Ухвала

від 09.09.2020 по справі 922/2503/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульський Г. М., Кушнір І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" до 1) Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріален" про визнання переважного права та переведення прав та обов`язків покупця,

за участю представників:

позивача - Черняк А. Л.,

відповідача-1 - Шевченко А. Л.,

відповідача-2 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (далі - ПрАТ "ВП "Твін-Друк", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД." (далі - СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД.", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріален" (далі - ТОВ "Тріален", відповідач-2) про:

- визнання за позивачем переважного права на придбання у власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа якого складає 111,00 м 2 , орендованого за договором оренди від 01.04.2014 № 10-ск, укладеним між позивачем та відповідачем-1;

- переведення частково на позивача права та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846, укладеним між відповідачами, в частині придбання приміщення площею 111,00 м 2 , орендованого за договором оренди від 01.04.2014 № 10-ск, укладеним між позивачем та відповідачем-1;

- визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 111,00 м 2 , що орендоване за договором оренди від 01.04.2014 № 10-ск, укладеним між позивачем та відповідачем-1;

- скасування реєстрації права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення лі. "В-1" загальною площею 1077,4 м 2 за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, номер запису про право власності № 27080291, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42100798 від 17.07.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є орендарем земельної ділянки і одночасно орендарем приміщення, яке на цій земельній ділянці знаходиться, та яке було відчужено на підставі договору від 17.07.2018 № 846, укладеного між відповідачами. Позивач також вказав, що є власником іншої частини тієї ж самої нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлових приміщень першого поверху № 13 - 20, 20а, 21, 21а, 22, 22а, 22б, 22в, 22г, 22д, 22е, 85, 86; другого поверху - № 60 - 62, 62а, 62б, 63, 63а, 63б, 63в, 64, 64, 65, 79, 80, 84, 87, ІІІ в літ. "В-2" загальною площею 1201,2 м2.

Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність у нього переважного права перед іншими особами на купівлю частки нерухомого майна в будинку по АДРЕСА_1 при продажу такої частки відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 позов задоволено частково.

Визнано за позивачем - ПрАТ "ВП "Твін-Друк" переважне право на придбання у власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа якого складає 111,00 м 2 , орендованого за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1.

Переведено частково на позивача права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846, укладеним між відповідачами, в частині придбання приміщення площею 111,00 м 2 , орендованого за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 залишено без змін в оскаржуваній частині.

У касаційній скарзі СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД." Просило Верховний Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що частково задовольняючи вимоги позивача про визнання за ним переважного права на придбання у власність спірного орендованого майна та переведення на нього частково прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846, укладеного відповідачами, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності наявності у позивача переважного права на придбання орендованого приміщення.

Однак, суди належним чином зазначені договори оренди та купівлі-продажу майна не дослідили, не перевірили їх умови, зокрема, щодо предметів цих договорів, їх тотожності, тобто не встановили, яке саме майно передавалося на підставі вказаних договорів, яка вартість майна, яке є предметом спору.

Також, суди не встановили хто був власником (наймодавцем) та орендарем майна (наймачем), відчуженого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846 на час відчуження майна.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2020 (суддя суддя Аріт К. В.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів у складі: Плахов О. В., Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ПрАТ "ВП "Твін-Друк" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови у визнанні переважного права на купівлю орендованого приміщення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, суди неправильно визначили правовідносини між сторонами в частині наявності у позивача переважного права на купівлю орендованого ним приміщення та неправильно застосували статті 362, 516, 777 ЦК України.

На думку скаржника судами не виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2019.

В якості підстави для касаційного оскарження скаржник зазначив, що суди застосували норми частини 2 статті 777 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 201/10030/17.

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД." у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, наголошуючи на законності і обґрунтованості судових рішень попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ВП "Твін-Друк", позивач на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020, призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 05.08.2020 о 15:00.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Зокрема, ПрАТ "ВП "Твін-Друк", вважає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не врахували висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, на яку послався скаржник у касаційній скарзі.

Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/2503/18 з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що предмети договору оренди і договору купівлі - продажу не співпадають, тобто предмети договорів не тотожні, а отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 777 ЦК України, оскільки орендовані позивачем приміщення знаходяться у споруді літ."В-2", а продані приміщення знаходяться у споруді літ."В-1" у АДРЕСА_1.

Крім того, судом було встановлено, що власником (наймодавцем) та орендарем майна (наймачем), відчуженого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846 на час відчуження майна було ТОВ "Тріален", яке придбало майно на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Позивач не заявляв, як це передбачено статтею 38 Закону України "Про іпотеку", про своє бажання скористатися переважним правом на купівлю предмету іпотеки та не просив в межах даної справи перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 12.03.2018 № 1526, укладеним між ТОВ "Тріален" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал".

Судом першої інстанції також встановлено, що оскільки правовідносини з оренди фактично між ТОВ "Тріален" та позивачем не виникли, наймодавець за договором оренди втратив своє майно 12.03.2018, а тому позов про переведення переважного права треба подавати саме відносно договору купівлі-продажу від 12.03.2018 № 1526, що не є предметом даного спору.

У справі № 201/10030/17 на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у якій посилається скаржник, зважаючи на те, що ТОВ "Аеротех ЛТД" належно виконувало свої обов`язки за договором найму, на виконання приписів частини четвертої статті 362 ЦК України внесло на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вартість спірного нерухомого майна у визначеному в договорі купівлі-продажу розмірі 149 840,00 грн, а також те, що ТОВ "Віндзор" не повідомило ТОВ "Аеротех ЛТД" та ТОВ "Камелот і Ко" про свій намір продати нерухоме майно та про умови його продажу, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ТОВ "Віндзор" положень статті 362, частини другої статті 777 ЦК України, що призвело до порушення переважного права ТОВ "Аеротех ЛТД" на придбання спірного нерухомого майна, а тому задовольнив позовні вимоги про переведення на ТОВ "Аеротех ЛТД" прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу від 30.01.2017, укладеного між ТОВ "Віндзор" та ОСОБА_1 . Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Отже, правовідносини у справі № 922/2503/18 не є подібними правовідносинам у справі № 201/10030/17, оскільки у цих справах встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Твердження скаржника про невиконання судами вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2019 не знайшло свого підтвердження при розгляді касаційної скарги.

Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція про захист прав і основоположних свобод має на меті гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979; "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, 296, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 у справі № 922/2503/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір