Ухвала від 29.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Постанова від 22.01.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 24.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Рішення від 03.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 11.08.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 14.07.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні